４

РАЗДЗЕЛ IV

こうして、だいじなことがもうひとつわかった。なんと、その子のすむ星は、いっけんのいえよりもちょっと大きいだけなんだ！

Так мне стала вядома яшчэ адна, вельмi важная акалiчнасць: яго родная планета была бадай цi большая за хату!

といっても、大げさにいうほどのことでもない。ごぞんじのとおり、ちきゅう、もくせい、かせい、きんせいみたいに名まえのある大きな星のほかに、ぼうえんきょうでもたまにしか見えないちいさなものも、なん100ばいとある。

Зрэшты, гэта не вельмi здзiвiла мяне. Я добра ведаў, што, апроч вялiкiх планет, такiх, як Зямля, Юпiцер, Марс, Венера, ёсць яшчэ сотнi iншых, якiм нават iмёнаў не далi, такiх дробненькiх, што iх i ў тэлескоп цяжка разгледзець.

たとえばそういったものがひとつ、星はかせに見つかると、ばんごうでよばれることになる。〈しょうわくせい325〉というかんじで。

Калi астраном адкрывае такую планету, ён дае ёй не iмя, а проста нумар. Напрыклад, называе яе так: «астэроiд „3251“».

ちゃんとしたわけがあって、王子くんおすまいの星は、しょうわくせいB612だと、ぼくはおもう。

У мяне ёсць сур’ёзныя прычыны думаць, што планета, адкуль прыляцеў Маленькi прынц, гэта астэроiд Б-612.

前にも、1909年に、ぼうえんきょうをのぞいていたトルコの星はかせが、その星を見つけている。

Гэты астэроiд быў заўважаны ў тэлескоп толькi адзiн раз, у 1909 годзе, адным турэцкiм астраномам.

それで、せかい星はかせかいぎ、というところで、見つけたことをきちんとはっぴょうしたんだけど、みにつけているふくのせいで、しんじてもらえなかった。おとなのひとって、いつもこんなふうだ。

Астраном паведамiў тады пра сваё адкрыццё на Мiжнародным астранамiчным кангрэсе. Але нiхто яму не паверыў. А ўсё з-за таго, што астраном быў апрануты па-турэцку. Такi ўжо народ гэтыя дарослыя!

でも、しょうわくせいB612はうんがよくて、そのときのいちばんえらいひとが、みんなにヨーロッパふうのふくをきないと死けいだぞ、というおふれを出した。

На шчасце, дзеля рэпутацыi астэроiда Б-612, тагачасны турэцкi правiцель загадаў свайму народу пад пагрозай смерцi апранацца на эўрапейскi лад.

1920年にそのひとは、おじょうひんなめしもので、はっぴょうをやりなおした。するとこんどは、どこもだれもがうんうんとうなずいた。

Той астраном у 1920 годзе зноў паведамiў пра сваё адкрыццё, — цяпер ён быў ужо ў надзвычай элегантным гарнiтуры. I на гэты раз усе паверылi яму.

こうやって、しょうわくせいB612のことをいちいちいったり、ばんごうのはなしをしたりするのは、おとなのためなんだ。おとなのひとは、すうじが大すきだ。

Калi я расказаў вам усе гэтыя дэталi аб астэроiдзе Б-612, калi я даверлiва паведамiў вам яго нумар, дык гэта толькi з-за дарослых. Дарослыя любяць лiчбы.

このひとたちに、あたらしい友だちができたよといっても、なかみのあることはなにひとつきいてこないだろう。つまり、「その子のこえってどんなこえ？　すきなあそびはなんなの？　チョウチョはあつめてる？」

Калi гаворыш iм пра свайго новага сябра, яны нiколi не пытаюцца пра сутнасць. Яны нiколi не цiкавяцца: «Якi ў яго голас? Якiя гульнi ён любiць? Цi ловiць ён матылёў?»

とはいわずに、「その子いくつ？　なんにんきょうだい？　たいじゅうは？　お父さんはどれだけかせぐの？」とかきいてくる。

Яны пытаюцца: «Колькi яму год? Колькi ў яго братоў? Колькi ён важыць? Колькi зарабляе яго бацька?» Толькi тады iм здаецца, што яны ўведалi чалавека.

