思索了一会儿，他又说道：

Але подумав і додав:

“什么叫‘驯服’呀？”

— А що означає — приручити?

“你不是此地人。”狐狸说，“你来寻找什么？”

— Ти нетутешній, — сказав лис.— Що ти тут шукаєш?

“我来找人。”小王子说，“什么叫‘驯服’呢？”

— Шукаю людей, — відповів маленький принц.— А що означає — приручати?

“人，”狐狸说，“他们有枪，他们还打猎，这真碍事！他们唯一的可取之处就是他们也养鸡，你是来寻找鸡的吗？”

— Люди, — мовив лис, — мають рушниці і ходять на лови. Це так ускладнює життя. А ще вони розводять курей. То єдина користь від людей. Ти шукаєш курей?

“不，”小王子说，“我是来找朋友的。什么叫‘驯服’呢？”

— Ні, — сказав маленький принц.— Я шукаю приятелів. А що означає — приручати?

“这是已经早就被人遗忘了的事情，”狐狸说，“它的意思就是‘建立联系’。”

— Це поняття давно забуте, — мовив лис, — Воно означає: прихилити до себе…

“建立联系？”

— Прихилити до себе?

“一点不错，”狐狸说。“对我来说，你还只是一个小男孩，就像其他千万个小男孩一样。我不需要你。你也同样用不着我。对你来说，我也不过是一只狐狸，和其他千万只狐狸一样。但是，如果你驯服了我，我们就互相不可缺少了。对我来说，你就是世界上唯一的了；我对你来说，也是世界上唯一的了。”

— Авжеж, — мовив лис.— Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, достоту такий, як сто тисяч інших. I ти мені не потрібний. I я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього тільки лис, достоту, як сто тисяч інших лисів. Та як ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. I я буду для тебе єдиний на цілім світі…

“我有点明白了。”小王子说，“有一朵花……，我想，她把我驯服了……”

— Я вже трошки розумію, — проказав маленький принц.— Є одна рожа… мабуть, вона мене приручила…

“这是可能的。”狐狸说，“世界上什么样的事都可能看到……”

— Цілком можливо, — відповів лис.— На Землі чого тільки не побачиш…

“啊，这不是在地球上的事。”小王子说。

— О, це не на Землі, — заперечив маленький принц.

狐狸感到十分蹊跷。

Лис нібито дуже здивувався.

“在另一个星球上？”

— На іншій планеті?

“是的。”

— Так.

“在那个星球上，有猎人吗？”

— А мисливці є на тій планеті?

“没有。”

— Нема.

“这很有意思。那么，有鸡吗？”

— Як цікаво! А кури є?

“没有。”

— Нема.

“没有十全十美的。”狐狸叹息地说道。

— Ех, світ недосконалий! — зітхнув лис.

可是，狐狸又把话题拉回来：

А потім знову повернувся до того самого:

“我的生活很单调。我捕捉鸡，而人又捕捉我。所有的鸡全都一样，所有的人也全都一样。因此，我感到有些厌烦了。但是，如果你要是驯服了我，我的生活就一定会是欢快的。我会辨认出一种与众不同的脚步声。其他的脚步声会使我躲到地下去，而你的脚步声就会象音乐一样让我从洞里走出来。

— Одноманітне в мене життя. Я полюю на курей, а люди полюють на мене. Всі кури однакові, і люди всі однакові. I я нуджусь. Але як ти мене приручиш, моє життя буде ніби сонцем осяяне. Я знатиму твою ходу й розрізнятиму її серед усіх інших. Почувши чиїсь кроки, я ховаюся в нору. Зате твоя хода, як музика, викличе мене з нори.

再说，你看！你看到那边的麦田没有？我不吃面包，麦子对我来说，一点用也没有。我对麦田无动于衷。而这，真使人扫兴。但是，你有着金黄色的头发。那么，一旦你驯服了我，这就会十分美妙。麦子，是金黄色的，它就会使我想起你。而且，我甚至会喜欢那风吹麦浪的声音……”

А потім — дивись! Бачиш, он там, на ланах, достигає пшениця? Я не їм хліба. Збіжжя мені ні до чого. Пшеничні лани не ваблять мене. I це сумно. Але в тебе чуб ніби золотий. I як добре буде, якщо ти мене приручиш! Золоте збіжжя нагадуватиме мені про тебе. I я полюблю шелест колосся на вітрі…

狐狸沉默不语，久久地看着小王子。

Лис замовк і довго глядів на маленького принца. А потім попросив знову:

“请你驯服我吧！”他说。

— Будь ласка… приручи мене!

“我是很愿意的。”小王子回答道，“可我的时间不多了。我还要去寻找朋友，还有许多事物要了解。”

— Я б радо, — відмовив маленький принц, — але в мене обмаль часу. Мені ще треба знайти приятелів і узнати багато всяких речей.

