Маленький принц / あのときの王子くん — czytaj online. Strona 7

Ukraińsko-japońska dwujęzyczna książka

Антуан де Сент-Екзюпері

Маленький принц

アントワーヌ・ド・サン=テグジュペリ

あのときの王子くん

Але подумав і додав:

でも、じっくりかんがえてみて、こうつけくわえた。

— А що означає — приручити?

「〈なつける〉って、どういうこと?」

— Ти нетутешній, — сказав лис.— Що ти тут шукаєш?

「このあたりのひとじゃないね。」とキツネがいった。「なにかさがしてるの?」

— Шукаю людей, — відповів маленький принц.— А що означає — приручати?

「ひとをさがしてる。」と王子くんはいった。「〈なつける〉って、どういうこと?」

— Люди, — мовив лис, — мають рушниці і ходять на лови. Це так ускладнює життя. А ще вони розводять курей. То єдина користь від людей. Ти шукаєш курей?

「ひと。」とキツネがいった。「あいつら、てっぽうをもって、かりをする。いいめいわくだよ! ニワトリもかってるけど、それだけがあいつらのとりえなんだ。ニワトリはさがしてる?」

— Ні, — сказав маленький принц.— Я шукаю приятелів. А що означає — приручати?

「ううん。」と王子くんはいった。「友だちをさがしてる。〈なつける〉って、どういうこと?」

— Це поняття давно забуте, — мовив лис, — Воно означає: прихилити до себе…

「もうだれもわすれちゃったけど、」とキツネはいう。「〈きずなをつくる〉ってことだよ……」

— Прихилити до себе?

「きずなをつくる?」

— Авжеж, — мовив лис.— Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, достоту такий, як сто тисяч інших. I ти мені не потрібний. I я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього тільки лис, достоту, як сто тисяч інших лисів. Та як ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. I я буду для тебе єдиний на цілім світі…

「そうなんだ。」とキツネはいう。「おいらにしてみりゃ、きみはほかのおとこの子10まんにんと、なんのかわりもない。きみがいなきゃダメだってこともない。きみだって、おいらがいなきゃダメだってことも、たぶんない。きみにしてみりゃ、おいらはほかのキツネ10まんびきと、なんのかわりもないから。でも、きみがおいらをなつけたら、おいらたちはおたがい、あいてにいてほしい、っておもうようになる。きみは、おいらにとって、せかいにひとりだけになる。おいらも、きみにとって、せかいで1ぴきだけになる……」

— Я вже трошки розумію, — проказав маленький принц.— Є одна рожа… мабуть, вона мене приручила…

「わかってきた。」と王子くんはいった。「いちりんの花があるんだけど……あの子は、ぼくをなつけたんだとおもう……」

— Цілком можливо, — відповів лис.— На Землі чого тільки не побачиш…

「かもね。」とキツネはいった。「ちきゅうじゃ、どんなことだっておこるから……」

— О, це не на Землі, — заперечив маленький принц.

「えっ! ちきゅうの話じゃないよ。」と王子くんはいった。

Лис нібито дуже здивувався.

キツネはとってもふしぎがった。

— На іншій планеті?

「ちがう星の話?」

— Так.

「うん。」

— А мисливці є на тій планеті?

「その星、かりうどはいる?」

— Нема.

「いない。」

— Як цікаво! А кури є?

「いいねえ! ニワトリは?」

— Нема.

「いない。」

— Ех, світ недосконалий! — зітхнув лис.

「そううまくはいかないか。」とキツネはためいきをついた。

А потім знову повернувся до того самого:

さて、キツネはもとの話にもどって、

— Одноманітне в мене життя. Я полюю на курей, а люди полюють на мене. Всі кури однакові, і люди всі однакові. I я нуджусь. Але як ти мене приручиш, моє життя буде ніби сонцем осяяне. Я знатиму твою ходу й розрізнятиму її серед усіх інших. Почувши чиїсь кроки, я ховаюся в нору. Зате твоя хода, як музика, викличе мене з нори.

