でも、じっくりかんがえてみて、こうつけくわえた。

Ён трошкi падумаў i спытаў:

「〈なつける〉って、どういうこと？」

— А што азначае — прыручыць?

「このあたりのひとじゃないね。」とキツネがいった。「なにかさがしてるの？」

— Ты не тутэйшы, — заўважыў Лiс. — Чаго ты тут шукаеш?

「ひとをさがしてる。」と王子くんはいった。「〈なつける〉って、どういうこと？」

— Людзей шукаю, — сказаў Маленькi прынц. — Што азначае — прыручыць?

「ひと。」とキツネがいった。「あいつら、てっぽうをもって、かりをする。いいめいわくだよ！　ニワトリもかってるけど、それだけがあいつらのとりえなんだ。ニワトリはさがしてる？」

— У людзей ёсць стрэльбы, i яны ходзяць на паляванне, — сказаў Лiс. — Гэта так непрыемна! А яшчэ яны разводзяць курэй. Гэта адзiны iх прыстойны занятак. Ты шукаеш курэй?

「ううん。」と王子くんはいった。「友だちをさがしてる。〈なつける〉って、どういうこと？」

— Не, — адказаў Маленькi прынц. — Я шукаю сяброў. А што азначае «прыручыць»?

「もうだれもわすれちゃったけど、」とキツネはいう。「〈きずなをつくる〉ってことだよ……」

— Гэта нешта вельмi прызабытае, — сказаў Лiс. — Нешта накшталт «ствараць сувязi»…

「きずなをつくる？」

— Ствараць сувязi?

「そうなんだ。」とキツネはいう。「おいらにしてみりゃ、きみはほかのおとこの子10まんにんと、なんのかわりもない。きみがいなきゃダメだってこともない。きみだって、おいらがいなきゃダメだってことも、たぶんない。きみにしてみりゃ、おいらはほかのキツネ10まんびきと、なんのかわりもないから。でも、きみがおいらをなつけたら、おいらたちはおたがい、あいてにいてほしい、っておもうようになる。きみは、おいらにとって、せかいにひとりだけになる。おいらも、きみにとって、せかいで１ぴきだけになる……」

— Але, — сказаў Лiс, — Вось ты пакуль для мяне ўсяго толькi маленькi хлопчык, так падобны на сотнi тысяч iншых маленькiх хлопчыкаў. I ты не патрэбен мне. I я не патрэбен табе таксама. Я для цябе проста лiсiца, падобная на сотнi iншых лiсiц. Але калi б ты прыручыў мяне, мы сталi б патрэбныя адно аднаму. Ты стаў бы для мяне адзiным у свеце. I я стаў бы для цябе адзiным у свеце…

「わかってきた。」と王子くんはいった。「いちりんの花があるんだけど……あの子は、ぼくをなつけたんだとおもう……」

— Я пачынаю разумець, — сказаў Маленькi прынц. — Ёсць на свеце адна кветка… Мусiць, яна мяне прыручыла…

「かもね。」とキツネはいった。「ちきゅうじゃ、どんなことだっておこるから……」

— Усё магчыма, — згадзiўся Лiс. — Чаго толькi не бывае на гэтай Зямлi…

「えっ！　ちきゅうの話じゃないよ。」と王子くんはいった。

— Не, гэта было не на Зямлi, — сказаў Маленькi прынц.

キツネはとってもふしぎがった。

Лiса гэта вельмi зацiкавiла.

「ちがう星の話？」

— На iншай планеце?

「うん。」

— Так.

「その星、かりうどはいる？」

— А на той планеце ёсць паляўнiчыя?

「いない。」

— Няма.

「いいねえ！　ニワトリは？」

— Як цiкава! А куры ёсць?

「いない。」

— Няма.

「そううまくはいかないか。」とキツネはためいきをついた。

— Няма ў свеце дасканаласцi! — уздыхнуў Лiс.