“只有被驯服了的事物，才会被了解。”狐狸说，“人不会再有时间去了解任何东西的。他们总是到商人那里去购买现成的东西。因为世界上还没有购买朋友的商店，所以人也就没有朋友。如果你想要一个朋友，那就驯服我吧！”

— Узнати можна лише те, що приручиш, — мовив лис.— Людям уже бракує часу щось узнавати. Вони купують готові речі в торгівців. Але ж немає таких торгівців, що продавали б приятелів, і тим-то люди не мають приятелів. Як хочеш мати приятеля — приручи мене!

“那么应当做些什么呢？”小王子说。

— А що для цього треба зробити? — спитав маленький принц.

“应当非常耐心。”狐狸回答道，“开始你就这样坐在草丛中，坐得离我稍微远些。我用眼角瞅着你，你什么也不要说。话语是误会的根源。但是，每天，你坐得靠我更近些……”

— Треба бути дуже терплячим, — відказав лис.— Спершу ти сядеш трошки далі від мене на траву, ось так. Я краєчком ока позиратиму на тебе, дивитимусь, а ти мовчатимеш. Мова — це джерело непорозуміння. Але щодня ти сідатимеш трошки ближче…

第二天，小王子又来了。

Назавтра маленький принц прийшов знову.

“最好还是在原来的那个时间来。”狐狸说道，“比如说，你下午四点钟来，那么从三点钟起，我就开始感到幸福。时间越临近，我就越感到幸福。到了四点钟的时候，我就会坐立不安；我就会发现幸福的代价。但是，如果你随便什么时候来，我就不知道在什么时候该准备好我的心情……应当有一定的仪式。”

— Краще, якби ти приходив о тій самій порі, — попросив лис. — Якщо ти прийдеш, скажімо, о четвертій дня, то я вже з третьої години відчуватиму себе щасливим. О четвертій я вже почну хвилюватися і непокоїтися. Я узнаю ціну щастю. А як ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму, на яку годину готувати своє серце… Повинні бути обряди.

“仪式是什么？”小王子问道。

— А що таке обряд? — поцікавився маленький принц.

“这也是一种早已被人忘却了的事。”狐狸说，“它就是使某一天与其他日子不同，使某一时刻与其他时刻不同。比如说，我的那些猎人就有一种仪式。他们每星期四都和村子里的姑娘们跳舞。于是，星期四就是一个美好的日子！我可以一直散步到葡萄园去。如果猎人们什么时候都跳舞，天天又全都一样，那么我也就没有假日了。”

— Це теж річ давно забута — розтлумачив лис.— Це те, що робить один день несхожим на інші дні, одну годину — на всі інші години. Є, приміром, такий обряд у двох мисливців. У четвер вони танцюють з сільськими дівчатами. I який же це чудовий день — четвер! Я йду на прогулянку й доходжу аж до виноградника. А якби мисливці танцювали коли попало, всі дні скидалися б один на один і я зовсім не мав би дозвілля.

就这样，小王子驯服了狐狸。当出发的时刻就快要来到时：

Так маленький принц приручив лиса. I коли настала пора прощатися, лис казав:

“啊！”狐狸说，“我一定会哭的。”

— О, я плакатиму по тобі.

“这是你的过错，”小王子说，“我本来并不想给你任何痛苦，可你却要我驯服你……”

— Сам винний, — мовив маленький принц.— Я ж не хотів тобі нічого лихого, а ти зажадав, щоб я тебе приручив…

“是这样的。”狐狸说。

— Авжеж, — згодився лис.

“你可就要哭了！”小王子说。

— Але ж ти плакатимеш! — мовив маленький принц.

“当然罗。”狐狸说。

[Bilinguator: — Так, звичайно]

“那么你什么好处也没得到。”

— Виходить, ти нічого не вигадав.

“由于麦子颜色的缘故，我还是得到了好处。”狐狸说。

— Вигадав, — заперечив лис.— Згадай, що я казав про золоте збіжжя.

然后，他又接着说。

Він замовк. Потім додав:

“再去看看那些玫瑰花吧。你一定会明白，你的那朵是世界上独一无二的玫瑰。你回来和我告别时，我再赠送给你一个秘密。”

— Піди ще поглянь на рожі. Ти зрозумієш, що твоя рожа — єдина на світі. А як вернешся попрощатися зі мною, я подарую тобі одну таємницю.

于是小王子又去看那些玫瑰。

Маленький принц пішов глянути на рожі.