それでわかったつもりなんだ。おとなのひとに、「すっごいいえ見たよ、ばら色のレンガでね、まどのそばにゼラニウムがあってね、やねの上にもハトがたくさん……」といったところで、そのひとたちは、ちっともそのいえのことをおもいえがけない。こういわなくちゃ。「10まんフランのいえを見ました。」すると「おおすばらしい！」とかいうから。

Калi скажаш дарослым: «Я бачыў прыгожы дом з ружовай цэглы, з геранню ў вокнах i галубамi на даху…», яны не могуць уявiць сабе гэты дом. Iм трэба сказаць: «Я бачыў дом за сто тысяч франкаў». Тады яны проста ў захапленнi: «Вось гэта хараство!»

だから、ぼくがそのひとたちに、「あのときの王子くんがいたっていいきれるのは、あの子にはみりょくがあって、わらって、ヒツジをおねだりしたからだ。ヒツジをねだったんだから、その子がいたっていいきれるじゃないか。」とかいっても、なにいってるの、と子どもあつかいされてしまう！　でもこういったらどうだろう。

Або паспрабуй сказаць iм: «Маленькi прынц iснаваў, i доказам таму — яго незвычайнасць, яго смех, яго жаданне мець баранчыка. А хто хоча баранчыка, той сапраўды iснуе», — дарослыя пацiснуць плячыма i абзавуць вас дзiцём!

「あの子のすむ星は、しょうわくせいB612だ。」そうしたらなっとくして、もんくのひとつもいわないだろう。おとなってこんなもんだ。うらんじゃいけない。おとなのひとに、子どもはひろい心をもたなくちゃ。

Але калi сказаць iм: «Маленькi прынц прыляцеў з астэроiда Б-612», — гэта пераканае iх, i яны не будуць болей назаляць вам сваiмi недарэчнымi роспытамi. Такi ўжо народ гэтыя дарослыя. Што з iх возьмеш. Дзецi павiнны быць вельмi паблажлiвымi да дарослых.

でももちろん、ぼくたちは生きることがなんなのかよくわかっているから、そう、ばんごうなんて気にしないよね！　できるなら、このおはなしを、ぼくはおとぎばなしふうにはじめたかった。こういえたらよかったのに。

А мы — мы разумеем, што такое жыццё, i пасмейваемся з лiчбаў! Я лепей пачаў бы гэтую аповесць, як чароўную казку. Я сказаў бы так:

「むかし、気ままな王子くんが、じぶんよりちょっと大きめの星にすんでいました。その子は友だちがほしくて……」生きるってことをよくわかっているひとには、こっちのほうが、ずっともっともらしいとおもう。

«Жыў ды быў Маленькi прынц. Ён жыў на планеце, якая была бадай цi большая за хату, i яму вельмi хацелася мець сябра…» Для тых, хто разумее, што такое жыццё, такi пачатак быў бы куды болей праўдзiвы.

というのも、ぼくの本を、あまりかるがるしくよんでほしくないんだ。このおもいでをはなすのは、とてもしんどいことだ。６年まえ、あのぼうやはヒツジといっしょにいなくなってしまった。ここにかこうとするのは、わすれたくないからだ。

А я ж зусiм не хачу, каб маю кнiжку чыталi проста так, дзеля забаўкi. Сэрца маё сцiскаецца ад успамiну пра майго маленькага сябра. Шэсць гадоў ужо мiнула з таго часу, як ён разам са сваiм баранчыкам пакiнуў мяне. Калi я цяпер спрабую апiсаць яго, дык гэта таму, што не хачу забыць.

友だちをわすれるのはつらい。いつでもどこでもだれでも、友だちがいるわけではない。ぼくも、いつ、すうじの大すきなおとなのひとになってしまうともかぎらない。

Гэта вельмi сумна, калi людзi забываюць сяброў. Не кожны чалавек мае сябра. I я баюся стаць падобным на дарослых, якiх цiкавяць адны толькi лiчбы.

