«Allora sono mie che vi ho pensato per il primo».

— Отже, вони мої, бо я перший до цього додумався.

«E questo basta?»

— I цього досить?

«Certo. Quando trovi un diamante che non è di nessuno, è tuo. Quando trovi un’isola che non è di nessuno, è tua. Quando tu hai un’idea per primo, la fai brevettare, ed è tua. E io possiedo le stelle, perché mai nessuno prima di me si è sognato di possederle».

— Авжеж. Коли ти знайдеш діамант, який не належить нікому, то він твій. Коли ти знайдеш острів, який не належить нікому, то він твій. Коли тобі першому спаде якась думка, ти береш на неї патент: вона твоя. Я володію зорями, бо до мене ніхто не здогадався ними заволодіти.

«Questo è vero», disse il piccolo principe. «Che te ne fai?»

— Оце правда, — мовив маленький принц.— I що ж ти з ними робиш?

«Le amministro. Le conto e le riconto», disse l’uomo d’affari. «È una cosa difficile, ma io sono un uomo serio!»

— Завідую ними, — відказав ділок.— Лічу їх і перелічую. Це дуже важко. Але я людина поважна.

Il piccolo principe non era ancora soddisfatto.

Одначе маленького принца ще це не вдоволь-нило.

«Io, se possiedo un fazzoletto di seta, posso metterlo intorno al collo e portarmelo via. Se possiedo un fiore, posso cogliere il mio fiore e portarlo con me. Ma tu non puoi cogliere le stelle».

— Якщо я маю шовкову хустинку, я можу пов’язати її на шию й забрати з собою, — мовив він.— Якщо я маю квітку, я можу її зірвати і взяти з собою. А ти ж не можеш забрати зорі?

«No, ma posso depositarle alla banca».

— Ні, зате я можу покласти їх у банк.

«Che cosa vuol dire?»

— Як це розуміти?

«Vuol dire che scrivo su un pezzetto di carta il numero delle mie stelle e poi chiudo a chiave questo pezzetto di carta in un cassetto».

— А так: пишу на папірці, скільки в мене зірок. Потім кладу цього папірця до шухляди й замикаю її на ключа.

«Tutto qui?»

— Та й усе?

«È sufficiente».

— Цього досить.

È divertente, pensò il piccolo principe, e abbastanza poetico. Ma non è molto serio.

«Цікаво! — подумав маленький принц.— I навіть поетично. Але це не дуже серйозно!»

Il piccolo principe aveva sulle cose serie delle idee molto diverse da quelle dei grandi.

Що серйозно, а що несерйозно — маленький принц розумів по-своєму, зовсім не так, як дорослі.

«Io», disse il piccolo principe, «possiedo un fiore che innaffio tutti i giorni. Possiedo tre vulcani dei quali spazzo il camino tutte le settimane. Perché spazzo il camino anche di quello spento. Non si sa mai. È utile ai miei vulcani, ed è utile al mio fiore che io li possegga. Ma tu non sei utile alle stelle…»

— Я маю квітку, — сказав він, — і щоранку її поливаю. У мене три вулкани, я щотижня їх прочищаю. Усі прочищаю: і діючі, і погаслий. Мало що може статися. I моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зорям від тебе нема ніякої користі…

L’uomo d’affari apri la bocca ma non trovò niente da rispondere e il piccolo principe se ne andò.

Ділок відкрив рота, але так і не здобувся на відповідь, і маленький принц рушив далі.

Decisamente i grandi sono proprio straordinari, si disse semplicemente durante il viaggio.

«Дорослі таки справді дивацьке поріддя», — простодушно казав він собі в дорозі.

XIV

РОЗДІЛ XIV

Il quinto pianeta era molto strano. Vi era appena il posto per sistemare un lampione e l’uomo che l’accendeva.

П’ята планета була вельми цікава. Вона виявилася з усіх найменша. На ній тільки й ставало місця, що для ліхтаря та ліхтарника.

Il piccolo principe non riusciva a spiegarsi a che potessero servire, spersi nel cielo, su di un pianeta senza case, senza abitanti, un lampione e il lampionaio. Eppure si disse:

Маленький принц ніяк не міг збагнути, навіщо серед небес, на планетці, де немає ні будинків, ні жителів, потрібні ліхтар та ліхтарник. Але він подумав:

«Forse quest’uomo è veramente assurdo. Però è meno assurdo del re, del vanitoso, dell’uomo d’affari e dell’ubriacone. Almeno il suo lavoro ha un senso. Quando accende il suo lampione, è come se facesse nascere una stella in più, o un fiore. Quando lo spegne addormenta il fiore o la stella. È una bellissima occupazione, ed è veramente utile, perché è bella».

