Переклад з російської Сергiя Косянчука

1

Один

Дао не можна пізнати, лише говорячи про Нього.
І не можна назвати людським ім’ям те Начало неба і землі, Що є Матір’ю всього.
Лише той, хто звільнився від «земних» пристрастей, може побачити Його. А той, хто має ті пристрасті, — той може бачити лише Його Творіння.
Утім, і те, і інше є за суттю Одне (Єдине, Цілісне), але має різні назви. Обидва вони — сокровенні. Причому той перехід, що існує між ними, є дверима до всього істинно чарівного.

Сказал Дао — не сказал ничего.
Промолчал о Дао — выразил пустоту.
Назвал имя — обрёк имя на смерть.
Безымянное есть начало неба и земли.
Имя расторгает чашу Единого
На тьму скучных вещей.
Страсть видит причудливый хаос осколков.
Бесстрастный в каждом видит тайну начала.
Две разные реки из одного источника.
Слитые вместе становятся глубочайшей.
Путь от одной к другой — путь к истоку.

2

Два

Коли люди довідуються, що таке прекрасне, — то з’являється й уявлення про потворне.
Коли довідуються, що таке добро, — то виникає поняття зла.
Подібно цьому буття і небуття, важке і легке, довге і коротке, високе і низьке уможливлюють пізнання одне одного.
Різні звуки, зливаючись, створюють гармонію. Так само і попереднє, і наступне — в гармонії — ідуть одне за одним.
Мудра людина віддає перевагу недіянню і перебуває в тиші. Все відбувається довкола нього наче саме по собі. Вона ні до чого на Землі не прихильний. Вона не привласнює зроблене нею. Створивши щось — вона не пишається створеним.
І, оскільки вона не возвеличує себе, не похваляється, не вимагає до себе особливої поваги, — вона приємна всім.

Познаешь прекрасное — посеешь безобразное.
Постигнешь добро — породишь зло.
Иметь против не иметь.
Быть, чтобы скоро перестать.
Труд порождает лень.
Короткое станет длинным, когда найдётся короче.
Низкое — только не слишком высокое.
Звук и голос диктуют
уху послушание.
Начало — предвестник конца.
Конец — только сон начала.
Вот почему совершаешь бездействие и учишь без слов.
Художник равнодушен к творению.
Завершив труд, не видит заслуги.
Значит, заслугу бессмысленно отрицать.
Вот почему его творение бессмертно.

3

Три

Якщо не звеличувати вихваляннями деяких обраних, то в народі не буде заздрощів. Якщо не вихваляти клейноди матеріального світу, то не буде злодіїв. Іншими словами, якщо не виставляти напоказ об’єкти пристрастей, то не буде й спокус.
Мудрий правитель не створює народові таких спокус, але піклується про те, щоб народ був ситим. Це ліквідує пристрасті і зміцнює здоров’я підданих. Так, мудрий правитель постійно прагне до того, щоб у народу не було спокус і пристрастей, а глибоко порочні люди не посміли б діяти.
Відсутність усього переліченого дає спокій.

Уйдут кумиры — народ забудет ссоры.
Пропадут деньги — вор утратит искусство.
И кумир не воскреснет, потому что цена умерла.
Тогда погаснет зависть — ремесло души.
По этой причине заботливый государь
наполняет желудки, опустошает сердца,
гасит трепет желаний, укрепляет плоть.
Потому говорю:
наука — дитя страсти и перемен
и не имеет потомства.
Странствие не знает науки.
Странник не знает открытий,
спокоен и светел.

4

Четыре

Дао схоже ніби порожнечу. Але Воно — всемогутнє!
Воно — у Глибині.
Воно є Першопричиною всього.
Воно керує всім.
Воно пронизує Собою все.
Воно — Сяюче Світло.
Воно — щонайнайтонше!
Воно — Головна Суть усього!
Неможливо описати Його походження: адже Воно Саме є Споконвічним.