さて、キツネはもとの話にもどって、

Але ён зноў вярнуўся да разважанняў:

「おいらのまいにち、いつもおなじことのくりかえし。おいらはニワトリをおいかけ、ひとはおいらをおいかける。ニワトリはどれもみんなおんなじだし、ひとだってだれもみんなおんなじ。だから、おいら、ちょっとうんざりしてる。でも、きみがおいらをなつけるんなら、おいらのまいにちは、ひかりがあふれたみたいになる。おいらは、ある足音を、ほかのどんなやつとも聞きわけられるようになる。ほかの音なら、おいら穴あなぐらのなかにかくれるけど、きみの音だったら、はやされたみたいに、穴ぐらからとんででていく。

— Маё жыццё такое аднастайнае. Я палюю на курэй, людзi палююць на мянё. Усе куры падобны адна на адну, i ўсе людзi падобны адзiн на аднаго. З гэтай прычыны мне i сумнавата. Але, калi ты прыручыш мяне, жыццё мае нiбы сонцам азарыцца. Я навучуся распазнаваць твае крокi сярод тысячы iншых. Калi я чую людскiя крокi, я ўцякаю i хаваюся. Твае ж паклiчуць мяне з нары як музыка.

それから、ほら！　あのむこうの小むぎばたけ、見える？　おいらはパンをたべないから、小むぎってどうでもいいものなんだ。小むぎばたけを見ても、なんにもかんじない。それって、なんかせつない！　でも、きみのかみの毛って、こがね色。だから、小むぎばたけは、すっごくいいものにかわるんだ、きみがおいらをなつけたら、だけど！　小むぎはこがね色だから、おいらはきみのことを思いだすよ。そうやって、おいらは小むぎにかこまれて、風の音をよく聞くようになる……」

I потым — паглядзi! Бачыш, там, удалечынi, жытняе поле? Я не ем хлеба. Жыта мне нi да чаго. Збажына нiчога не напамiнае мне. I гэта так сумна! А ў цябе залатыя валасы. I як цудоўна было б, калi б ты прыручыў мяне! Залатое жыта заўсёды было б мне напамiнкам пра цябе… Я палюбiў бы песню ветру ў калоссi…

キツネはだんまりして、王子くんをじっと見つめて、

Лiс змоўкi доўга глядзеў на Маленькага прынца.

「おねがい……おいらをなつけておくれ！」といった。

— Калi ласка… прыручы мяне! — папрасiў ён.

「よろこんで。」と王子くんはへんじをした。「でもあんまりじかんがないんだ。友だちを見つけて、たくさんのことを知らなきゃなんない。」

— З радасцю, — адказаў Лiсу Маленькi прынц, — але ў мяне так мала часу. Мне яшчэ трэба знайсцi сяброў i шмат чаго ўведаць.

「自分のなつけたものしか、わからないよ。」とキツネはいった。「ひとは、ひまがぜんぜんないから、なんにもわからない。ものうりのところで、できあがったものだけをかうんだ。でも、友だちをうるやつなんて、どこにもいないから、ひとには、友だちってものがちっともいない。友だちがほしいなら、おいらをなつけてくれ！」

— Рэчы можна ўведаць толькi тады, як прыручаеш iх, — сказаў Лiс. — У людзей не хапае часу ўведаць што-небудзь. Яны купляюць усё гатовае ў крамах. Але сябра ж не купiш у краме, вось чаму людзi i не маюць сяброў. Калi ты хочаш, каб у цябе быў сябар, прыручы мяне!

「なにをすればいいの？」と王子くんはいった。

— А што для гэтага трэба зрабiць? — спытаў Маленькi прынц.

「気ながにやらなきゃいけない。」とキツネはこたえる。「まずは、おいらからちょっとはなれたところにすわる。たとえば、その草むらにね。おいらはきみをよこ目で見て、きみはなにもしゃべらない。ことばは、すれちがいのもとなんだ。でも、１日、１日、ちょっとずつそばにすわってもいいようになる……」

— Па-першае, трэба быць вельмi цярплiвым, — адказаў Лiс. — Спачатку ты сядзi вунь там, воддаль ад мяне, на траве. Я буду сачыць за табой краёчкам вока, але ты маўчы. Словы — крынiца непаразуменняў. Але дзень пры днi ты сядай усё блiжэй i блiжэй…

あくる日、王子くんはまたやってきた。

На другi дзень Маленькi прынц зноў прыйшоў пад яблыню.

