Переклад: Анатолій Жаловський

献给莱翁·维尔特

ЛЕОНОВІ ВЕРТУ

请孩子们原谅我把这本书献给了一个大人。我有一条正当的理由：这个大人是我在世界上最好的朋友。我另有一条理由：这个大人什么都懂；即使儿童读物也懂。我还有第三条理由；这个大人住在法国，忍冻挨饿。他很需要有人安慰。

Даруйте мені, дітки, що я присвятив цю книжку дорослому. У мене дуже поважне виправдання: той дорослий — мій найкращий приятель. Є й друге виправдання: той дорослий може зрозуміти все на світі, навіть дитячі книжки. I нарешті третє: дорослий живе у Франції, зазнає там голоду й холоду. Йому так треба, щоб його хтось потішив.

要是这些理由还不够充分，我就把这本书献给这个大人曾经做过的孩子。每人大人都是从做孩子开始的。（然而，记得这事的又有几个呢？）因此，我把我的献词改为：

Та коли все це не може виправдати, то я згоден присвятити отсю книжечку тому хлопцеві, яким був колись мій дорослий приятель. Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам’ятає. Отож я виправлю присвяту:

献给童年时代的莱翁·维尔特

ЛЕОНОВІ ВЕРТУ, КОЛИ ВІН БУВ МАЛЕНЬКИМ

I

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

当我还只有六岁的时候，在一本描写原始森林的名叫《真实的故事》的书中，看到了一副精彩的插画，画的是一条蟒蛇正在吞食一只大野兽。页头上就是那副画的摹本。

Коли мав я шість років, у книжці під назвою «Билиці» — там про тропічні ліси розповідалося — побачив якось химерний малюнок. На малюнку здоровезний удав ковтав якогось хижака. Ось копія того малюнка.

这本书中写道：“这些蟒蛇把它们的猎获物不加咀嚼地囫囵吞下，尔后就不能再动弹了；它们就在长长的六个月的睡眠中消化这些食物。”

У книжці було написано: «Удав ковтає свою жертву цілою, не прожовуючи. Після цього він не може й ворухнутися, спить собі півроку, аж поки перетравить їжу».

当时，我对丛林中的奇遇想得很多，于是，我也用彩色铅笔画出了我的第一副图画。我的第一号作品。它是这样的：

Я чимало думав про сповнене пригод життя в джунглях та й собі намалював кольоровим олівцем мій перший малюнок. Малюнок № 1. Ось що я зобразив.

我把我的这副杰作拿给大人看，我问他们我的画是不是叫他们害怕。

Я показав цей твір дорослим і спитав, чи не лякає він їх.

他们回答我说：“一顶帽子有什么可怕的？”

А мені на те:
— Чого б то капелюх нас лякав?

我画的不是帽子，是一条巨蟒在消化着一头大象。于是我又把巨蟒肚子里的情况画了出来，以便让大人们能够看懂。这些大人总是需要解释。我的第二号作品是这样的：

Але ж то був не капелюх. То був удав, що проковтнув слона. Тоді я зобразив удава в розрізі, аби дорослим було зрозуміліше. Їм завжди треба все тлумачити. Ось мій малюнок № 2.

大人们劝我把这些画着开着肚皮的，或闭上肚皮的蟒蛇的图画放在一边，还是把兴趣放在地理、历史、算术、语法上。就这样，在六岁的那年，我就放弃了当画家这一美好的职业。

Дорослі порадили мені не малювати більше гаддя ні в натурі, ні в розрізі, а краще цікавитися географією, історією, математикою та граматикою. Отак і сталося, що я в шість років зрікся блискучої малярської кар’єри.

我的第一号、第二号作品的不成功，使我泄了气。这些大人们，靠他们自己什么也弄不懂，还得老是不断地给他们作解释。这真叫孩子们腻味。

Зазнавши провалу з малюнками №1 і №2, я геть зневірився в собі. Дорослі такі нетямовиті, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе.

后来，我只好选择了另外一个职业，我学会了开飞机，世界各地差不多都飞到过。的确，地理学帮了我很大的忙。

Отож я мусив обрати собі інше ремесло, і я навчився керувати літаками. Я облетів майже цілий світ. I географія, сказати по щирості, стала мені у великій пригоді.

我一眼就能分辨出中国和亚里桑那。要是夜里迷失了航向，这是很有用的。

Я умів з першого погляду одрізнити Китай од Арізони. То вельми корисно, надто як уночі з курсу зіб’єшся.

