Переклад: Анатолій Жаловський

ЛЕОНОВІ ВЕРТУ

À LÉON WERTH

Даруйте мені, дітки, що я присвятив цю книжку дорослому. У мене дуже поважне виправдання: той дорослий — мій найкращий приятель. Є й друге виправдання: той дорослий може зрозуміти все на світі, навіть дитячі книжки. I нарешті третє: дорослий живе у Франції, зазнає там голоду й холоду. Йому так треба, щоб його хтось потішив.

Je demande pardon aux enfants d’avoir dédié ce livre à une grande personne. J’ai une excuse sérieuse: cette grande personne est le meilleur ami que j’ai au monde. J’ai une autre excuse: cette grande personne peut tout comprendre, même les livres pour enfants. J’ai une troisième excuse: cette grande personne habite la France où elle a faim et froid. Elle a bien besoin d’être consolée.

Та коли все це не може виправдати, то я згоден присвятити отсю книжечку тому хлопцеві, яким був колись мій дорослий приятель. Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам’ятає. Отож я виправлю присвяту:

Si toutes ces excuses ne suffisent pas, je veux bien dédier ce livre à l’enfant qu’a été autrefois cette grande personne. Toutes les grandes personnes ont d’abord été des enfants. (Mais peu d’entre elles s’en souviennent.) Je corrige donc ma dédicace:

ЛЕОНОВІ ВЕРТУ, КОЛИ ВІН БУВ МАЛЕНЬКИМ

À LÉON WERTH QUAND IL ÉTAIT PETIT GARÇON

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

PREMIER CHAPITRE

Коли мав я шість років, у книжці під назвою «Билиці» — там про тропічні ліси розповідалося — побачив якось химерний малюнок. На малюнку здоровезний удав ковтав якогось хижака. Ось копія того малюнка.

Lorsque j’avais six ans j’ai vu, une fois, une magnifique image, dans un livre sur la Forêt Vierge qui s’appelait «Histoires Vécues». Ça représentait un serpent boa qui avalait un fauve. Voilà la copie du dessin.

У книжці було написано: «Удав ковтає свою жертву цілою, не прожовуючи. Після цього він не може й ворухнутися, спить собі півроку, аж поки перетравить їжу».

On disait dans le livre: «Les serpents boas avalent leur proie tout entière, sans la mâcher. Ensuite ils ne peuvent plus bouger et ils dorment pendant les six mois de leur digestion».

Я чимало думав про сповнене пригод життя в джунглях та й собі намалював кольоровим олівцем мій перший малюнок. Малюнок № 1. Ось що я зобразив.

J’ai alors beaucoup réfléchi sur les aventures de la jungle et, à mon tour, j’ai réussi, avec un crayon de couleur, à tracer mon premier dessin. Mon dessin numéro 1. Il était comme ça:

Я показав цей твір дорослим і спитав, чи не лякає він їх.

J’ai montré mon chef d’œuvre aux grandes personnes et je leur ai demandé si mon dessin leur faisait peur.

А мені на те:
— Чого б то капелюх нас лякав?

Elles m’ont répondu:
— Pourquoi un chapeau ferait-il peur?

Але ж то був не капелюх. То був удав, що проковтнув слона. Тоді я зобразив удава в розрізі, аби дорослим було зрозуміліше. Їм завжди треба все тлумачити. Ось мій малюнок № 2.

Mon dessin ne représentait pas un chapeau. Il représentait un serpent boa qui digérait un éléphant. J’ai alors dessiné l’intérieur du serpent boa, afin que les grandes personnes puissent comprendre. Elles ont toujours besoin d’explications. Mon dessin numéro 2 était comme ça:

Дорослі порадили мені не малювати більше гаддя ні в натурі, ні в розрізі, а краще цікавитися географією, історією, математикою та граматикою. Отак і сталося, що я в шість років зрікся блискучої малярської кар’єри.