「おいらのまいにち、いつもおなじことのくりかえし。おいらはニワトリをおいかけ、ひとはおいらをおいかける。ニワトリはどれもみんなおんなじだし、ひとだってだれもみんなおんなじ。だから、おいら、ちょっとうんざりしてる。でも、きみがおいらをなつけるんなら、おいらのまいにちは、ひかりがあふれたみたいになる。おいらは、ある足音を、ほかのどんなやつとも聞きわけられるようになる。ほかの音なら、おいら穴あなぐらのなかにかくれるけど、きみの音だったら、はやされたみたいに、穴ぐらからとんででていく。

А потім — дивись! Бачиш, он там, на ланах, достигає пшениця? Я не їм хліба. Збіжжя мені ні до чого. Пшеничні лани не ваблять мене. I це сумно. Але в тебе чуб ніби золотий. I як добре буде, якщо ти мене приручиш! Золоте збіжжя нагадуватиме мені про тебе. I я полюблю шелест колосся на вітрі…

それから、ほら! あのむこうの小むぎばたけ、見える? おいらはパンをたべないから、小むぎってどうでもいいものなんだ。小むぎばたけを見ても、なんにもかんじない。それって、なんかせつない! でも、きみのかみの毛って、こがね色。だから、小むぎばたけは、すっごくいいものにかわるんだ、きみがおいらをなつけたら、だけど! 小むぎはこがね色だから、おいらはきみのことを思いだすよ。そうやって、おいらは小むぎにかこまれて、風の音をよく聞くようになる……」

Лис замовк і довго глядів на маленького принца. А потім попросив знову:

キツネはだんまりして、王子くんをじっと見つめて、

— Будь ласка… приручи мене!

「おねがい……おいらをなつけておくれ!」といった。

— Я б радо, — відмовив маленький принц, — але в мене обмаль часу. Мені ще треба знайти приятелів і узнати багато всяких речей.

「よろこんで。」と王子くんはへんじをした。「でもあんまりじかんがないんだ。友だちを見つけて、たくさんのことを知らなきゃなんない。」

— Узнати можна лише те, що приручиш, — мовив лис.— Людям уже бракує часу щось узнавати. Вони купують готові речі в торгівців. Але ж немає таких торгівців, що продавали б приятелів, і тим-то люди не мають приятелів. Як хочеш мати приятеля — приручи мене!

「自分のなつけたものしか、わからないよ。」とキツネはいった。「ひとは、ひまがぜんぜんないから、なんにもわからない。ものうりのところで、できあがったものだけをかうんだ。でも、友だちをうるやつなんて、どこにもいないから、ひとには、友だちってものがちっともいない。友だちがほしいなら、おいらをなつけてくれ!」

— А що для цього треба зробити? — спитав маленький принц.

「なにをすればいいの?」と王子くんはいった。

— Треба бути дуже терплячим, — відказав лис.— Спершу ти сядеш трошки далі від мене на траву, ось так. Я краєчком ока позиратиму на тебе, дивитимусь, а ти мовчатимеш. Мова — це джерело непорозуміння. Але щодня ти сідатимеш трошки ближче…

「気ながにやらなきゃいけない。」とキツネはこたえる。「まずは、おいらからちょっとはなれたところにすわる。たとえば、その草むらにね。おいらはきみをよこ目で見て、きみはなにもしゃべらない。ことばは、すれちがいのもとなんだ。でも、1日、1日、ちょっとずつそばにすわってもいいようになる……」

Назавтра маленький принц прийшов знову.

あくる日、王子くんはまたやってきた。

— Краще, якби ти приходив о тій самій порі, — попросив лис. — Якщо ти прийдеш, скажімо, о четвертій дня, то я вже з третьої години відчуватиму себе щасливим. О четвертій я вже почну хвилюватися і непокоїтися. Я узнаю ціну щастю. А як ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму, на яку годину готувати своє серце… Повинні бути обряди.

「おんなじじかんに、来たほうがいいよ。」とキツネはいった。「そうだね、きみがごごの4じに来るなら、3じにはもう、おいら、うきうきしてくる。それからじかんがどんどんすすむと、ますますうきうきしてるおいらがいて、4じになるころには、ただもう、そわそわどきどき。そうやって、おいらは、しあわせをかみしめるんだ! でも、でたらめなじかんにくるなら、いつ心をおめかししていいんだか、わからない……きまりごとがいるんだよ。」

— А що таке обряд? — поцікавився маленький принц.

「きまりごとって、なに?」と王子くんはいった。

— Це теж річ давно забута — розтлумачив лис.— Це те, що робить один день несхожим на інші дні, одну годину — на всі інші години. Є, приміром, такий обряд у двох мисливців. У четвер вони танцюють з сільськими дівчатами. I який же це чудовий день — четвер! Я йду на прогулянку й доходжу аж до виноградника. А якби мисливці танцювали коли попало, всі дні скидалися б один на один і я зовсім не мав би дозвілля.