だからそのためにも、ぼくはえのぐとえんぴつをひとケース、ひさしぶりにかった。この年でまた絵をかくことにした。さいごに絵をかいたのは、なかの見えないボアとなかの見えるボアをやってみた、六さいのときだ。

Вось чаму я купiў сабе скрыначку з фарбамi i алоўкi. Нялёгка ў мае гады зноў брацца за маляванне, калi першай i, на вялiкi жаль, апошняй спробай былi мае малюнкi ўдаваў звонку i знутры — дый то яшчэ ў шасцiгадовым узросце!

あたりまえだけど、なるべくそっくりに、あの子のすがたをかくつもりだ。うまくかけるじしんなんて、まったくない。ひとつかけても、もうひとつはぜんぜんだめだとか。

Канечне, я паспрабую як мага лепш перадаць падабенства. Але я зусiм не ўпэўнены, што змагу зрабiць гэта. Бо вось зраблю адзiн малюнак — ну, здаецца, добра; зраблю другi — i нi кропелькi непадобны.

大きさもちょっとまちがってるとか。王子くんがものすごくでかかったり、ものすごくちっちゃかったり。ふくの色もまよってしまう。そうやってあれやこれや、うまくいったりいかなかったりしながら、がんばった。

Дый рост трошкi бянтэжыць. Тут Маленькi прынц надта высокi. Тут ён надта маленькi. А да таго ж яшчэ няўпэўненасць у колерах яго свiткi. Вось i спрабуеш маляваць i так i гэтак.

もっとだいじな、こまかいところもまちがってるとおもう。でもできればおおめに見てほしい。ぼくの友だちは、ひとつもはっきりしたことをいわなかった。あの子はぼくを、にたものどうしだとおもっていたのかもしれない。でもあいにく、ぼくはハコのなかにヒツジを見ることができない。ひょっとすると、ぼくもちょっとおとなのひとなのかもしれない。きっと年をとったんだ。

Але няхай ужо за гэта прабачаць мяне. Мой сябар нiколi не даваў мне тлумачэнняў. Ён, мусiў, думаў, што я падобны на яго. Але, на няшчасце, я не ўмею бачыць баранчыка ў зачыненай скрынцы. Я, мусiць, трошкi падобны на дарослых. Пэўна, я старэю.

５

РАЗДЗЕЛ V

日に日にだんだんわかってきた。どんな星で、なぜそこを出るようになって、どういうたびをしてきたのか。どれも、とりとめなくしゃべっていて、なんとなくそういう話になったんだけど。そんなふうにして、３日めはバオバブのこわい話をきくことになった。

Дзень пры днi я ўсё болей даведваўся пра планету Маленькага прынца, пра тое, як ён пакiнуў яе, як вандраваў. Ён расказваў пра гэта патрошку, калi прыходзiла да слова. Так, на трэцi дзень я даведаўся пра трагедыю з баабабамi.

このときもヒツジがきっかけだった。この王子くんはふかいなやみでもあるみたいに、ふいにきいてきたんだ。

I на гэты раз дапамог баранчык. Маленькi прынц разглядваў малюнак i раптам, нiбы яго апанавала цяжкае сумненне, спытаў:

「ねえ、ほんとなの、ヒツジがちいさな木を食べるっていうのは。」

— А праўда, што баранчыкi ядуць кустоўе?

「ああ、ほんとだよ。」

— Так, праўда.

「そう！　よかった！」

— Цудоўна!

ヒツジがちいさな木を食べるってことが、どうしてそんなにだいじなのか、ぼくにはわからなかった。でも王子くんはそのままつづける。

Я не зразумеў, чаму так важна, што баранчыкi ядуць кустоўе. Але маленькi прынц дадаў:

「じゃあ、バオバブも食べる？」

— Выходзiць, яны i баабабы таксама ядуць?

ぼくはこの王子くんにおしえてさしあげた。バオバブっていうのはちいさな木じゃなくて、きょうかいのたてものぐらい大きな木で、そこにゾウのむれをつれてきても、たった１本のバオバブも食べきれやしないんだ、って。

Я заўважыў Маленькаму прынцу, што баабабы не кустоўе, а вялiзныя, як званiцы, дрэвы, i што нават калi б ён узяў з сабою цэлы статак сланоў, гэты статак не адолеў бы i аднаго-адзiнага баабаба.