Les grandes personnes m’ont conseillé de laisser de côté les dessins de serpents boas ouverts ou fermés, et de m’intéresser plutôt à la géographie, à l’histoire, au calcul et à la grammaire. C’est ainsi que j’ai abandonné, à l’âge de six ans, une magnifique carrière de peintre.

Зазнавши провалу з малюнками №1 і №2, я геть зневірився в собі. Дорослі такі нетямовиті, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе.

J’avais été découragé par l’insuccès de mon dessin numéro 1 et de mon dessin numéro 2. Les grandes personnes ne comprennent jamais rien toutes seules, et c’est fatigant, pour les enfants, de toujours leur donner des explications.

Отож я мусив обрати собі інше ремесло, і я навчився керувати літаками. Я облетів майже цілий світ. I географія, сказати по щирості, стала мені у великій пригоді.

J’ai donc dû choisir un autre métier et j’ai appris à piloter des avions. J’ai volé un peu partout dans le monde. Et la géographie, c’est exact, m’a beaucoup servi.

Я умів з першого погляду одрізнити Китай од Арізони. То вельми корисно, надто як уночі з курсу зіб’єшся.

Je savais reconnaître, du premier coup d’œil, la Chine de l’Arizona. C’est très utile, si l’on est égaré pendant la nuit.

На своєму віку я зустрічав чимало всяких поважних людей і мав з ними стосунки. Жив довго між дорослих. Бачив їх зовсім близько. I від того моя думка про них не покращала.

J’ai ainsi eu, au cours de ma vie, des tas de contacts avec des tas de gens sérieux. J’ai beaucoup vécu chez les grandes personnes. Je les ai vues de très près. Ça n’a pas trop amélioré mon opinion.

Коли мені здибався дорослий, людина ніби-то кмітлива, я поцікавився його думкою про свій малюнок №1, який я беріг. Хотілося знати, чи він справді може второпати.

Quand j’en rencontrais une qui me paraissait un peu lucide, je faisais l’expérience sur elle de mon dessin numéro 1 que j’ai toujours conservé. Je voulais savoir si elle était vraiment compréhensive.

Але дорослий незмінно відповідав мені: «Це капелюх».

Mais toujours elle me répondait:
— C’est un chapeau.

Тоді я вже не говорив з ним ні про полозів, ні про тропічні ліси, ні про зорі. Я пристосовувався до його тями. Заводив з ним мову про гольф і бридж, про політику і краватки. I дорослий так тішився: познайомитися з такою розважливою людиною.

Alors je ne lui parlais ni de serpents boas, ni de forêts vierges, ni d’étoiles. Je me mettais à sa portée. Je lui parlais de bridge, de golf, de politique et de cravates. Et la grande personne était bien contente de connaître un homme aussi raisonnable.

РОЗДІЛ II

CHAPITRE II

Так жив я сам-один, не маючи нікого, з ким міг погомоніти-порадитися, аж до аварії, що спіткала мене шість років тому в Сахарі.

J’ai ainsi vécu seul, sans personne avec qui parler véritablement, jusqu’à une panne dans le désert du Sahara, il y a six ans.

Почав давати збої двигун мого літака. Ні механік, ні пасажири зі мною не летіли, довелося поратися самому, хоч ремонт був складний.

Quelque chose s’était cassé dans mon moteur. Et comme je n’avais avec moi ni mécanicien, ni passagers, je me préparai à essayer de réussir, tout seul, une réparation difficile.

Тут таке: або пан, або пропав. Питної води я мав ледве на тиждень.

C’était pour moi une question de vie ou de mort. J’avais à peine de l’eau à boire pour huit jours.

Отож першого вечора я заснув на піску в пустелі за тридев’ять земель від будь-якої людської оселі. Я був ще самотніший, ніж потерпілий на плоту посеред океану.

Le premier soir je me suis donc endormi sur le sable à mille milles de toute terre habitée. J’étais bien plus isolé qu’un naufragé sur un radeau au milieu de l’océan.