「これもだれもわすれちゃったけど、」とキツネはいう。「1日をほかの1日と、1じかんをほかの1じかんと、べつのものにしてしまうもののことなんだ。たとえば、おいらをねらうかりうどにも、きまりごとがある。あいつら、木ようは村のむすめとダンスをするんだ。だから、木ようはすっごくいい日! おいらはブドウばたけまでぶらぶらあるいていく。もし、かりうどがじかんをきめずにダンスしてたら、どの日もみんなおんなじようになって、おいらの心やすまる日がすこしもなくなる。」

Так маленький принц приручив лиса. I коли настала пора прощатися, лис казав:

こんなふうにして、王子くんはキツネをなつけた。そして、そろそろ行かなきゃならなくなった。

— О, я плакатиму по тобі.

「はあ。」とキツネはいった。「……なみだがでちゃう。」

— Сам винний, — мовив маленький принц.— Я ж не хотів тобі нічого лихого, а ти зажадав, щоб я тебе приручив…

「きみのせいだよ。」と王子くんはいった。「ぼくは、つらいのはぜったいいやなんだ。でも、きみは、ぼくになつけてほしかったんでしょ……」

— Авжеж, — згодився лис.

「そうだよ。」とキツネはいった。

— Але ж ти плакатимеш! — мовив маленький принц.

「でも、いまにもなきそうじゃないか!」と王子くんはいった。

[Bilinguator: — Так, звичайно]

「そうだよ。」とキツネはいった。

— Виходить, ти нічого не вигадав.

「じゃあ、きみにはなんのいいこともないじゃない!」

— Вигадав, — заперечив лис.— Згадай, що я казав про золоте збіжжя.

「いいことはあったよ。」とキツネはいった。「小むぎの色のおかげで。」

Він замовк. Потім додав:

それからこうつづけた。

— Піди ще поглянь на рожі. Ти зрозумієш, що твоя рожа — єдина на світі. А як вернешся попрощатися зі мною, я подарую тобі одну таємницю.

「バラの庭に行ってみなよ。きみの花が、せかいにひとつだけってことがわかるはず。おいらにさよならをいいにもどってきたら、ひみつをひとつおしえてあげる。」

Маленький принц пішов глянути на рожі.

王子くんは、またバラの庭に行った。

— Ви нітрохи не схожі на мою рожу, — мовив він їм.— Ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій лис. Він нічим не різнився від ста тисяч інших лисів. Але я з ним заприятелював, і нині він — єдиний в усьому світі.

「きみたちは、ぼくのバラとはちっともにていない。きみたちは、まだなんでもない。」と、その子はたくさんのバラにいった。「だれもきみたちをなつけてないし、きみたちもだれひとりなつけていない。きみたちは、であったときのぼくのキツネとおんなじ。あの子は、ほかのキツネ10まんびきと、なんのかわりもなかった。でも、ぼくがあの子を友だちにしたから、もういまでは、あの子はせかいにただ1ぴきだけ。」

Рожі дуже зніяковіли.

するとたくさんのバラは、ばつがわるそうにした。

— Ви дуже гарні, але порожні, — сказав іще маленький принц.— Задля вас не схочеться померти. Звісно, випадковий перехожий і про мою рожу подумає, що вона така сама, як і ви. Але вона одна-єдина, над усе найдорожча. Я-бо полив її. Я-бо накрив її скляним ковпаком. Я-бо затулив її ширмою. Я-бо нищив задля неї гусінь, лишив тільки двох чи трьох, щоб повиводились метелики. Я чув, як вона нарікала і як хвалилась і навіть як замовкала. Рожа ця — моя.

「きみたちはきれいだけど、からっぽだ。」と、その子はつづける。「きみたちのために死ぬことなんてできない。もちろん、ぼくの花だって、ふつうにとおりすがったひとから見れば、きみたちとおんなじなんだとおもう。でも、あの子はいるだけで、きみたちぜんぶよりも、だいじなんだ。だって、ぼくが水をやったのは、あの子。だって、ぼくがガラスのおおいに入れたのは、あの子。だって、ぼくがついたてでまもったのは、あの子。だって、ぼくが毛虫をつぶしてやったのも(2、3びき、チョウチョにするためにのこしたけど)、あの子。だって、ぼくが、もんくとか、じまんとか、たまにだんまりだってきいてやったのは、あの子なんだ。だって、あの子はぼくのバラなんだもん。」

I маленький принц вернувся до лиса.

それから、その子はキツネのところへもどってきた。

— Прощавай…— мовив він.

「さようなら。」と、その子がいうと……

— Прощавай, — відповів лис.— Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима.