Дао пусто, как чаша.
Пока чаша пуста — глубина её бесполезна.
Наполни — польза её исчерпана.
О загадка, родившая тысячу тысяч!
Притупи остриё,
разруби узел,
умерь блеск,
смешай с прахом —
тайна глубины померкнет в пустоте.
Не знаю, откуда происходит,
но знаю — предшествует богам.

5

Пять

Матерія — хоч та, що в небі, хоч та, що на землі, — безпристрасна відносно всіх істот — чи то трава, тварини, чи то люди. Та вона для всіх є опорою.
Подібно цьому й мудра людина безпристрасна до інших людей.
Простір над землею — пустотний і вільний, як і внутрішній простір всередині ковальських міхів або флейти. Причому, чим більше простору для діяльності, — тим вона може бути ефективнішою.
Той, хто втручається в чужі справи, та ще й багато говорить, — той стає нестерпним для інших людей.
Тому завжди краще додержуватися принципу невтручання і дотримуватися спокою.

Земля и небо совершенны,
оттого безразличны к человеку.
Мудрый равнодушен к людям — живите, как хочется.
Меж небом и землёй —
пустота кузнечного меха:
чем шире размах,
тем долговечнее дыхание,
тем больше родится пустоты.
Сомкни уста —
познаешь меру.

6

Шесть

Життя й розвиток Щонайнайтоншого — вічні та нескінченні.
Воно (Щонайнайтонше) — Глибинний Фундамент усього іншого.
Воно є Те, на Чому засновано матеріальний світ.
Причому Воно діє, не вдаючись до насилля.

Приметы невидимого неисчислимы,
рождение его беспричинно.
Не имеет причины — не обладает именем.
Называю глубочайшим
корнем неба и земли.
Подобно прозрачной вуали:
поверхность её бездонна,
глубина её имеет облик.
И так без конца.

7

Семь

Небо і земля — довговічні. Вони довговічні саме тому, що вони існують не самі по собі і не заради себе. Вони створені Дао й існують для Нього.
Мудра людина ставить себе за іншими людьми, завдяки чому вона не заважає людям і може вести їх за собою. Вона не дорожить життям свого тіла, та її життя охороняється Дао.
Це відбувається тому, що вона (людина) теж існує тут не для себе. Саме тому її особисті потреби і здійснюються для неї.
Мудра людина існує для Дао і служить Йому.

Земля и небо бессмертны:
ничего не ищут для себя.
Поэтому нет приближения к концу.
Мудрый держится в тени,
оттого светел.
Для себя жаждет одного:
не иметь желаний.
Такая жажда утоляется вечностью.

8

Восемь

Мудрий живе подібно воді. Вода служить усім істотам і не вимагає нічого собі. Вона перебуває нижче всіх. Цим вона подібна Дао.
Життя повинне додержуватися принципу природності.
Іди дорогою серця! Будь дружелюбним!
Говори тільки правду!
Керуй — дотримуючись принципу збереження спокою!
Кожна дія повинна бути посильною і своєчасною.
Той, хто не прагне виявитися попереду інших, може уникнути багатьох помилок.

Дао подобно воде.
Вода бесстрастна —
потому не встречает препятствий.
Бесцельна —
Потому всякому приносит пользу.
Зверь ждёт в кустах добычу.
Цветок тянется навстречу солнцу.
Камень скрыт в земле.
Человек в чаще ищет тропу.
А вода холодна, спокойна и прозрачна.

9

Девять

Не варто лити воду в повну посудину. І нема сенсу заточувати лезо надмірно гостро. Або, якщо цілий зал переповнений золотом і яшмою, — то хто буде в силах його охороняти?
Надмірність у всьому викликає лихо.
Коли справу завершено — треба усунутися.
Такі закони гармонії, пропоновані Дао.