Уявіть собі мій подив, коли на зорі мене збудив якийсь чудний голосочок. Він сказав:

Alors vous imaginez ma surprise, au lever du jour, quand une drôle de petite voix m’a réveillé. Elle disait:

— Прошу… намалюй мені баранця.

— S’il vous plaît… dessine-moi un mouton!

— Га?

— Hein!

— Намалюй мені баранця…

— Dessine-moi un mouton…

Я скочив, наче мене громом ударило. Старанно протер очі. Пильно роззирнувся навкруг. I побачив дивовижного хлопчика, що поважно мене розглядав.

J’ai sauté sur mes pieds comme si j’avais été frappé par la foudre. J’ai bien frotté mes yeux. J’ai bien regardé. Et j’ai vu un petit bonhomme tout à fait extraordinaire qui me considérait gravement.

Ось його найкращий портрет, якого мені пощастило згодом намалювати.

Voilà le meilleur portrait que, plus tard, j’ai réussi à faire de lui.

Та, звісно, на моєму малюнку він далеко не такий гарний, як був насправді. Не я тут виною. Коли я мав шість років, дорослі відбили у мене охоту до того, щоб стати художником, і я тільки й навчився, що малювати удавів — у натурі та в розрізі.

Mais mon dessin, bien sûr, est beaucoup moins ravissant que le modèle. Ce n’est pas ma faute. J’avais été découragé dans ma carrière de peintre par les grandes personnes, à l’âge de six ans, et je n’avais rien appris à dessiner, sauf les boas fermés et les boas ouverts.

Отож я виряченими від подиву очима дивився на цю прояву. Не забувайте, що я був за тридев’ять земель, на безлюдді. А проте зовсім не здавалося, щоб це хлоп’я заблукало або вкрай зморилося чи вмирає з голоду, спраги або зі страху.

Je regardai donc cette apparition avec des yeux tout ronds d’étonnement. N’oubliez pas que je me trouvais à mille milles de toute région habitée. Or mon petit bonhomme ne me semblait ni égaré, ni mort de fatigue, ni mort de faim, ni mort de soif, ni mort de peur.

На око годі було сказати, що це дитина, яка загубилася серед пустелі, запропастилася край світу. Нарешті до мене вернулася мова, і я сказав:

Il n’avait en rien l’apparence d’un enfant perdu au milieu du désert, à mille milles de toute région habitée. Quand je réussis enfin à parler, je lui dis:

— А… що ти тут робиш?

— Mais… qu’est-ce que tu fais là?

Та він знову попросив тихо й вельми поважно:

Et il me répéta alors, tout doucement, comme une chose très sérieuse:

— Прошу… намалюй мені баранця…

— S’il vous plaît… dessine-moi un mouton…

Таємнича поява так вразила мене, що я не посмів одмовитися. I хоч яким безглуздям це могло здатися тут, за тридев’ять земель від людей, коли на мене чигала смерть, я добув із кишені аркуш паперу та самописку.

Quand le mystère est trop impressionnant, on n’ose pas désobéir. Aussi absurde que cela me semblât à mille milles de tous les endroits habités et en danger de mort, je sortis de ma poche une feuille de papier et un stylographe.

Але одразу ж згадав, що вчився передусім географії, історії, математики та граматики, і сказав хлопцеві (трохи навіть сердито), що не вмію малювати. Він одмовив:

Mais je me rappelai alors que j’avais surtout étudié la géographie, l’histoire, le calcul et la grammaire et je dis au petit bonhomme (avec un peu de mauvaise humeur) que je ne savais pas dessiner. Il me répondit:

— Байдуже. Намалюй мені баранця.

— Ça ne fait rien. Dessine-moi un mouton.