«Можливо, цей чолов’яга тут і недоречний. А проте він не такий недоречний, як король, шанолюб, ділок і п’яничка. Його праця має все ж якийсь глузд. Коли він запалює свого ліхтаря — буцімто народжується ще одна нова зірка або квітка. Коли гасить ліхтар — буцімто присипляє зірку чи квітку. Гарна робота! Вона таки справді корисна, бо красива».

Salendo sul pianeta salutò rispettosamente l’uomo:

I, порівнявшись із планетою, він шанобливо привітався до ліхтарника.

«Buon giorno. Perché spegni il tuo lampione?»

— Добридень, — мовив він.— Навіщо ти оце погасив ліхтаря?

«È la consegna», rispose il lampionaio. «Buon giorno».

— Таке розпорядження, — відказав ліхтарник.— Добридень.

«Che cos’è la consegna?»

— А що то за розпорядження?

«È di spegnere il mio lampione. Buona sera».

— Щоб я гасив свого ліхтаря. Добривечір.

E lo riaccese.

I він знову запалив ліхтаря.

«E adesso perché lo riaccendi?»

— А нащо ти знов його засвітив?

«È la consegna».

— Таке розпорядження, — відповів ліхтарник.

«Non capisco», disse il piccolo principe.

— Не розумію, — признався маленький принц.

«Non c’è nulla da capire», disse l’uomo, «la consegna è la consegna. Buon giorno».

— А що тут не розуміти, — сказав ліхтарник.—Розпорядження це розпорядження. Добридень.

E spense il lampione.

I погасив ліхтаря.

Poi si asciugò la fronte con un fazzoletto a quadri rossi.

Відтак картатою червоною хусточкою витер піт із чола й сказав:

«Faccio un mestiere terribile. Una volta era ragionevole. Accendevo al mattino e spegnevo alla sera, e avevo il resto del giorno per riposarmi e il resto della notte per dormire…»

— Жахливе в мене ремесло. Колись воно мало глузд. Я гасив ліхтаря вранці, а ввечері знову запалював. Решту дня я міг відпочивати, а решту ночі — спати.

«E dopo di allora è cambiata la consegna?»

— А потім розпорядження змінилося?

«La consegna non è cambiata», disse il lampionaio, «è proprio questo il dramma. Il pianeta di anno in anno ha girato sempre più in fretta e la consegna non è stata cambiata!»

— Розпорядження не змінилося, — сказав ліхтарник.— У тому то й лихо! Моя планета з кожним роком обертається швидше й швидше, а розпорядження лишилося те саме.

«Ebbene?» disse il piccolo principe.

— А як же зараз? — спитав маленький принц.

«Ebbene, ora che fa un giro al minuto, non ho più un secondo di riposo. Accendo e spengo una volta al minuto!»

— А ось так. Планета робить повний оберт за одну хвилину, і я не маю ні секунди перепочинку. Щохвилини я гашу ліхтаря і знов його запалюю.

«È divertente! I giorni da te durano un minuto!»

— От цікаво! Отже, у тебе день триває всього одну хвилину!

«Non è per nulla divertente», disse l’uomo. «Lo sai che stiamo parlando da un mese?»

— А що тут цікавого? — відказав ліхтарник.—Уже цілий місяць, як ми розмовляємо з тобою.

«Da un mese?»

— Цілий місяць?!

«Sì. Trenta minuti: trenta giorni! Buona sera».

— Авжеж. Тридцять хвилин. Тридцять днів. Добривечір!

E riaccese il suo lampione.

I він знову запалив ліхтаря.

Il piccolo principe lo guardò e senti improvvisamente di amare questo uomo che era così fedele alla sua consegna.

Маленький принц подивився на ліхтарника — йому подобався цей чолов’яга, що так віддано виконував розпорядження.

Si ricordò dei tramonti che lui stesso una volta andava a cercare, spostando la sua sedia. E volle aiutare il suo amico:

Маленький принц згадав, як колись, переставляючи свого стільця, він шукав місця, звідки було б видно захід сонця. I йому захотілося допомогти товаришеві.

«Sai… conosco un modo per riposarti quando vorrai…»

— Слухай-но, — сказав він ліхтарникові, — я знаю, як зробити, щоб ти відпочивав, коли заманеться…

«Lo vorrei sempre», disse l’uomo.

— Мене весь час тягне відпочити, — зітхнув ліхтарник.

Perché si può essere nello stesso tempo fedeli e pigri.

Бо ж можна бути вірним слову і все-таки ледачим.

E il piccolo principe continuò: «Il tuo pianeta è così piccolo che in tre passi ne puoi fare il giro. Non hai che da camminare abbastanza lentamente per rimanere sempre al sole. Quando vorrai riposarti camminerai e il giorno durerà finché tu vorrai».