Оставь пустое пустым.
Острое — притупится быстрее.
Наполни чертог золотом и яшмой —
ты подписал приговор сторожам.
Выгляни за порог —
рассказать о своём богатстве и знатности —
увидишь женщину, имя которой — Беда.
Завершив дело, уходи не мешкая.
Вот тебе путь.

10

Десять

Для збереження спокою варто відчувати Єдиносутність з Усім. Тоді, зокрема, не виникатимуть помилкові егоцентричні бажання.
Необхідно стоншувати свідомість. Нехай людина стане подібною в цьому до немовляти. Якщо вона стає достатньо витонченою — в неї не буде більше помилок.
Керування країною і народом повинні здійснюватись у любові і без насильства.
Врата зі світу матерії у світ потайний відкриваються при дотриманні спокою. Розуміння цієї істини виникає при недіянні.
Виховувати — без насилля, творити — і не хвалитися, створювати — але не привласнювати створене, будучи старшим серед інших — не веліти! От — істинна праведність Великого Де.

Сумел слить душу и тело —
сумеешь ли удержать?
Смягчил дух, смирил страсти —
стал ли снова младенцем?
Когда душа чиста —
куда скрываются заблуждения?
Избавился от знаний —
как управлять людьми и любить?
Осенью внушил добро семенам —
взойдут ли весною прежние цветы?
Постигнешь ответы и суть перемен —
под грузом истин сумеешь ли творить недеяние?
Создавая — не присваивать.
Вершить, сохраняя покой.
Управлять неподвластным?
Я называю такое великим Дэ.

11

Одиннадцать

Тридцять спиць з’єднуються в одному велосипедному колесі. Але користування колесом залежить також і від порожнистості між спицями.
Із глини роблять посудини. Але їх використання залежить від порожнинності (ємкості) в них.
Роблять у будинку стіни, двері і ставні на вікнах. Але користування будинком теж залежить від порожнистості (об’єму) в ньому.
Ось так поєднуються корисність предметів і порожнистості.

Тридцать спиц сверкают в колесе,
скрепляют пустоту внутри.
Пустота придаёт колесу толк.
Лепишь кувшин,
заключаешь пустоту в глину,
и польза кувшина заключена в пустоте.
Пробивают двери и окна — дому служит их пустота.
Пустота — мерило полезного.

12

Двенадцать

Той, хто бачить у світі тільки п’ять квітів, — той подібний до сліпого.
Той, хто слухає лише звуки матеріального світу, — той подібний до глухого.
Той, хто смакуючи, відчуває тільки смак матеріальної їжі, — той помиляється.
Той, хто в гонитві за здобиччю мчиться щодуху, — той божевільний.
Добуваючи коштовності і прикраси — ти дієш собі на шкоду.
Зусилля ж мудрого спрямовані на те, щоб зробити життя ситим, а не на те, щоб мати багато речей. І він, задовольняючись незначним у світі матерії, вибирає Споконвічне.

Пять цветов сбивают зрение с толку.
Пять звуков набиваются в уши, подобно воску.
Пять ароматов убивают вкус.
Охота распаляет азарт.
Блеск драгоценностей манит сойти с пути.
Мудрый полной чаше
предпочитает полную жизнь.
Избегает первого, приветствует последнее.

13

Тринадцать

Слава і ганьба — однаково страшні. Знаменитість — велике нещастя в житті.
Що означає, що слава і ганьба — однаково страшні? Це означає, що люди, ризикуючи, борються за славу, а потім бояться її втратити.
Що означає, що знаменитість — велике нещастя в житті? Це означає, що я маю велике нещастя, тому що я дорожу своїм ім’ям.
Коли я не буду дорожити своїм ім’ям, — тоді в мене не буде і багатьох нещасть.
Тому мудрий ніколи не прагне до звеличування самого себе. Він лише самовіддано служить людям. І тому він може жити серед них у спокої. Він ні з ким і ні за що не бореться — тому він невразливий.