Я зроду не малював баранів і тому відтворив для нього один із двох малюнків, що тільки й умів малювати: удава в натурі. I здивувався непомалу, коли хлоп’я одмовило:

Comme je n’avais jamais dessiné un mouton je refis, pour lui, l’un des deux seuls dessins dont j’étais capable. Celui du boa fermé. Et je fus stupéfait d’entendre le petit bonhomme me répondre:

— Та ні! Я не хочу слона в удаві. Удав дуже небезпечний, а слон надто здоровенний. У мене все маленьке. Мені треба баранця. Намалюй баранця.

— Non! Non! Je ne veux pas d’un éléphant dans un boa. Un boa c’est très dangereux, et un éléphant c’est très encombrant. Chez moi c’est tout petit. J’ai besoin d’un mouton. Dessine-moi un mouton.

I я намалював.

Alors j’ai dessiné.

Він глянув пильно та й каже:

Il regarda attentivement, puis:

— Ні! Цей баранець зовсім хирявий. Намалюй іншого.

— Non! Celui-là est déjà très malade. Fais-en un autre.

Я намалював.

Je dessinai:

Мій приятель усміхнувся лагідно й поблажливо:

Mon ami sourit gentiment, avec indulgence:

— Ти ж добре бачиш — це не баранець, а баранисько. Ще й рогатий…

— Tu vois bien… ce n’est pas un mouton, c’est un bélier. Il a des cornes…

Тоді я зобразив ще одного.

Je refis donc encore mon dessin:

Та він забракував і цей малюнок:

Mais il fut refusé, comme les précédents:

— Це надто старий. Я хочу такого баранця, щоб жив довго.

— Celui-là est trop vieux. Je veux un mouton qui vive longtemps.

I тут мені терпець урвався — адже треба було якнайхутчій розбирати й лагодити двигун, — і я награмузляв такий малюнок.

Alors, faute de patience, comme j’avais hâte de commencer le démontage de mon moteur, je griffonnai ce dessin-ci.

I заявив:

Et je lançai:

— Ось тобі ящик. А в ньому той баранець, який тобі до вподоби.

— Ça c’est la caisse. Le mouton que tu veux est dedans.

Я був неабияк вражений, побачивши, як заяснів мій юний суддя:

Mais je fus bien surpris de voir s’illuminer le visage de mon jeune juge:

— Саме такого я й хотів! Як ти гадаєш, багато паші треба для цього баранця?

— C’est tout à fait comme ça que je le voulais! Crois-tu qu’il faille beaucoup d’herbe à ce mouton?

— А хіба що?

— Pourquoi?

— Таж у мене вдома все маленьке.

— Parce que chez moi c’est tout petit…

— Йому, певне, вистачить. Я дав тобі зовсім маленького баранчика.

— Ça suffira sûrement. Je t’ai donné un tout petit mouton.

Хлопчик схилив голову над малюнком.
— Не такий він і маленький! Гляньно, він заснув…

Il pencha la tête vers le dessin:
— Pas si petit que ça… Tiens! Il s’est endormi…

Так я познайомився з маленьким принцом.

Et c’est ainsi que je fis la connaissance du petit prince.

РОЗДІЛ III

CHAPITRE III

Збігло чимало часу, поки я втямив, звідки він узявся. Маленький принц про все допитувався в мене, зате моїх питань, здавалося, не чув.

Il me fallut longtemps pour comprendre d’où il venait. Le petit prince, qui me posait beaucoup de questions, ne semblait jamais entendre les miennes.

Лише з випадково зронених слів мені помалу все стало зрозумілим. Так, побачивши мій літак уперше (я не малюватиму літака — для мене це дуже морочливо), він спитав:

Ce sont des mots prononcés par hasard qui, peu à peu, m’ont tout révélé. Ainsi, quand il aperçut pour la première fois mon avion (je ne dessinerai pas mon avion, c’est un dessin beaucoup trop compliqué pour moi) il me demanda:

— Що то за штуковина?

— Qu’est ce que c’est que cette chose-là?

— То не штуковина. Ця річ літає. Це літак. Мій літак.