这样，在我的生活中，我跟许多严肃的人有过很多的接触。我在大人们中间生活过很长时间。我仔细地观察过他们，但这并没有使我对他们的看法有多大的改变。

На своєму віку я зустрічав чимало всяких поважних людей і мав з ними стосунки. Жив довго між дорослих. Бачив їх зовсім близько. I від того моя думка про них не покращала.

当我遇到一个头脑看来稍微清楚的大人时，我就拿出一直保存着的我那第一号作品来测试测试他。我想知道他是否真的有理解能力。

Коли мені здибався дорослий, людина ніби-то кмітлива, я поцікавився його думкою про свій малюнок №1, який я беріг. Хотілося знати, чи він справді може второпати.

可是，得到的回答总是： “这是顶帽子。”

Але дорослий незмінно відповідав мені: «Це капелюх».

我就不和他谈巨蟒呀，原始森林呀，或者星星之类的事。我只得迁就他们的水平，和他们谈些桥牌呀，高尔夫球呀，政治呀，领带呀这些。于是大人们就十分高兴能认识我这样一个通情达理的人。

Тоді я вже не говорив з ним ні про полозів, ні про тропічні ліси, ні про зорі. Я пристосовувався до його тями. Заводив з ним мову про гольф і бридж, про політику і краватки. I дорослий так тішився: познайомитися з такою розважливою людиною.

II

РОЗДІЛ II

我就这样孤独地生活着，没有一个能真正谈得来的人，一直到六年前在撒哈拉沙漠上发生了那次故障。

Так жив я сам-один, не маючи нікого, з ким міг погомоніти-порадитися, аж до аварії, що спіткала мене шість років тому в Сахарі.

我的发动机里有个东西损坏了。当时由于我既没有带机械师也没有带旅客，我就试图独自完成这个困难的维修工作。

Почав давати збої двигун мого літака. Ні механік, ні пасажири зі мною не летіли, довелося поратися самому, хоч ремонт був складний.

这对我来说是个生与死的问题。我随身带的水只够饮用一星期。

Тут таке: або пан, або пропав. Питної води я мав ледве на тиждень.

第一天晚上我就睡在这远离人间烟火的大沙漠上。我比大海中伏在小木排上的遇难者还要孤独得多。

Отож першого вечора я заснув на піску в пустелі за тридев’ять земель від будь-якої людської оселі. Я був ще самотніший, ніж потерпілий на плоту посеред океану.

而在第二天拂晓，当一个奇怪的小声音叫醒我的时候，你们可以想见我当时是多么吃惊。这小小的声音说道：

Уявіть собі мій подив, коли на зорі мене збудив якийсь чудний голосочок. Він сказав:

“请你给我画一只羊，好吗？”

— Прошу… намалюй мені баранця.

“啊！”

— Га?

“给我画一只羊……”

— Намалюй мені баранця…

我象是受到惊雷轰击一般，一下子就站立起来。我使劲地揉了揉眼睛，仔细地看了看。我看见一个十分奇怪的小家伙严肃地朝我凝眸望着。

Я скочив, наче мене громом ударило. Старанно протер очі. Пильно роззирнувся навкруг. I побачив дивовижного хлопчика, що поважно мене розглядав.

这是后来我给他画出来的最好的一副画像。

Ось його найкращий портрет, якого мені пощастило згодом намалювати.

可是，我的画当然要比他本人的模样逊色得多。这不是我的过错。六岁时，大人们使我对我的画家生涯失去了勇气，除了画过开着肚皮和闭着肚皮的蟒蛇，后来再没有学过画。

Та, звісно, на моєму малюнку він далеко не такий гарний, як був насправді. Не я тут виною. Коли я мав шість років, дорослі відбили у мене охоту до того, щоб стати художником, і я тільки й навчився, що малювати удавів — у натурі та в розрізі.

我惊奇地睁大着眼睛看着这突然出现的小家伙。你们不要忘记，我当时处在远离人烟千里之外的地方。而这个小家伙给我的印象是，他既不象迷了路的样子，也没有半点疲乏、饥渴、惧怕的神情。

Отож я виряченими від подиву очима дивився на цю прояву. Не забувайте, що я був за тридев’ять земель, на безлюдді. А проте зовсім не здавалося, щоб це хлоп’я заблукало або вкрай зморилося чи вмирає з голоду, спраги або зі страху.