Слава равна позору.
Гордость сродни горю.
Почему слава равна позору?
Стремишься — из страха умереть безвестным.
Обретя — трепещешь потерять.
Оба вспоены из ключа страха.
Так слава равна позору.
Почему гордость сродни горю?
Гордый привязан к себе:
воин в путах легко уязвим.
Безразличного несчастье не тронет,
стало быть не случится.
Служи людям беззаботно — станешь свободен.

14

Четырнадцать

Якщо дивитися на Дао — то не відразу помітиш. І тому називають Його важкопомітним.
Якщо слухати Його — то не відразу почуєш. І тому називають Його нечутним.
Якщо намагатися схопити Його — то не просто Його досягти. І тому називають Його невловимим.
У Ньому — Ті, Хто захоплюють Собою! Причому всі Вони злиті у Дао в Єдине.
Дао — однакове вгорі і внизу.
Дао — будучи безмежним за розмірами — не може бути назване ім’ям когось конкретного з Них.
Вони виходять із Дао, проявляючи Кожен Свою індивідуальність — і потім знову вертаються до відсутності індивідуального прояву — в Ньому.
Дао не має тілесних образів і обличчя. Тому говорять про Нього, як про приховане і таємниче.
Зустрічаюся з Дао — і не бачу обличчя Його, іду за Ним — і не бачу спини Його.
Строго ідучи споконвічним Шляхом перетворення себе як свідомості — можна пізнати те Вічне Начало. Цей Шлях є Шляхом до Дао.

Смотреть на него пристально — чтобы разучиться видеть.
Слушать чутко — чтобы разучиться слышать.
Схватить — чтобы ощутить пустоту.
Не нужно стремиться к истоку,
ибо источник и плод его — едины.
Вершина его не знает света,
подножье его не тонет во тьме.
Бесконечное стремится быть названым.
Не сумев — возвращается в ничто,
форму без образа,
сущность без тени смысла.
Встретишь его — узнаешь,
что не имеет лица.
Пойдёшь вослед — придёшь, откуда вышел.
Следуй древнему Дао —
овладеешь кругом вещей.
Познаешь глубокое начало.
Древнее начало, замысел Дао.

15

Пятнадцать

Споконвічно ті, які були здатні до духовного Просвітління, пізнавали приховані та важкопізнавані малі і більші щаблі цього Шляху.
Цих подвижників було важко впізнати. Лише в загальних рисах окреслю їхній образ: вони були обережними, начебто переходили взимку потік, вони були обачними, тому що остерігалися сторонніх людей, вони були завжди зібраними, тому що усвідомлювали тимчасовість свого перебування на Землі, вони були пильними, начебто йшли по крихкому льоду, вони були прості і не вишукані, вони були неосяжними, наче долина, вони були недоступними для зайвих поглядів.
Це були ті, які, дотримуючись спокою, вміли брудне перетворювати на чисте.
Це були ті, які сприяли еволюції Життя.
Вони шанували Дао і були задоволені незначним у світі матерії. Не бажаючи надміру, вони обмежувалися тим, що мали, і не шукали більшого.

Искусство жизни древних учителей
нельзя описать, передать или выучить.
Ведь нельзя передать, описать или выучить глубину.
Можно намекнуть:
Робкие, будто искали брод в зимней реке.
Начеку, словно опасались соседей.
Учтивые, как почётные гости.
Осторожные путники на весеннем льду.
Простые, подобно куску древесины.
Непостижимые, точно пустота.
Тусклые, как струи паводка.
Они соблюдали спокойствие.
Спокойствием проясняли влажное зеркало перемен.
Следуя Дао, не имели желаний. Учили блаженству бездействия.