— Твоя планетка така крихітна, — вів далі маленький принц, — ступиш три кроки й обійдеш її всю. Досить тобі йти неквапливо, і ти постійно будеш на сонці. Коли вирішиш перепочити — починай ходити… і день триватиме доти, доки захочеш.

«Non mi serve a molto», disse l’uomo. «Ciò che desidero soprattutto nella vita è di dormire».

— Ну, від цього мало пуття, — мовив ліхтарник.— Понад усе я люблю спати.

«Non hai fortuna», disse il piccolo principe.

— Тоді кепське твоє діло, — гукнув маленький принц.

«Non ho fortuna», rispose l’uomo. «Buon giorno».

— Кепське, — погодився ліхтарник.— Добридень!

E spense il suo lampione.

I погасив ліхтаря.

Quest’uomo, si disse il piccolo principe, continuando il suo viaggio, quest’uomo sarebbe disprezzato da tutti gli altri, dal re, dal vanitoso, dall’ubriacone, dall’uomo d’affari. Tuttavia è il solo che non mi sembri ridicolo. Forse perché si occupa di altro che non di se stesso.

«Цього чолов’ягу, — сказав собі маленький принц, торуючи шлях, — цього чолов’ягу зневажали б усі інші: і король, і шанолюб, і п’яничка, і ділок. А проте лише він, як на мене, не смішний. Либонь, тому, що він не думає про себе».

Ebbe un sospiro di rammarico e si disse ancora:

Маленький принц зітхнув.

Questo è il solo di cui avrei potuto farmi un amico. Ma il suo pianeta è veramente troppo piccolo, non c’è posto per due…

«От з ким я міг би заприятелювати, — подумав він.— Але його планетка зовсім крихітна. Там нема місця для двох…»

Quello che il piccolo principe non osava confessare a se stesso, era che di questo pianeta benedetto rimpiangeva soprattutto i suoi millequattrocentoquaranta tramonti nelle ventiquattro ore!

Він не смів признатися собі, що найбільше шкодує за цією благословенною планетою саме тому, що на ній за двадцять чотири години можна було тисячу чотириста разів милуватися на захід сонця!

XV

РОЗДІЛ XV

Il sesto pianeta era dieci volte più grande. Era abitato da un vecchio signore che scriveva degli enormi libri.

Шоста планета була вдесятеро більша од попередньої. На ній жив дід, він писав грубезні книжки.

«Ecco un esploratore», esclamò quando scorse il piccolo principe.

— Чи ти ба! — гукнув він, угледівши маленького принца.— Мандрівець!

Il piccolo principe si sedette sul tavolo ansimando un poco. Era in viaggio da tanto tempo.

Маленький принц сів на стола — звести дух. Він уже так здорожився!

«Da dove vieni?» gli domandò il vecchio signore.

— Звідки ж ти? — спитав його старий добродій.

«Che cos’è questo grosso libro?» disse il piccolo principe. «Che cosa fate qui?»

— А що це за грубезна книжка? — поцікавився маленький принц.— Що ви тут робите?

«Sono un geografo», disse il vecchio signore.

— Я географ, — мовив старий добродій.

«Che cos’è un geografo?»

— А що таке географ?

«È un sapiente che sa dove si trovano i mari, i fiumi, le città, le montagne e i deserti».

— Це вчений, котрий знає, де розташовані моря, річки, міста, гори й пустелі.

«È molto interessante», disse il piccolo principe, «questo finalmente è un vero mestiere!»

— Як цікаво! — вигукнув маленький принц.— Оце вже справжній фах!

E diede un’occhiata tutto intorno sul pianeta del geografo. Non aveva mai visto fino ad ora un pianeta così maestoso.

I він роззирнувся по планеті географа. Зроду маленький принц не бачив планети такої величної.

«È molto bello il vostro pianeta. Ci sono degli oceani?»

— А вона дуже гарна, ваша планета. А океани тут є?

«Non lo posso sapere», disse il geografo.

— Цього я не можу знати, — мовив географ.

«Ah! (il piccolo principe fu deluso) E delle montagne?»

— А-а! — протягнув маленький принц розчаровано.— А гори?

«Non lo posso sapere», disse il geografo.

— Цього я не можу знати, — відказав географ.

«E delle città e dei fiumi e dei deserti?»

— А міста, річки, пустелі?

«Neppure lo posso sapere», disse il geografo.

— Цього я теж не можу знати.

«Ma siete un geografo!»

— Але ж ви географ!

«Esatto», disse il geografo, «ma non sono un esploratore. Manco completamente di esploratori. Non è il geografo che va a fare il conto delle città, dei fiumi, delle montagne, dei mari, degli oceani e dei deserti.