ゾウのむれっていうのを、王子くんはおもしろがって、

Думка пра статак сланоў насмяшыла Маленькага прынца.

「ゾウの上に、またゾウをのせなきゃ……」

— Iх давялося б паставiць адзiн на аднаго…

といいつつも、いうことはしっかりいいかえしてきた。

Але тут жа ён мудра заўважыў:

「バオバブも大きくなるまえ、もとは小さいよね。」

— I баабабы, перш чым вырастуць, бываюць маленькiя.

「なるほど！　でも、どうしてヒツジにちいさなバオバブを食べてほしいの？」

— Сапраўды! Але навошта баранчыку есцi маленькiя баабабы?

するとこういうへんじがかえってきた。「え！　わかんないの！」あたりまえだといわんばかりだった。

— А то як жа! — усклiкнуў ён, нiбыта гаворка iшла пра нешта выключна вiдочнае.

ひとりでずいぶんあたまをつかったけど、ようやくどういうことなのかなっとくできた。

I мне прыйшлйся напружыць свой розум, каб самастойна зразумець, што тут да чаго.

つまり、王子くんの星も、ほかの星もみんなそうなんだけど、いい草とわるい草がある。とすると、いい草の生えるいいタネと、わるい草のわるいタネがあるわけだ。

На планеце Маленькага прынца, як i на ўсiх iншых планетах, растуць, вядома, i добрыя, i кепскiя раслiны. А значыць, ёсць там добрае насенне добрых раслiн i кепскае насенне кепскiх раслiн.

でもタネは目に見えない。土のなかでひっそりねむっている。おきてもいいかなって気になると、のびていって、まずはお日さまにむかって、むじゃきでかわいいそのめを、おずおずと出していくんだ。

Але насенне нябачнае. Яно дрэмле сабе ў глебе, пакуль якая-небудзь насеннiнка раптам не прачнецца. Яна пачне пацягвацца i спачатку нясмела вытыркне да сонца кволенькi безабаронны парастак.

ハツカダイコンやバラのめなら、生えたままにすればいい。でもわるい草や花になると、見つけしだいすぐ、ひっこぬかないといけない。

Калi гэта парастак радысу цi ружы, можна дазволiць яму расцi колькi зможа. Але калi прарастае кепская раслiна, яе трэба адразу ж вырваць, як толькi распазнаеш.

そして、王子くんの星には、おそろしいタネがあったんだ……それがバオバブのタネ。そいつのために、星のじめんのなかは、めちゃくちゃになった。

Дык вось, на цланеце Маленькага прынца ёсць страшнае насенне… насенне баабабаў. Глеба планеты проста перапоўнена iм.

しかも、たった一本のバオバブでも、手おくれになると、もうどうやってもとりのぞけない。星じゅうにはびこって、根っこで星にあなをあけてしまう。それで、もしその星がちいさくて、そこがびっしりバオバブだらけになってしまえば、星はばくはつしてしまうんだ。

Ад баабаба ж, калi спахапiцца надта позна, ужо нiколi не збавiшся. Ён запалонiць усю планету. Навылёт прасвiдруе яе сваiм карэннем. I калi планета зусiм невялiчкая, а баабабаў надта многа, то яны проста разарвуць яе на кавалачкi.

「きっちりしてるかどうかだよ。」というのは、またべつのときの、王子くんのおことば。「あさ、じぶんのみだしなみがおわったら、星のみだしなみもていねいにすること。ちいさいときはまぎらわしいけど、バラじゃないってわかったじてんで、バオバブをこまめにひきぬくようにすること。やらなきゃいけないのは、めんどうといえばめんどうだけど、かんたんといえばかんたんなんだよね。」

— Ёсць такое правiла, — сказаў мне пазней Маленькi прынц. — Устаў наранку, умыўся, прывёў сябе ў парадак — зараз жа прывядзi ў парадак i сваю планету. Трэба штодня выполваць баабабы, як толькi можна адрознiць iх ад ружавых кустоў, якiя яны вельмi нагадваюць напачатку. Гэта даволi надакучлiвая, але няцяжкая работа.