“你们一点也不象我的那朵玫瑰，你们还什么都不是呢！”小王子对她们说。 “没有人驯服过你们，你们也没有驯服过任何人。你们就象我的狐狸过去那样，它那时只是和千万只别的狐狸一样的一只狐狸。但是，我现在已经把它当成了我的朋友，于是它现在就是世界上独一无二的了。”

— Ви нітрохи не схожі на мою рожу, — мовив він їм.— Ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій лис. Він нічим не різнився від ста тисяч інших лисів. Але я з ним заприятелював, і нині він — єдиний в усьому світі.

这时，那些玫瑰花显得十分难堪。

Рожі дуже зніяковіли.

“你们很美，但你们是空虚的。”小王子仍然在对她们说，“没有人能为你们去死。当然罗，我的那朵玫瑰花，一个普通的过路人以为她和你们一样。可是，她单独一朵就比你们全体更重要，因为她是我浇灌的。因为她是我放在花罩中的。因为她是我用屏风保护起来的。因为她身上的毛虫（除了留下两三只为了变蝴蝶而外）是我除灭的。因为我倾听过她的怨艾和自诩，甚至有时我聆听着她的沉默。因为她是我的玫瑰。”

— Ви дуже гарні, але порожні, — сказав іще маленький принц.— Задля вас не схочеться померти. Звісно, випадковий перехожий і про мою рожу подумає, що вона така сама, як і ви. Але вона одна-єдина, над усе найдорожча. Я-бо полив її. Я-бо накрив її скляним ковпаком. Я-бо затулив її ширмою. Я-бо нищив задля неї гусінь, лишив тільки двох чи трьох, щоб повиводились метелики. Я чув, як вона нарікала і як хвалилась і навіть як замовкала. Рожа ця — моя.

他又回到了狐狸身边。

I маленький принц вернувся до лиса.

“再见了。”小王子说道。

— Прощавай…— мовив він.

“再见。”狐狸说。“喏，这就是我的秘密。很简单：只有用心才能看得清。实质性的东西，用眼睛是看不见的。”

— Прощавай, — відповів лис.— Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима.

“实质性的东西，用眼睛是看不见的。”小王子重复着这句话，以便能把它记在心间。

— Найголовнішого не побачиш очима, — повторив маленький принц, аби краще запам’ятати.

“正因为你为你的玫瑰花费了时间，这才使你的玫瑰变得如此重要。”

— Твоя рожа дорога тобі тому, що ти присвятив їй стільки часу.

“正因为你为你的玫瑰花费了时间……”小王子又重复着，要使自己记住这些。

— Моя рожа дорога мені…— повторив маленький принц, аби краще запам’ятати.

“人们已经忘记了这个道理，”狐狸说，“可是，你不应该忘记它。你现在要对你驯服过的一切负责到底。你要对你的玫瑰负责……”

— Люди забули цю істину, — мовив лис, — але ти не забувай. Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив. Ти відповідаєш за свою рожу.

“我要对我的玫瑰负责……”小王子又重复着……

— Я відповідаю за свою рожу, — повторив маленький принц, аби краще запам’ятати.

XXII

РОЗДІЛ XXII

“你好。”小王子说道。

— Добридень, — мовив маленький принц.

“你好。”扳道工说道。

— Добридень, — озвався стрілочник.

“你在这里做什么？”小王子问。

— Що ти тут робиш? — спитав маленький принц.

“我一包包地分选旅客，按每千人一包。”扳道工说，“我打发这些运载旅客的列车，一会儿发往右方，一会儿发往左方。”

— Сортую пасажирів, — відповів стрілочник, — відсилаю їх у поїздах партіями по тисячі душ, поїзд — ліворуч, поїзд — праворуч.

这时，一列灯火明亮的快车，雷鸣般地响着，把扳道房震得颤颤悠悠。

I швидкий поїзд, загуркотівши, мов грім, сяючи вогнями, промчав мимо, аж будка стрілочника заходила ходором.

“他们真匆忙呀，”小王子说，“他们要寻找什么？”

— Як поспішають, — здивувався маленький принц.— Чого вони шукають?

“开机车的人自己也不知道。”扳道工说道。

— Навіть сам машиніст цього не знає, — мовив стрілочник.

于是，第二列灯火通明的快车又朝着相反的方向轰隆轰隆地开过去。

Другий швидкий, сяючи вогнями, прогуркотів у зворотний бік.

“他们怎么又回来了呢？”小王子问道。

— Вони вже вертаються? — спитав маленький принц.

“他们不是原来那些人了。”扳道工说，“这是一次对开列车。”

— Це не ті, — відповів стрілочник.— Це зустрічний поїзд.

“他们不满意他们原来所住的地方吗？”

— Вони були невдоволені там, звідки їдуть?

“人们是从来也不会满意自己所在的地方的。”扳道工说。

— Люди вічно невдоволені там, де живуть, — відповів стрілочник.

此时，第三趟灯火明亮的快车又隆隆而过。

Тут прогуркотів яскраво осяяний третій швидкий.