— Авжеж, — сказав дід.— Я географ, а не мандрівець. Мені геть бракує мандрівців. Не географи ж ведуть облік міст, річок, гір, морів, океанів і пустель.

Il geografo è troppo importante per andare in giro. Non lascia mai il suo ufficio, ma riceve gli esploratori, li interroga e prende degli appunti sui loro ricordi. E se i ricordi di uno di loro gli sembrano interessanti, il geografo fa fare un’inchiesta sulla moralità dell’esploratore».

Географ — особа надто поважна, щоб вештатися світами. Він не виходить зі свого кабінету. Але він приймає у себе мандрівців. Розпитує їх, записує їхні розповіді. I якщо розповіді когось із них географа зацікавлять, то він з’ясовує, чи порядна людина той мандрівець.

«Perché?»

— А навіщо?

«Perché se l’esploratore mentisse porterebbe una catastrofe nei libri di geografia. Ed anche un esploratore che bevesse troppo».

— Бо коли мандрівець набреше, в підручниках з географії буде лише плутанина. Так само, як і той мандрівець, який не в міру п’є.

«Perché?» domandò il principe.

— А чому?

«Perché gli ubriachi vedono doppio e allora il geografo annoterebbe due montagne là dove ce n’è una sola».

— Бо в п’яничок двоїться в очах. I там, де стоїть одна гора, такий географ позначив би дві.

«Io conosco qualcuno», disse il piccolo principe, «che sarebbe un cattivo esploratore».

— Я одного такого знаю, — заявив маленький принц.— З нього був би кепський мандрівець.

«È possibile. Dunque, quando la moralità dell’esploratore sembra buona, si fa un’inchiesta sulla sua scoperta».

— Цілком можливо. Отож, коли з’ясовується, що мандрівець — людина порядна, тоді перевіряють його відкриття.

«Si va a vedere?»

— А як саме? Ідуть дивитися?

«No, è troppo complicato. Ma si esige che l’esploratore fornisca le prove. Per esempio, se si tratta di una grossa montagna, si esige che riporti delle grosse pietre».

— Е, ні. Це надто складно. Вимагають, щоб мандрівець подав докази. Скажімо, він відкрив велику гору — то нехай принесе з неї велике каміння.

All’improvviso il geografo si commosse.

Нараз географ захвилювався:

«Ma tu, tu vieni da lontano! Tu sei un esploratore! Mi devi descrivere il tuo pianeta!»

— Але ж ти й сам мандрівник. Ти прибув здалеку. Опиши мені свою планету!

E il geografo, avendo aperto il suo registro, temperò la sua matita. I resoconti degli esploratori si annotano da prima a matita, e si aspetta per annotarli a penna che l’esploratore abbia fornito delle prove.

I географ розгорнув книгу записів і застругав олівця. Оповіді мандрівників спершу записуються олівцем. Потім чекають, коли мандрівець дасть докази, тоді вже його оповіді можна записати чорнилом.

«Allora?» interrogò il geografo.

— Прошу, — мовив географ.

«Oh! da me», disse il piccolo principe, «non è molto interessante, è talmente piccolo. Ho tre vulcani, due in attività e uno spento. Ma non si sa mai».

— О, в мене там не вельми цікаво, — сказав маленький принц, — усе малесеньке. У мене три вулкани. Два діють, а один давно погас. Але мало що може трапитися.

«Non si sa mai», disse il geografo.

— Так, усе може трапитися, — потвердив географ.

«Ho anche un fiore».

— А ще у мене є квітка.

«Noi non annotiamo i fiori», disse il geografo.

— Квітів ми не записуємо, — відказав географ.

«Perché? Sono la cosa più bella».

— Чому? Це ж найпрекрасніше, що є на світі!

«Perché i fiori sono effimeri».

— Бо квіти ефемерні.

«Che cosa vuol dire “effimero”?»

— Як це — ефемерні?

«Le geografie», disse il geografo, «sono i libri più preziosi fra tutti i libri. Non passano mai di moda. È molto raro che una montagna cambi di posto. È molto raro che un oceano si prosciughi. Noi descriviamo delle cose eterne».

— Книжки з географії — найцінніші з усіх книжок, — мовив географ.— Вони ніколи не застаріють. Дуже рідко трапляється, щоб гора зрушила з місця. Дуже рідко буває, щоб океан пересох. Ми пишемо про те, що одвічне.

«Ma i vulcani spenti si possono risvegliare», interruppe il piccolo principe. «Che cosa vuol dire “effimero”?»

— Але згаслий вулкан може прокинутися, — перейняв мову маленький принц.— А що таке — ефемерний?