他丝毫不象是一个迷失在旷无人烟的大沙漠中的孩子。当我在惊讶之中终于又能说出话来的时候，对他说道：

На око годі було сказати, що це дитина, яка загубилася серед пустелі, запропастилася край світу. Нарешті до мене вернулася мова, і я сказав:

“唉，你在这儿干什么？”

— А… що ти тут робиш?

可是他却不慌不忙地好象有一件重要的事一般，对我重复地说道：

Та він знову попросив тихо й вельми поважно:

“请……给我画一只羊……”

— Прошу… намалюй мені баранця…

当一种神秘的东西把你镇住的时候，你是不敢不听从它的支配的，在这旷无人烟的沙漠上，面临死亡的危险的情况下，尽管这样的举动使我感到十分荒诞，我还是掏出了一张纸和一支钢笔。

Таємнича поява так вразила мене, що я не посмів одмовитися. I хоч яким безглуздям це могло здатися тут, за тридев’ять земель від людей, коли на мене чигала смерть, я добув із кишені аркуш паперу та самописку.

这时我却又记起，我只学过地理、历史、算术和语法，就有点不大高兴地对小家伙说我不会画画。他回答我说：

Але одразу ж згадав, що вчився передусім географії, історії, математики та граматики, і сказав хлопцеві (трохи навіть сердито), що не вмію малювати. Він одмовив:

“没有关系，给我画一只羊吧！”

— Байдуже. Намалюй мені баранця.

因为我从来没有画过羊，我就给他重画我所仅仅会画的两副画中的那副闭着肚皮的巨蟒。

Я зроду не малював баранів і тому відтворив для нього один із двох малюнків, що тільки й умів малювати: удава в натурі. I здивувався непомалу, коли хлоп’я одмовило:

“不，不！我不要蟒蛇，它肚子里还有一头象。”
我听了他的话，简直目瞪口呆。他接着说：“巨蟒这东西太危险，大象又太占地方。我住的地方非常小，我需要一只羊。给我画一只羊吧。”

— Та ні! Я не хочу слона в удаві. Удав дуже небезпечний, а слон надто здоровенний. У мене все маленьке. Мені треба баранця. Намалюй баранця.

我就给他画了。

I я намалював.

他专心地看着，随后又说：

Він глянув пильно та й каже:

“我不要，这只羊已经病得很重了。给我重新画一只。”

— Ні! Цей баранець зовсім хирявий. Намалюй іншого.

我又画了起来。

Я намалював.

我的这位朋友天真可爱地笑了，并且客气地拒绝道：

Мій приятель усміхнувся лагідно й поблажливо:

“你看，你画的不是小羊，是头公羊，还有犄角呢。”

— Ти ж добре бачиш — це не баранець, а баранисько. Ще й рогатий…

于是我又重新画了一张。

Тоді я зобразив ще одного.

这副画同前几副一样又被拒绝了。

Та він забракував і цей малюнок:

“这一只太老了。我想要一只能活得长的羊。”

— Це надто старий. Я хочу такого баранця, щоб жив довго.

我不耐烦了。因为我急于要检修发动机，于是就草草画了这张画。

I тут мені терпець урвався — адже треба було якнайхутчій розбирати й лагодити двигун, — і я награмузляв такий малюнок.

并且匆匆地对他说道：

I заявив:

“这是一只箱子，你要的羊就在里面。”

— Ось тобі ящик. А в ньому той баранець, який тобі до вподоби.

这时我十分惊奇地看到我的这位小评判员喜笑颜开。他说：

Я був неабияк вражений, побачивши, як заяснів мій юний суддя:

“这正是我想要的，……你说这只羊需要很多草吗？”

— Саме такого я й хотів! Як ти гадаєш, багато паші треба для цього баранця?

“为什么问这个呢？”

— А хіба що?

“因为我那里地方非常小……”

— Таж у мене вдома все маленьке.

“我给你画的是一只很小的小羊，地方小也够喂养它的。”

— Йому, певне, вистачить. Я дав тобі зовсім маленького баранчика.

他把脑袋靠近这张画。
“并不象你说的那么小……瞧！它睡着了……”

Хлопчик схилив голову над малюнком.
— Не такий він і маленький! Гляньно, він заснув…

就这样，我认识了小王子。

Так я познайомився з маленьким принцом.