「おんなじじかんに、来たほうがいいよ。」とキツネはいった。「そうだね、きみがごごの４じに来るなら、３じにはもう、おいら、うきうきしてくる。それからじかんがどんどんすすむと、ますますうきうきしてるおいらがいて、４じになるころには、ただもう、そわそわどきどき。そうやって、おいらは、しあわせをかみしめるんだ！　でも、でたらめなじかんにくるなら、いつ心をおめかししていいんだか、わからない……きまりごとがいるんだよ。」

— Лепей з’яўляйся ў адзiн i той жа час, — параiў Лiс. — Калi ты прыходзiш, да прыкладу, а чацвёртай папалуднi, то ўжо а трэцяй гадзiне я адчуваю сябе шчаслiвым. I чым блiжэй да азначанага часу, тым я шчаслiвейшы. А чацвёртай гадзiне я ўжо стану хвалявацца i непакоiцца. Я спазнаю кошт шчасця! А як ты будзеш прыходзiць абы-калi, то я нiколi не буду ведаць, з якой хвiлiны мне рыхтаваць сваё сэрца. Трэба трымацца абраду.

「きまりごとって、なに？」と王子くんはいった。

— А што такое — абрад? — спытаў Маленькi прынц.

「これもだれもわすれちゃったけど、」とキツネはいう。「１日をほかの１日と、１じかんをほかの１じかんと、べつのものにしてしまうもののことなんだ。たとえば、おいらをねらうかりうどにも、きまりごとがある。あいつら、木ようは村のむすめとダンスをするんだ。だから、木ようはすっごくいい日！　おいらはブドウばたけまでぶらぶらあるいていく。もし、かりうどがじかんをきめずにダンスしてたら、どの日もみんなおんなじようになって、おいらの心やすまる日がすこしもなくなる。」

— Гэта таксама нешта даволi прызабытае, — растлумачыў Лiс. — Ну, тое, пры дапамозе чаго адзiн дзень робiцца непадобным на другi, адна гадзiна — на другую. Ну вось, напрыклад, у маiх паляўнiчых ёсць такi абрад: у чацвер яны танцуюць з местачковымi дзяўчатамi. I чацвер для мяне — сама шчаслiвы дзень! Я магу прагульвацца аж да самых вiнаграднiкаў. А калi б паляўнiчыя танцавалi абы-калi, усе днi былi б падобныя адзiн на адзiн i я нiколi не ведаў бы спакою.

こんなふうにして、王子くんはキツネをなつけた。そして、そろそろ行かなきゃならなくなった。

Так Маленькi прынц прыручыў Лiса. I вось надышоў дзень развiтання.

「はあ。」とキツネはいった。「……なみだがでちゃう。」

— Ах! — уздыхнуў Лiс. — Я буду плакаць…

「きみのせいだよ。」と王子くんはいった。「ぼくは、つらいのはぜったいいやなんだ。でも、きみは、ぼくになつけてほしかったんでしょ……」

— Ты сам вiнаваты, — сказаў Маленькi прынц. — Я ж не хацеў, каб табе было кепска. Ты сам хацеў, каб я прыручыў цябе…

「そうだよ。」とキツネはいった。

— Ну вядома ж, — адказаў Лiс.

「でも、いまにもなきそうじゃないか！」と王子くんはいった。

[Bilinguator: — Але ты будзеш плакаць!]

「そうだよ。」とキツネはいった。

[Bilinguator: — Ну вядома.]

「じゃあ、きみにはなんのいいこともないじゃない！」

— Значыць, табе ад гэтага дрэнна!

「いいことはあったよ。」とキツネはいった。「小むぎの色のおかげで。」

— Не, — запярэчыў Лiс. — Узгадай, што я казаў табе пра залатое калоссе…

それからこうつづけた。

Ён памаўчаў, потым дадаў:

「バラの庭に行ってみなよ。きみの花が、せかいにひとつだけってことがわかるはず。おいらにさよならをいいにもどってきたら、ひみつをひとつおしえてあげる。」

— Iдзi яшчэ раз глянь на ружы. Ты зразумееш, што твая ружа — адзiная ў свеце. А калi вернешся, каб развiтацца са мною, я раскрыю табе адзiн сакрэт. Гэта будзе мой падарунак табе.

王子くんは、またバラの庭に行った。

Маленькi прынц пайшоў яшчэ раз глянуць на ружы.