「さようなら。」とキツネがいった。「おいらのひみつだけど、すっごくかんたんなことなんだ。心でなくちゃ、よく見えない。もののなかみは、目では見えない、ってこと。」

— Найголовнішого не побачиш очима, — повторив маленький принц, аби краще запам’ятати.

「もののなかみは、目では見えない。」と、王子くんはもういちどくりかえした。わすれないように。

— Твоя рожа дорога тобі тому, що ти присвятив їй стільки часу.

「バラのためになくしたじかんが、きみのバラをそんなにもだいじなものにしたんだ。」

— Моя рожа дорога мені…— повторив маленький принц, аби краще запам’ятати.

「バラのためになくしたじかん……」と、王子くんはいった。わすれないように。

— Люди забули цю істину, — мовив лис, — але ти не забувай. Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив. Ти відповідаєш за свою рожу.

「ひとは、ほんとのことを、わすれてしまった。」とキツネはいった。「でも、きみはわすれちゃいけない。きみは、じぶんのなつけたものに、いつでもなにかをかえさなくちゃいけない。きみは、きみのバラに、なにかをかえすんだ……」

— Я відповідаю за свою рожу, — повторив маленький принц, аби краще запам’ятати.

「ぼくは、ぼくのバラになにかをかえす……」と、王子くんはもういちどくりかえした。わすれないように。

РОЗДІЛ XXII

22

— Добридень, — мовив маленький принц.

「こんにちは。」と王子くんがいうと、

— Добридень, — озвався стрілочник.

「こんにちは。」とポイントがかりがいった。

— Що ти тут робиш? — спитав маленький принц.

「ここでなにしてるの?」と王子くんがいうと、

— Сортую пасажирів, — відповів стрілочник, — відсилаю їх у поїздах партіями по тисячі душ, поїзд — ліворуч, поїзд — праворуч.

「おきゃくを1000にんずつわけてるんだ。」とポイントがかりがいった。「きかんしゃにおきゃくがのってて、そいつをおまえは右だ、おまえは左だって、やってくんだよ。」

I швидкий поїзд, загуркотівши, мов грім, сяючи вогнями, промчав мимо, аж будка стрілочника заходила ходором.

すると、きかんしゃが、ぴかっ、びゅん、かみなりみたいに、ごろごろごろ。ポイントがかりのいるたてものがゆれた。

— Як поспішають, — здивувався маленький принц.— Чого вони шукають?

「ずいぶんいそいでるね。」と王子くんはいった。「なにかさがしてるの?」

— Навіть сам машиніст цього не знає, — мовив стрілочник.

「それは、うごかしてるやつだって、わからんよ。」とポイントがかりはいった。

Другий швидкий, сяючи вогнями, прогуркотів у зворотний бік.

すると、こんどはぎゃくむきに、ぴかっ、びゅん、ごろごろごろ。

— Вони вже вертаються? — спитав маленький принц.

「もうもどってきたの?」と王子くんがきくと……

— Це не ті, — відповів стрілочник.— Це зустрічний поїзд.

「おんなじのじゃないよ。」とポイントがかりがいった。「いれかえだ。」

— Вони були невдоволені там, звідки їдуть?

「じぶんのいるところが気にいらないの?」

— Люди вічно невдоволені там, де живуть, — відповів стрілочник.

「ひとは、じぶんのいるところが、ぜったい気にいらないんだ。」とポイントがかりがいった。

Тут прогуркотів яскраво осяяний третій швидкий.

すると、またまた、ぴかっ、びゅん、ごろごろごろ。

— Вони женуться за тими першими? — поцікавився маленький принц.

「さっきのおきゃくをおいかけてるの?」と王子くんはきいた。

— Ні за ким вони не женуться, — мовив стрілочник.— Вони сплять там, усередині, чи позіхають. Лише діти притуляються носами до вікон.

「だれもおっかけてなんかないよ。」とポイントがかりはいった。「なかでねてるか、あくびをしてる。子どもたちだけが、まどガラスに鼻をおしつけてる。」

— Лише діти знають, чого шукають, — сказав маленький принц.— Вони витрачають стільки часу на ганчір’яну ляльку, і лялька стає їм дорога, і якщо її заберуть, діти плачуть…

「子どもだけが、じぶんのさがしものがわかってるんだね。」と王子くんはいった。「パッチワークのにんぎょうにじかんをなくして、それがだいじなものになって、だからそれをとりあげたら、ないちゃうんだ……」

— Їхнє щастя, — мовив стрілочник.