“他们是在追随第一批旅客吗？”小王子问道。

— Вони женуться за тими першими? — поцікавився маленький принц.

“他们什么也不追随。”扳道工说，“他们在里面睡觉，或是在打哈欠。只有孩子们把鼻子贴在玻璃窗上往外看。”

— Ні за ким вони не женуться, — мовив стрілочник.— Вони сплять там, усередині, чи позіхають. Лише діти притуляються носами до вікон.

“只有孩子知道他们自己在寻找什么。”小王子说，“他们为一个布娃娃花费不少时间，这个布娃娃就成了很重要的东西，如果有人夺走的他们的布娃娃，他们就哭泣……”

— Лише діти знають, чого шукають, — сказав маленький принц.— Вони витрачають стільки часу на ганчір’яну ляльку, і лялька стає їм дорога, і якщо її заберуть, діти плачуть…

“他们真幸运。”扳道工说。

— Їхнє щастя, — мовив стрілочник.

XXIII

РОЗДІЛ XXIII

“你好。”小王子说。

— Добридень, — мовив маленький принц.

“你好。”商人说道。

— Добридень, — озвався крамар.

这是一位贩卖能够止渴的精制药丸的商人。每周吞服一丸就不会感觉口渴。

Він продавав удосконалені пілюлі, що тамують спрагу. Проковтнеш таку пілюлю, і потім цілий тиждень не треба пити.

“你为什么卖这玩艺儿？”小王子说。

— Навіщо ти їх продаєш? — спитав маленький принц.

“这就大大地节约了时间。”商人说，“专家们计算过，这样，每周可以节约五十三分钟。”

— Від них велике заощадження часу, — відказав крамар.— За підрахунками експертів, людина заощаджує за тиждень п’ятдесят три хвилини.

“那么，用这五十三分钟做什么用？”

— А що роблять у ті п’ятдесят три хвилини?

“随便怎么用都行。……”

— Та що хочеш.

小王子自言自语地说：“我如果有五十三分钟可支配，我就悠哉游哉地向水泉走去……”

«От аби я мав витратити п’ятдесят три хвилини, — помислив маленький принц, — я просто пішов би до криниці…»

XXIV

РОЗДІЛ XXIV

这是我在沙漠上出了事故的第八天。我听着有关这个商人的故事，喝完了我所备用的最后一滴水。

Збіг тиждень із дня моєї вимушеної посадки, і, слухаючи розповідь про крамаря з пілюлями, я випив останній ковток води.

“啊！”我对小王子说，“你回忆的这些故事真美。可是，我还没有修好我的飞机。我没有喝的了，假如我能悠哉游哉地走到水泉边去，我一定也会很高兴的！”

— О, — сказав я маленькому принцові, — твої розповіді дуже цікаві, але я ще не полагодив свого літака, мені нема чого пити, і я теж був би щасливий, аби міг просто піти до криниці!

小王子对我说：“我的朋友狐狸……”

— Мій приятель лис…— почав він.

“我的小家伙，现在还说什么狐狸！”

— Хлопче, мені вже не до лиса!

“为什么？”

— Чому?

“因为这就要渴死人了。”

— А тому, що доведеться сконати від спраги…

他不理解我的思路，他回答我道：

Він не зрозумів мене і заперечив:

“即使快要死了，有过一个朋友也好么！我就为我有过一个狐狸朋友而感到很高兴……”

— Добре, коли є приятель, навіть якщо треба сконати. От я, я дуже радий, що приятелював із лисом…

“他不顾危险。”我自己思量着，“他从来不知道饥渴。只要有点阳光，他就满足了……”

«Він не усвідомлює, яка велика небезпека. Він ніколи не зазнавав ні голоду, ні спраги. Йому досить трошки сонця…» — помислив я.

他看着我，答复着我的思想：

Проте він поглянув на мене і відповів на мої думки:

“我也渴了……我们去找一口井吧……”

— Мені теж хочеться пити… пошукаємо колодязя…

我显出厌烦的样子：在茫茫的大沙漠上盲目地去找水井，真荒唐。然而我们还是开始去寻找了。

Я втомлено розвів руками: це безглуздя — шукати навмання в безкраїй пустелі колодязя. I все ж ми рушили в дорогу.

当我们默默地走了好几个小时以后，天黑了下来，星星开始发出光亮。由于渴我有点发烧，我看着这些星星，象是在做梦一样。小王子的话在我的脑海中跳来跳去。

Довгий час ми йшли мовчки: нарешті споночіло, в небі спалахнули зорі. Від спраги мене трохи лихоманило, і я бачив їх наче вві сні. А в пам’яті все лунали слова маленького принца.

“你也渴吗？”我问他。

— Отже, і ти знаєш, що таке спрага? — спитав я.