またある日には、ひとつ、ぼくんとこの子どもたちがずっとわすれないような、りっぱな絵をかいてみないかと、ぼくにもちかけてきた。

I аднойчы ён параiў мне пастарацца зрабiць прыгожы малюнак, каб i нашы дзецi гэта добра зразумелi.

その子はいうんだ。「いつかたびに出たとき、やくに立つよ。やらなきゃいけないことを、のばしのばしにしてると、ときどきぐあいのわるいことがあるよね。それがバオバブだったら、ぜったいひどいことになる。こんな星があるんだ、そこにはなまけものがすんでて、ちいさな木を３本ほうっておいたんだけど……」

— Можа, iм надарыцца калi-небудзь падарожнiчаць, — растлумачыў ён, — дык гэта спатрэбiцца. Часам работу можна адкласцi i на потым, бяды вялiкай не будзе. Але калi дасi волю баабабам, то ўжо нiдзе ратунку не знойдзеш. Я ведаў адну планету, на ёй жыў гультай. Ён не выпалаў тры кусцiкi i…

というわけで、ぼくは王子くんのおおせのまま、ここにその星をかいた。えらそうにいうのはきらいなんだけど、バオバブがあぶないってことはぜんぜん知られてないし、ひとつの星にいて、そういうことをかるくかんがえていると、めちゃくちゃきけんなことになる。だから、めずらしく、おもいきっていうことにする。

I па словах Маленькага прынца я намаляваў тую планету. Я страшэнна не люблю павучаць людзей. Але небяспека ад баабабаў так мала спазнана, а рызыка таго, хто трапiў бы на астэроiд, такая сур’ёзная, што сёння я адкiдаю сваю стрыманасць i папярэджваю:

いくよ、「子どものみなさん、バオバブに気をつけること！」これは、ぼくの友だちのためでもある。そのひとたちはずっとまえから、すぐそばにきけんがあるのに気がついてない。だからぼくは、ここにこの絵をかかなきゃいけない。ここでいましめるだけのねうちがある。

— Дзецi! Сцеражыцеся баабабаў!
Толькi каб папярэдзiць сваiх сяброў пра небяспеку, якая даўно падпiльноўвае iх, а яны i не здагадваюцца пра яе, як не здагадваўся раней i я, так шчыраваў я над малюнкам. I не шкадую аб гэтым.

そう、みんなはこんなことをふしぎにおもうかもしれない。「どうしてこの本には、こういう大きくてりっぱな絵が、バオバブの絵だけなんですか？」こたえはとってもかんたん。やってみたけど、うまくいかなかった。バオバブをかいたときは、ただもう、すぐにやらなきゃって、いっしょうけんめいだったんだ。

Магчыма, вы запытаецеся:
— А чаму ў кнiзе больш няма такiх сур’ёзных малюнкаў, як гэты, з баабабамi? Адказ зусiм просты: я спрабаваў, але не здолеў. Калi я маляваў баабабы, мяне натхняла думка, што гэта вельмi важна i надзённа.

６

РАЗДЗЕЛ VI

ねえ、王子くん。こんなふうに、ちょっとずつわかってきたんだ。きみがさみしく、ささやかに生きてきたって。ずっときみには、おだやかな夕ぐれしか、いやされるものがなかった。このことをはじめて知ったのは、４日めのあさ、そのとき、きみはぼくにいった。

Мой Маленькi прынц! З цягам часу я зразумеў, якiм аднастайным i самотным было тваё жыццё. Доўга ў цябе была адна толькi забава: ты любаваўся захадамi сонца. Гэтая новая дэталь дайшла да мяне наранку чацвёртага дня, калi ты сказаў:

「夕ぐれが大すきなんだ。夕ぐれを見にいこう……」

— Я так люблю адвячоркi. Хадзем паглядзiм, як заходзiць сонца…

「でも、またなきゃ……」

— Дык трэба ж пачакаць…

「なにをまつの？」

— Чаго пачакаць?