「うらやましいよ。」とポイントがかりはいった。

РОЗДІЛ XXIII

23

— Добридень, — мовив маленький принц.

「こんにちは。」と、王子くんがいうと、

— Добридень, — озвався крамар.

「こんにちは。」と、ものうりがいった。

Він продавав удосконалені пілюлі, що тамують спрагу. Проковтнеш таку пілюлю, і потім цілий тиждень не треба пити.

ものうりはクスリをうっていた。そのクスリは、のどのからからをおさえるようにできていて、1しゅうかんにひとつぶで、もう、のみたいっておもわなくなるんだ。

— Навіщо ти їх продаєш? — спитав маленький принц.

「どうして、そんなのをうるの?」と王子くんはいった。

— Від них велике заощадження часу, — відказав крамар.— За підрахунками експертів, людина заощаджує за тиждень п’ятдесят три хвилини.

「むだなじかんをはぶけるからだ。」と、ものうりはいった。「はかせがかぞえたんだけど、1しゅうかんに53ぷんもむだがはぶける。」

— А що роблять у ті п’ятдесят три хвилини?

「その53ぷんをどうするの?」

— Та що хочеш.

「したいことをするんだ……」

«От аби я мав витратити п’ятдесят три хвилини, — помислив маленький принц, — я просто пішов би до криниці…»

王子くんはかんがえる。『ぼく、53ぷんもじゆうになるんなら、ゆっくりゆーっくり、水くみ場にあるいていくんだけど……』

РОЗДІЛ XXIV

24

Збіг тиждень із дня моєї вимушеної посадки, і, слухаючи розповідь про крамаря з пілюлями, я випив останній ковток води.

おかしくなって、さばくに下りてから、8日め。ぼくは、ものうりの話をききながら、ほんのすこしだけのこっていた水を、ぐいとのみほした。

— О, — сказав я маленькому принцові, — твої розповіді дуже цікаві, але я ще не полагодив свого літака, мені нема чого пити, і я теж був би щасливий, аби міг просто піти до криниці!

「へえ!」と、ぼくは王子くんにいった。「たいへんけっこうな思いで話だけど、まだひこうきがなおってないし、もう、のむものもない。ぼくも、ゆっくりゆーっくり水くみ場にあるいていけると、うれしいんだけど!」

— Мій приятель лис…— почав він.

「友だちのキツネが……」と、その子がいったけど、

— Хлопче, мені вже не до лиса!

「いいかい、ぼうや。もうキツネの話をしてるばあいじゃないんだ!」

— Чому?

「どうして?」

— А тому, що доведеться сконати від спраги…

「のどがからからで、もうすぐ死んじゃうんだよ……」

Він не зрозумів мене і заперечив:

その子は、ぼくのいいぶんがわからなくて、こういった。

— Добре, коли є приятель, навіть якщо треба сконати. От я, я дуже радий, що приятелював із лисом…

「友だちになるっていいことなんだよ、死んじゃうにしても。ぼく、キツネと友だちになれてすっごくうれしくて……」

«Він не усвідомлює, яка велика небезпека. Він ніколи не зазнавав ні голоду, ні спраги. Йому досить трошки сонця…» — помислив я.

ぼくはかんがえた。『この子、あぶないってことに気づいてない。はらぺこにも、からからにも、ぜったいならないんだ。ちょっとお日さまがあれば、それでじゅうぶん……』

Проте він поглянув на мене і відповів на мої думки:

ところが、その子はぼくを見つめて、そのかんがえにへんじをしたんだ。

— Мені теж хочеться пити… пошукаємо колодязя…

「ぼくだって、のどはからからだよ……井戸いどをさがそう……」

Я втомлено розвів руками: це безглуздя — шукати навмання в безкраїй пустелі колодязя. I все ж ми рушили в дорогу.

ぼくは、だるそうにからだをうごかした。井戸をさがすなんて、ばかばかしい。はてもしれない、このさばくで。それなのに、そう、ぼくたちはあるきだした。

Довгий час ми йшли мовчки: нарешті споночіло, в небі спалахнули зорі. Від спраги мене трохи лихоманило, і я бачив їх наче вві сні. А в пам’яті все лунали слова маленького принца.

ずーっと、だんまりあるいていくと、夜がおちて、星がぴかぴかしはじめた。ぼくは、とろんとしながら、星をながめた。のどがからからで、ぼうっとする。王子くんのことばがうかんでは、ぐるぐるまわる。

— Отже, і ти знаєш, що таке спрага? — спитав я.

「じゃあ、きみものどがからから?」と、ぼくはきいた。