16

Шестнадцать

Доведу пустоту в собі до кінця, знайду цілковитий спокій! Нехай все навколо рухається саме собою! Нехай всі навколо розцвітають духовно і просуваються до пізнання своєї істинної Суті!
Ті, хто прийшов до пізнання своєї істинної Суті, знаходять цілковитий спокій. Це є знаходженням загальної Обителі всіх Тих, Хто Досягнув.
Буття в Обителі Тих, Хто Досягнув, повинне стати постійним. Той, хто набув такої сталості, називається Просвітленим, Досконалим і Таким, Що Досяг Вищої Мудрості.
Ті, Хто Досягнув Обителі, є Єдиним «Ми», Яке і є Вищим Правителем. Ту Обитель називають також Небом. Це і є Обитель Вічного Дао.
Дао — безтілесне. Воно не може бути ніким «схоплене». І тому Воно невразливо.

Освободить сердце от хлама полезных вещей.
Созерцать равнодушно круг перемен.
Тысяча тысяч, изменяясь стремится к началу.
Возвращение к началу называю покоем.
Покой называю возвращением к сути.
Возвращение к сути есть постоянство.
Постоянство есть возвращение к ясности.
Избегаешь постоянства — следуешь хаосу.
Хаос приводит к злу.
Познал постоянство — стал совершенным.
Совершенный неизменно справедлив.
Справедливый становится господином перемен.
Поднявшийся до постоянства следует небу.
Кто следует небу, следует Дао.
Кто следует Дао, выпал из круга вещей.
Смена жизни и смерти — не для него.

17

Семнадцать

Вищий Правитель дарує можливість розвитку свідомості всім Своїм підданим. Але Він не прагне облагодіяти або винагородити їх «земним». Він також не прагне вселити до Себе страх і трепет.
Той же, хто лише сліпо вірує, — про це не знає. Але Той, Хто пізнав Його, — вже не вірить сліпо.
О, яка глибока ця істина!
Досягаючи успіху, я просуваюся далі — і все більше розуміння про Все розкривають переді мною.

О высочайшем следует знать одно:
существует.
Высокое — любить и превозносить.
Среднего — народ боится.
Низкое — презирает.
Кто не верит — не достоин доверия.
Кто совершает без слов — подобен природе.
Так говорят люди.

18

Восемнадцать

Якщо в країні відкинули Велике Дао — починаються розмови про «гуманізм», «правосуддя»… Але в цій ситуації подібні мудрування є лиш великим лицемірством!
Подібно цьому, коли в сім’ї розбрат, — висуваються вимоги «синівської шанобливості» і «батьківської любові»…
А коли в цілій державі панує таке безладдя — з’являються гасла «патріотизму», «любові до батьківщини»…

Когда исчезло Дао,
пришли совесть и доброта.
От жажды знаний
родилось лицемерие.
Когда шесть родственников в раздоре —
сыновей предпочитают чужим
и соблюдают почтение к отцам.
Когда в государстве смута,
являются стражи порядка.
Их доблесть — слепая верность,
доблесть рабов.

19

Девятнадцать

Коли будуть усунуті подібні неправда і лицемірство — народ буде щасливішим стократ. Брехливість, жага наживи, злодійство, жорстокість до живих істот — все це зникне тоді, коли люди матимуть істинні знання. Бо всі пороки людські — від нестачі знань. Саме знання покажуть людям, що це в їхніх особистих інтересах — бути простими і добрими, вгамувати особисті «земні» бажання і звільнитись од пагубних пристрастей.

Освободись от знаний —
ощутишь дыхание мира.
Забудь о совести, любви к людям —
познаешь радость отца
и почтительность сына.
Искорени хитрость, страсть к наживе —
умрёт в мошеннике вор,
и разбойник — в грабителе.
Знания, совесть, хитрость —
только разные формы лености духа,
привычки.
Скромность и простодушие
погасят страсти, дадут простор
простоте.