「夕ぐれをまつんだよ。」

— Каб сонца пачало заходзiць.

とてもびっくりしてから、きみはじぶんをわらったのかな。こういったよね。

Ты спачатку вельмi здзiвiўся, а потым пасмяяўся з самога сябе.

「てっきりまだ、ぼくんちだとおもってた！」

— Мне ўсё здаецца, што я дома! — прызнаўся ты.

なるほど。ごぞんじのとおり、アメリカでまひるのときは、フランスでは夕ぐれ。だからあっというまにフランスへいけたら、夕ぐれが見られるってことになる。

I сапраўды. Калi ў Злучаных Штатах Амерыкi поўдзень, то ў Францыi — хто гэтага не ведае? — сонца заходзiць. Дастаткова было б за адну хвiлiну перанесцiся з Амерыкi ў Францыю, каб пераканацца ў гэтым.

でもあいにく、フランスはめちゃくちゃとおい。だけど、きみの星では、てくてくとイスをもってあるけば、それでいい。そうやってきみは、いつでも見たいときに、くれゆくお日さまを見ていたんだ。

Але на тваёй планеце табе даволi было пераставiць на некалькi крокаў уперад сваё крэслiца, i ты мог любавацца адвячоркам столькi, колькi табе хацелася…

「１日に、44回も夕ぐれを見たことがあるよ！」

— Аднойчы я назiраў, як сонца заходзiла сорак тры разы запар!

といったすこしあとに、きみはこうつけくわえた。

Ты трошкi памаўчаў i дадаў:

「そうなんだ……ひとはすっごくせつなくなると、夕ぐれがこいしくなるんだ……」

— Ведаеш… калi вельмi сумна на душы, так хораша глядзець, як заходзiць сонца…

「その44回ながめた日は、じゃあすっごくせつなかったの？」

— Значыць, у той дзень, калi ты бачыў сорак тры захады сонца, табе было сумна?

だけどこの王子くんは、へんじをなさらなかった。

Але Маленькi прынц не адказаў.

７

РАЗДЗЕЛ VII

５日め、またヒツジのおかげで、この王子くんにまつわるなぞが、ひとつあきらかになった。その子は、なんのまえおきもなく、いきなりきいてきたんだ。ずっとひとりで、うーんとなやんでいたことが、とけたみたいに。

На пяты дзень, i зноў-такi дзякуючы баранчыку, я даведаўся пра сакрэт Маленькага прынца. Неяк раптоўна, без усялякай сувязi, бы ў вынiку доўгага маўклiвага абдумвання нейкай праблемы, ён спытаў:

「ヒツジがちいさな木を食べるんなら、花も食べるのかな？」

— А калi баранчык есць кустоўе, дык ён i кветкi есць?

「ヒツジは目に入ったものみんな食べるよ。」

— Баранчык есць усё, што трапiцца.

「花にトゲがあっても？」

— Нават тыя кветкi, што з калючкамi?

「ああ。花にトゲがあっても。」

— Ага, нават тыя, што з калючкамi.

「じゃあ、トゲはなんのためにあるの？」

— Тады навошта iм калючкi?

わからなかった。そのときぼくは、エンジンのかたくしまったネジを外そうと、もう手いっぱいだった。しかも気が気でなかった。どうも、てひどくやられたらしいということがわかってきたし、さいあく、のみ水がなくなることもあるって、ほんとにおもえてきたからだ。

Гэтага я не ведаў. I акурат у мой момант намагаўся адкруцiць у маторы адзiн непадатлiвы вiнт. Я быў моцна заклапочаны, бо пашкоджанне пачало здавацца мне сур’ёзным, а вада канчалася, i гэта вымушала мяне думаць пра найгоршае.

「トゲはなんのためにあるの？」

— Дык навошта ж тады iм калючкi?