— Ce n’est pas une chose. Ça vole. C’est un avion. C’est mon avion.

I я гордо розтлумачив йому, що вмію літати. Тоді він вигукнув:

Et j’étais fier de lui apprendre que je volais. Alors il s’écria:

— Як? Ти упав з неба?

— Comment! tu es tombé du ciel!

— Авжеж, — відказав я скромно.

— Oui, fis-je modestement.

— От дивина!

— Ah! ça c’est drôle…

I маленький принц так голосно зареготав, що мені стало досадно. Я хочу, щоб моєму лихові бодай співчували. Потім він додав:

Et le petit prince eut un très joli éclat de rire qui m’irrita beaucoup. Je désire que l’on prenne mes malheurs au sérieux. Puis il ajouta:

— Отже, і ти прибув з неба. А з якої планети?

— Alors, toi aussi tu viens du ciel! De quelle planète es-tu?

Ось де розгадка його таємничої появи тут, у пустелі!

J’entrevis aussitôt une lueur, dans le mystère de sa présence, et j’interrogeai brusquement:

— То ти потрапив сюди з іншої планети? — гостро спитав я.

— Tu viens donc d’une autre planète?

Та він не відповів. Розглядаючи мого літака, він тихо хитав головою:

Mais il ne me répondit pas. Il hochait la tête doucement tout en regardant mon avion:

— Але ж на ньому ти не міг прилетіти здалеку…

— C’est vrai que, là-dessus, tu ne peux pas venir de bien loin…

I надовго поринув у роздуми. Потім дістав з кишені мого баранця і почав роздивлятися цей скарб.

Et il s’enfonça dans une rêverie qui dura longtemps. Puis, sortant mon mouton de sa poche, il se plongea dans la contemplation de son trésor.

Уявляєте, як зацікавило мене оте напіввизнання, ота загадка про інші планети. Я спробував дізнатися більше.

Vous imaginez combien j’avais pu être intrigué par cette demi-confidence sur «les autres planètes». Je m’efforçai donc d’en savoir plus long:

— Звідки ж ти прибув, хлопче? Де твій дім? Куди ти хочеш забрати мого баранця?

— D’où viens-tu mon petit bonhomme? Où est-ce «chez toi»? Où veux-tu emporter mon mouton?

На хвилю він замислився, потім промовив:

Il me répondit après un silence méditatif:

— Добре, що ти дав мені ящик: баранець тут ночуватиме, це буде його оселя.

— Ce qui est bien, avec la caisse que tu m’as donnée, c’est que, la nuit, ça lui servira de maison.

— Атож. А коли ти шануватимешся, я дам тобі ще й мотузок, щоб припинати його удень. I пакіл.

— Bien sûr. Et si tu es gentil, je te donnerai aussi une corde pour l’attacher pendant le jour. Et un piquet.

Мої слова нібито прикро вразили маленького принца.

La proposition parut choquer le petit prince:

— Припинати? Яке безглуздя!

— L’attacher? Quelle drôle d’idée!

— Бач, коли його не припнеш, він залізе в шкоду або втече.

— Mais si tu ne l’attaches pas, il ira n’importe où, et il se perdra…

Мій приятель знову засміявся:

Et mon ami eut un nouvel éclat de rire:

— А куди ж, по-твоєму, йому тікати?

— Mais où veux-tu qu’il aille!

— Будь-куди. Просто перед собою, куди очі світять.

— N’importe où. Droit devant lui…

Тоді маленький принц зауважив серйозно:

Alors le petit prince remarqua gravement:

— Пусте, у мене там усе дуже маленьке.

— Ça ne fait rien, c’est tellement petit, chez moi!

I дещо журливо додав:

Et, avec un peu de mélancolie, peut-être, il ajouta:

— Коли йти просто перед собою, куди очі світять, то далеко не зайдеш.

— Droit devant soi on ne peut pas aller bien loin…