20

Двадцать

Припини зберігати вірність речам, до яких прив’язаний, — і ти звільнишся від горя і жалості до себе! Тільки зробивши так, можна знайти істинну Опору в житті! Хіба не варто заради цього відмовитися від загальноприйнятих у народі сподівань і звичаїв?
Як ж велика різниця між добром і злом!
Не роби того, чого не бажає інший, — тільки цим одним принципом уже можна зменшити хаос, установити в суспільстві порядок.
Але поки… всі люди віддаються неробству… І хаосом охоплене суспільство…
Тільки я один спокійний і не виставляю себе на загальні оглядини. Я подібний до дитини, яка взагалі не народилася в цьому світі ледарства…
Всі люди полонені мирськими бажаннями. І тільки я один відмовився від усього, що цінне для них. Я — до цього всього байдужий.
Всі люди живуть у своєму егоцентризмі. Один тільки я обрав — позбутися його.
Я — пливу Потоком Свідомості в Просторі і не знаю, коли зупинюся…
Я — у серці своєму пізнаю Дао! О, яке ж Воно надтонке!
Я вирізняюсь од інших тем, що ціную Те, Що створило всі наші життя.

Оставь мудрость — тебя оставит печаль.
Обещая другому — льстишь себе.
Посвящённый — не страшится разницы между добром и злом.
Смотрю вокруг:
люди довольны зрелищем,
гуляют по парку.
Я один плыву, как дым, не ведая куда,
словно неродившийся младенец.
Один, кому не нужно места!
Люди мечтают наполнить дом вещами,
душу — впечатлениями.
Я грежу о пустоте.
Я — сердце глупца.
Ах, как оно пусто!
Люди стремятся к свету и блеску,
я — тускл, не отбрасываю тени.
Люди пытливы, дерзки, я — равнодушен.
Я скучен и скудоумен.
О, я подобен волнам, дуновению ветра!
Простор — моя пища.
Путь без цели и без причины.

21

Двадцать один

Де виходить із Дао. А Дао перебуває в Споконвічній Глибині.
Де — це Те, Що діє і рухає. Воно — настільки ж таємниче й приховане, як і Дао. Але Воно — теж існує насправді!
Воно може мати форму.
І Воно має силу. Сила його перевершує все, що існує у світі.
Де можна побачити. Зі стародавніх часів і до наших днів не змовкає Голос Де, сповіщаючи Волю Творця всього матеріального світу.
Де ж можу я побачити лице Де? — Скрізь!

Закон жизни, великий Дэ —
так под небом проявляется Дао.
Дао туманно, неуловимо —
следуй, увидишь образ.
Дао туманно, неуловимо —
следуй, увидишь форму.
Дао глубоко и темно —
следуй, постигнешь суть.
Высокую суть, достоверную, как дыхание.
С древних времён доныне
имя его на устах.
Исчерпав его — увидишь начало.
Как познать начало?
Следуй.

22

Двадцать два

Задовольняючись мізерним — знайдеш багато чого. Ганяючись за всім, зіб’єшся зі шляху. Мудрий дослухається цього повчання. От би воно напоумило і всю Піднебесну!
Мудрий вірить не тільки своїм тілесним очам — і тому бачить ясно.
Мудрий не вважає тільки одного себе правим — і тому він знає правду.
Слави він не бажає — але його шанують.
Влади він не шукає — але за ним ідуть.
Він ні з ким не бореться — і тому він непереможний.
Він не жаліє себе — і тому може успішно вдосконалюватися.
Лише той, хто не прагне опинитися поперед всіх, — здатний жити в злагоді з усіма.
Мудрий піклується про всіх — і тому стає прикладом для всіх.
Він світлий, але не бажає блищати.
Він не хвалить себе — але він і без того шанований.
Він не звеличує себе — тому він завжди в пошані серед інших.
У давнину казали, що недосконале рухається до того, щоб стати досконалим. Невже це порожні слова? — Ні! Воістину, знайдеш Єдність, — прийдеш до Досконалості!