「きみたちは、ぼくのバラとはちっともにていない。きみたちは、まだなんでもない。」と、その子はたくさんのバラにいった。「だれもきみたちをなつけてないし、きみたちもだれひとりなつけていない。きみたちは、であったときのぼくのキツネとおんなじ。あの子は、ほかのキツネ10まんびきと、なんのかわりもなかった。でも、ぼくがあの子を友だちにしたから、もういまでは、あの子はせかいにただ１ぴきだけ。」

— Вы зусiм не падобны на маю красуню, — сказаў ён ружам. — Вас нiхто не прыручаў, i вы нiкога не прыручылi. Зараз вы такiя, якiм быў раней мой Лiс. Ён нiчым не адрознiваўся ад сотнi тысяч iншых лiсiц. Але я пасябраваў з iм, i цяпер ён — адзiны ў свеце.

するとたくさんのバラは、ばつがわるそうにした。

Ружы вельмi збянтэжылiся.

「きみたちはきれいだけど、からっぽだ。」と、その子はつづける。「きみたちのために死ぬことなんてできない。もちろん、ぼくの花だって、ふつうにとおりすがったひとから見れば、きみたちとおんなじなんだとおもう。でも、あの子はいるだけで、きみたちぜんぶよりも、だいじなんだ。だって、ぼくが水をやったのは、あの子。だって、ぼくがガラスのおおいに入れたのは、あの子。だって、ぼくがついたてでまもったのは、あの子。だって、ぼくが毛虫をつぶしてやったのも（２、３びき、チョウチョにするためにのこしたけど）、あの子。だって、ぼくが、もんくとか、じまんとか、たまにだんまりだってきいてやったのは、あの子なんだ。だって、あの子はぼくのバラなんだもん。」

— Вы прыгожыя, але пустыя, — працягваў Маленькi прынц. — Дзеля вас нельга памерцi. Вядома, звычайнаму прахожаму мая ружа можа здацца падобнай на вас. Але яна адна даражэй мне за вас усiх, таму што яе, а не вас, палiваў я штодня. Яе, а не вас, хаваў пад каўпак. Яе, а не вас, закрываў парасонам. Дзеля яе знiшчаў я вусеняў, толькi двух цi трох пакiнуў, каб вывелiся матылькi. Я слухаў, як яна скардзiлася i выхвалялася, я прыслухоўваўся да яе, нават калi яна змаўкала. Яна — мая!

それから、その子はキツネのところへもどってきた。

I Маленькi прынц вярнуўся да Лiса.

「さようなら。」と、その子がいうと……

— Бывай, — сказаў ён.

「さようなら。」とキツネがいった。「おいらのひみつだけど、すっごくかんたんなことなんだ。心でなくちゃ、よく見えない。もののなかみは、目では見えない、ってこと。」

— Бывай, — сказаў Лiс. — Вось мой сакрэт: вiдушчае толькi сэрца. Сама галоўнага вачыма не ўбачыш.

「もののなかみは、目では見えない。」と、王子くんはもういちどくりかえした。わすれないように。

— Сама галоўнага вачыма не ўбачыш, — паўтарыў Маленькi прынц, каб лепш запомнiць.

「バラのためになくしたじかんが、きみのバラをそんなにもだいじなものにしたんだ。」

— Твая ружа такая дарагая табе таму, што ты аддаваў ёй усе свае днi.

「バラのためになくしたじかん……」と、王子くんはいった。わすれないように。

— Таму, што я аддаваў ёй усе свае днi… — паўтарыў Маленькi прынц, каб лепш запомнiць.

「ひとは、ほんとのことを、わすれてしまった。」とキツネはいった。「でも、きみはわすれちゃいけない。きみは、じぶんのなつけたものに、いつでもなにかをかえさなくちゃいけない。きみは、きみのバラに、なにかをかえすんだ……」

— Людзi забылiся пра гэтую iсцiну, — сказаў Лiс. — Але ты не забывай: ты заўсёды ў адказе за ўсiх, каго прыручыў. Ты ў адказе за сваю ружу…

「ぼくは、ぼくのバラになにかをかえす……」と、王子くんはもういちどくりかえした。わすれないように。

— Я ў адказе за сваю ружу… — паўтарыў Маленькi прынц, каб лепш запомнiць.

22

РАЗДЗЕЛ ХХII

「こんにちは。」と王子くんがいうと、

— Добры дзень, — павiтаўся Маленькi прынц.

「こんにちは。」とポイントがかりがいった。

— Добры дзень, — азваўся стрэлачнiк.