この王子くん、しつもんをいちどはじめたら、ぜったいおやめにならない。ぼくは、ネジでいらいらしていたから、いいかげんにへんじをした。

Маленькi прынц нiколi не супакойваўся, пакуль не атрымлiваў адказу на сваё пытанне. Мяне злаваў пракляты вiнт, i я ляпнуў, абы адмахнуцца:

「トゲなんて、なんのやくにも立たないよ、たんに花がいじわるしたいんだろ！」

— А нiнавошта! Кветкi проста ад злосцi выпускаюць iх!

「えっ！」

— Вось як!

すると、だんまりしてから、その子はうらめしそうにつっかかってきた。

Ён памаўчаў, потым абурана сказаў:

「ウソだ！　花はかよわくて、むじゃきなんだ！　どうにかして、ほっとしたいだけなんだ！　トゲがあるから、あぶないんだぞって、おもいたいだけなんだ……」

— Не веру я табе! Кветкi кволыя. I наiўныя. Яны падбадзёрваюць сябе, як могуць. Яны думаюць, што калi выпусцяць калючкi, то iх усе пачнуць баяцца…

ぼくは、なにもいわなかった。かたわらで、こうかんがえていた。「このネジがてこでもうごかないんなら、いっそ、かなづちでふっとばしてやる。」でも、この王子くんは、またぼくのかんがえをじゃまなさった。

Я нiчога не адказаў. Якраз у тую хвiлiну я думаў: «Калi гэты чортаў вiнт i зараз не адкруцiцца, то я так лясну па iм малатком, што ён на друзачкi разляцiцца». Маленькi прынц зноў перабiў мае думкi:

「きみは、ほんとにきみは花が……」

— А ты думаеш, што кветкi…

「やめろ！　やめてくれ！　知るもんか！　いいかげんにいっただけだ。ぼくには、ちゃんとやらなきゃいけないことがあるんだよ！」

— Ды не, не! Нiчога я не думаю! Я сказаў, абы сказаць. Ты ж бачыш, я заняты сур’ёзнай справай!

その子は、ぼくをぽかんと見た。

Ён недаўменна паглядзеў на мяне.

「ちゃんとやらなきゃ※(感嘆符疑問符、1-8-78)」

— Сур’ёзнай справай?!.

その子はぼくを見つめた。エンジンに手をかけ、指はふるいグリスで黒くよごれて、ぶかっこうなおきものの上にかがんでいる、そんなぼくのことを。

Ён глядзеў на мяне, згорбленага над нейкiм прадметам, якi здаваўся яму вельмi няўклюдным, на малаток у руцэ, на чорныя ад мазуту пальцы.

「おとなのひとみたいな、しゃべりかた！」

— Ты разважаеш, як дарослыя! — сказаў ён.

ぼくはちょっとはずかしくなった。でも、ようしゃなくことばがつづく。

Мне стала трошкi сорамна. А ён бязлiтасна дадаў:

「きみはとりちがえてる……みんないっしょくたにしてる！」

— I ўсё ты блытаеш!.. I нiчога ты не разумееш!

その子は、ほんきでおこっていた。こがね色のかみの毛が、風になびいていた。

Так, ён раззлаваўся не на жарт. Ён страсянуў галавой, i вецер раскудлачыў яго залатыя валасы.

「まっ赤なおじさんのいる星があったんだけど、そのひとは花のにおいもかがないし、星もながめない。ひとをすきになったこともなくて、たし算のほかはなんにもしたことがないんだ。１にちじゅう、きみみたいに、くりかえすんだ。『わたしは、ちゃんとしたにんげんだ！　ちゃんとしたにんげんなんだ！』それで、はなをたかくする。でもそんなの、にんげんじゃない、そんなの、キノコだ！」

— Я ведаю адну планету, там жыве такi Пан з пунсовым тварам. Ён нiколi не нюхаў кветкi. Нi разочку не глянуў на зорку. Ён нiколi нiкога не любiў. I нiколi нiчога не рабiў. Ён заняты толькi адным: лiчэннем. Цэлымi днямi напралёт ён, як ты, паўтарае адно i тое ж: «Я чалавек сур’ёзны! Я чалавек сур’ёзны!» I проста ледзь не лопаецца ад гордасцi. Але гэта не чалавек, гэта грыб!

「な、なに？」

— Хто, хто?

「キノコ！」

— Грыб!