III

РОЗДІЛ III

我费了好长时间才弄清楚他是从哪里来的。小王子向我提出了很多问题，可是，对我提出的问题，他好象压根没有听见似的。

Збігло чимало часу, поки я втямив, звідки він узявся. Маленький принц про все допитувався в мене, зате моїх питань, здавалося, не чув.

他无意中吐露的一些话逐渐使我搞清了他的来历。例如，当他第一次瞅见我的飞机时（我就不画出我的飞机了，因为这种图画对我来说太复杂），他问我道：

Лише з випадково зронених слів мені помалу все стало зрозумілим. Так, побачивши мій літак уперше (я не малюватиму літака — для мене це дуже морочливо), він спитав:

“这是个啥玩艺？”

— Що то за штуковина?

“这不是‘玩艺儿’。它能飞。这是飞机。是我的飞机。”

— То не штуковина. Ця річ літає. Це літак. Мій літак.

我当时很骄傲地告诉他我能飞。于是他惊奇地说道：

I я гордо розтлумачив йому, що вмію літати. Тоді він вигукнув:

“怎么？你是从天上掉下来的？”

— Як? Ти упав з неба?

“是的”。我谦逊地答道。

— Авжеж, — відказав я скромно.

“啊？这真滑稽。”

— От дивина!

此时小王子发出一阵清脆的笑声。这使我很不高兴。我要求别人严肃地对待我的不幸。然后，他又说道：

I маленький принц так голосно зареготав, що мені стало досадно. Я хочу, щоб моєму лихові бодай співчували. Потім він додав:

“那么，你也是从天上来的了！你是哪个星球上的？”

— Отже, і ти прибув з неба. А з якої планети?

即刻，对于他是从哪里来的这个秘密我隐约发现到了一点线索；于是，我就突然问道：

Ось де розгадка його таємничої появи тут, у пустелі!

“你是从另一个星球上来的吗？”

— То ти потрапив сюди з іншої планети? — гостро спитав я.

可是他不回答我的问题。他一面看着我的飞机，一面微微地点点头，接着说道：

Та він не відповів. Розглядаючи мого літака, він тихо хитав головою:

“可不是么，乘坐这玩艺儿，你不可能是从很远的地方来的……”

— Але ж на ньому ти не міг прилетіти здалеку…

说到这里，他就长时间地陷入沉思之中。然后，从口袋里掏出了我画的小羊，看着他的宝贝入了神。

I надовго поринув у роздуми. Потім дістав з кишені мого баранця і почав роздивлятися цей скарб.

你们可以想见这种关于“别的星球”的若明若暗的话语使我心里多么好奇。因此我竭力地想知道其中更多的奥秘。

Уявляєте, як зацікавило мене оте напіввизнання, ота загадка про інші планети. Я спробував дізнатися більше.

“你是从哪里来的，我的小家伙？你的家在什么地方？你要把我的小羊带到哪里去？”

— Звідки ж ти прибув, хлопче? Де твій дім? Куди ти хочеш забрати мого баранця?

他沉思了一会，然后回答我说：

На хвилю він замислився, потім промовив:

“好在有你给我的那只箱子，夜晚可以给小羊当房子用。”

— Добре, що ти дав мені ящик: баранець тут ночуватиме, це буде його оселя.

“那当然。如果你听话的话，我再给你画一根绳子，白天可以栓住它。再加上一根扦杆。”

— Атож. А коли ти шануватимешся, я дам тобі ще й мотузок, щоб припинати його удень. I пакіл.

我的建议看来有点使小王子反感。

Мої слова нібито прикро вразили маленького принца.

“栓住它，多么奇怪的主意。”

— Припинати? Яке безглуздя!

“如果你不栓住它，它就到处跑，那么它会跑丢的。”

— Бач, коли його не припнеш, він залізе в шкоду або втече.

我的这位朋友又笑出了声：

Мій приятель знову засміявся:

“你想要它跑到哪里去呀？”

— А куди ж, по-твоєму, йому тікати?

“不管什么地方。它一直往前跑……”

— Будь-куди. Просто перед собою, куди очі світять.

这时，小王子郑重其事地说：

Тоді маленький принц зауважив серйозно:

“这没有什么关系，我那里很小很小。”

— Пусте, у мене там усе дуже маленьке.

接着，他略带伤感地又补充了一句：

I дещо журливо додав:

“一直朝前走，也不会走出多远……”

— Коли йти просто перед собою, куди очі світять, то далеко не зайдеш.