「ここでなにしてるの？」と王子くんがいうと、

— Што ты тут робiш? — спытаў Маленькi прынц.

「おきゃくを1000にんずつわけてるんだ。」とポイントがかりがいった。「きかんしゃにおきゃくがのってて、そいつをおまえは右だ、おまえは左だって、やってくんだよ。」

— Сартырую падарожнiкаў, — адказаў стрэлачнiк. — Адпраўляю iх у цягнiках, аж па тысячы чалавек запар — адзiн цягнiк направа, другi — налева.

すると、きかんしゃが、ぴかっ、びゅん、かみなりみたいに、ごろごろごろ。ポイントがかりのいるたてものがゆれた。

I мiма з перуновым грукатам, ад якога задрыжала кабiна стрэлачнiка, увесь у агнях пранёсся хуткi цягнiк.

「ずいぶんいそいでるね。」と王子くんはいった。「なにかさがしてるの？」

— Як яны спяшаюцца! — заўважыў Маленькi прынц. — Чаго яны шукаюць?

「それは、うごかしてるやつだって、わからんよ。」とポイントがかりはいった。

— Нават сам машынiст таго не ведае, — адказаў стрэлачнiк.

すると、こんどはぎゃくむきに、ぴかっ、びゅん、ごろごろごろ。

I ў другi бок, увесь у агнях, прагрукатаў яшчэ адзiн хуткi цягнiк.

「もうもどってきたの？」と王子くんがきくと……

— Яны ўжо вярнулiся? — зацiкавiўся Маленькi прынц.

「おんなじのじゃないよ。」とポイントがかりがいった。「いれかえだ。」

— Не, гэта iншыя людзi, — растлумачыў стрэлачнiк. — Гэта сустрэчны цягнiк.

「じぶんのいるところが気にいらないの？」

— Гэтым людзям кепска там, дзе яны былi дагэтуль?

「ひとは、じぶんのいるところが、ぜったい気にいらないんだ。」とポイントがかりがいった。

— Там добра, дзе нас няма, — адказаў стрэлачнiк.

すると、またまた、ぴかっ、びゅん、ごろごろごろ。

I перуном прагрукатаў трэцi хуткi цягнiк.

「さっきのおきゃくをおいかけてるの？」と王子くんはきいた。

— Яны гоняцца за першымi падарожнiкамi? — спытаў Маленькi прынц.

「だれもおっかけてなんかないよ。」とポイントがかりはいった。「なかでねてるか、あくびをしてる。子どもたちだけが、まどガラスに鼻をおしつけてる。」

— Ды не, — адказаў стрэлачнiк. — Яны там спяць цi проста сядзяць ды пазяхаюць. Адны дзецi не адарвуць насоў ад шыбаў.

「子どもだけが、じぶんのさがしものがわかってるんだね。」と王子くんはいった。「パッチワークのにんぎょうにじかんをなくして、それがだいじなものになって、だからそれをとりあげたら、ないちゃうんだ……」

— Адны дзецi ведаюць, чаго яны шукаюць, — прамовiў Маленькi прынц. — Яны ўсе свае днi аддаюць палатнянай ляльцы, i яна робiцца iм дарагой-дарагой, i калi яе адбiраюць, яны плачуць…

「うらやましいよ。」とポイントがかりはいった。

— Iх шчасце, — сказаў стрэлачнiк.

23

РАЗДЗЕЛ ХХIII

「こんにちは。」と、王子くんがいうと、

— Добры дзень, — сказаў Маленькi прынц.

「こんにちは。」と、ものうりがいった。

— Добры дзень, — сказаў гандляр.

ものうりはクスリをうっていた。そのクスリは、のどのからからをおさえるようにできていて、１しゅうかんにひとつぶで、もう、のみたいっておもわなくなるんだ。

Гэта быў гандляр удасканаленымi пiлюлямi, якiя спатольваюць смагу. Праглынеш такую пiлюлю — i потым цэлы тыдзень не хочацца пiць.

「どうして、そんなのをうるの？」と王子くんはいった。

— Навошта ты прадаеш iх? — спытаў Маленькi прынц.

「むだなじかんをはぶけるからだ。」と、ものうりはいった。「はかせがかぞえたんだけど、１しゅうかんに53ぷんもむだがはぶける。」

— Яны даюць вялiзную эканомiю часу, — растлумачыў гандляр. — Спецыялiсты падлiчылi, што можна зберагчы пяцьдзесят тры хвiлiны за тыдзень.

「その53ぷんをどうするの？」

— А што рабiць у гэтыя пяцьдзесят тры хвiлiны?

「したいことをするんだ……」

— Што хочаш, тое i рабi…

王子くんはかんがえる。『ぼく、53ぷんもじゆうになるんなら、ゆっくりゆーっくり、水くみ場にあるいていくんだけど……』

«Калi б у мяне было пяцьдзесят тры хвiлiны вольнага часу, — падумаў Маленькi прынц, — я б проста павольна-павольна пайшоў бы да крынiчкi…»

24

РАЗДЗЕЛ ХХIV

おかしくなって、さばくに下りてから、８日め。ぼくは、ものうりの話をききながら、ほんのすこしだけのこっていた水を、ぐいとのみほした。

Мiнуў тыдзень з таго часу, як я пацярпеў аварыю i, слухаючы пра гандляра пiлюлямi, я дапiў апошнюю кроплю вады.

「へえ！」と、ぼくは王子くんにいった。「たいへんけっこうな思いで話だけど、まだひこうきがなおってないし、もう、のむものもない。ぼくも、ゆっくりゆーっくり水くみ場にあるいていけると、うれしいんだけど！」

— Твае ўспамiны — проста цуд, — сказаў я Маленькаму прынцу, — але я яшчэ не адрамантаваў свайго самалёта, а не засталося ўжо нi кроплi вады, i я таксама быў бы шчаслiвы, калi б мог проста пайсцi да крынiцы!

「友だちのキツネが……」と、その子がいったけど、

— Мой сябар Лiс… — пачаў ён.

「いいかい、ぼうや。もうキツネの話をしてるばあいじゃないんだ！」

— Дружок мой, мне ўжо цяпер не да Лiса!

「どうして？」

— Чаму?

「のどがからからで、もうすぐ死んじゃうんだよ……」

— Ды таму, што давядзецца памiраць ад смагi…

その子は、ぼくのいいぶんがわからなくて、こういった。

Ён не зразумеў маiх разважанняў i адказаў:

「友だちになるっていいことなんだよ、死んじゃうにしても。ぼく、キツネと友だちになれてすっごくうれしくて……」

— Добра, калi ёсць хоць адзiн сябар, нават калi памiраеш ад смагi. Асабiста я вельмi рады, што я сябраваў з Лiсам…

ぼくはかんがえた。『この子、あぶないってことに気づいてない。はらぺこにも、からからにも、ぜったいならないんだ。ちょっとお日さまがあれば、それでじゅうぶん……』

«Ён не разумее ўсёй глыбiнi небяспекi, — падумаў я. — Яму нiколi не хочацца нi есцi, нi пiць. Яму хапае промня сонца…»

ところが、その子はぼくを見つめて、そのかんがえにへんじをしたんだ。

Але ён нiбыта падслухаў мае думкi, паглядзеў на мяне i сказаў:

「ぼくだって、のどはからからだよ……井戸いどをさがそう……」

— Мне таксама хочацца пiць… Давай пашукаем калодзеж…

ぼくは、だるそうにからだをうごかした。井戸をさがすなんて、ばかばかしい。はてもしれない、このさばくで。それなのに、そう、ぼくたちはあるきだした。

Я безнадзейна махнуў рукой: недарэчна наўздагад шукаць калодзеж у бязмежнай пустынi. I ўсё ж мы рушылi ў дарогу.

ずーっと、だんまりあるいていくと、夜がおちて、星がぴかぴかしはじめた。ぼくは、とろんとしながら、星をながめた。のどがからからで、ぼうっとする。王子くんのことばがうかんでは、ぐるぐるまわる。

Мiналi гадзiна за гадзiнай, а мы моўчкi ўсё iшлi ды iшлi па сыпкiм залацiстым пяску. Звечарэла, пачалi загарацца зоркi. Я бачыў iх, як у сне, ад смагi мяне трошкi лiхаманiла. У памяцi ўсплылi словы Маленькага прынца.

「じゃあ、きみものどがからから？」と、ぼくはきいた。

— Значыць, ты таксама ведаеш, што такое смага? — спытаў я.