Древние говорили:
уступи — победишь.
Сделай крюк — придёшь первым.
Простодушие — спутник мудрости.
Ветхое — признак нового.
Малое — путь к великому,
а великое — путь к заблуждению.
Кто понимает — внемлет.
Не кичится зоркостью —
оттого видит ясно.
Не уверен в знаниях,
потому способен учиться.
Не гордится —
многие гордятся близостью к нему.
Не стремится вперёд —
поэтому во главе.
Не сражается —
значит, непобедим.
Древние говорили:
уступи — победишь.
Так говорили древние.

23

Двадцать три

Говори менше і будь простішим!
Сильний вітер не триває весь ранок, сильний дощ не ллє цілий день. Від кого це залежить? — Від неба й землі.
Небо і земля — хоч і величезні, але вони не можуть породити нічого вічного. І тим більше — людина. Тому краще — служити Вічному Дао.
І той, хто справами своїми служить Дао, — той одержує право досягти Злиття з Ним.
Людина, стоншивши себе до стану Де, — стає тотожною Де.
Людина, стоншивши себе до стану Дао, — стає тотожна Дао.
Той, хто тотожний Де, — знаходить Блаженство Де.
Той, хто тотожний Дао, — знаходить Блаженство Дао.
Але, якщо він перестає бути гідним, — він це втрачає.
Сумніватися в цьому — нерозумно!

Природа немногословна.
Ветреному утру придёт на смену тихий полдень.
Дождь не станет лить как из ведра день и ночь напролёт.
Так устроены земля и небо.
Даже земля и небо
не могут создать долговечное,
тем более человек.
Человеку остаётся следовать Дао.
Кто следует Дао, равен Дао.
Кто подчиняется Дэ, равен великому Дэ.
Кто теряет — сравним с потерей.
Кто равен Дао — обретает Дао.
Кто равен Дэ — обретает Дэ.
Кто сравним с потерей — обретает потерю.
Сомнение — путь к заблуждению.

24

Двадцать четыре

Хто піднявся навшпиньки — не може довго стояти.
Хто робить великі кроки — не може довго йти.
Хто в усіх на очах — не може довго зберігати силу.
Хто сам себе вихваляє — той не добуде слави.
Хто живе, жаліючи себе, — слабшає і не може вдосконалюватися.
Хто завидющий — той сам не досягає успіху.
Хто сам себе звеличує — не отримає авторитету.
Хто віддається надмірностям у їжі, робить безглузді вчинки, і всі навколо викликають у нього роздратування і відразу — той не знайде спокою.
Дивлячись із Дао, видно, що все це викликається порочними бажаннями. Це все є абсурдною поведінкою. Від таких людей відвертаються всі.
А людина, що прямує до Злиття з Дао, — не робить нічого подібного.

Кто стал на цыпочки — не устоит.
Кто широко шагает — не удержит шаг.
Кто стремится на гребень — не будет вознесён,
но безвольная щепка — взмоет.
Стараясь натереться до блеска — сотрёшься в порошок.
Нападающий окажется в хвосте.
Кто следует Дао, знает:
всё это бесполезный груз, тяжёлая пища,
они не приносят счастья.
Кто следует Дао — избежит.

25

Двадцать пять

О, породжене раніше неба і землі, і яке живе в спокої, не має форми, наднайтонше, Єдине і Єдиносуще, Що Перебуває скрізь, Безмежне, Неушкоджуване, Матір усього! Тебе називають — Дао. Назву Тебе також — Найвеличнішим, Котре вічне в нескінченному Своєму розвиткові!
Людина, земля, небо — всі залежать від Дао. Дао ж — Самосуще.

В глубинах хаоса кроется чудесное.
Приподними завесу тайны —
ты, возникшее прежде неба и земли.
Ты, безмолвное, текучее,
неистребимое в одиночестве.
Живёшь повсюду без закона.
Может быть ты и есть мать неба и земли?
Не знаю имени.
Но напишу на шёлке: Дао.
Своевольно назову — великое.
Великое — движется без конца.
Бесконечное — не достигнет предела.
Беспредельное — вернётся к истоку.
Вот доказательство.
Великое Дао.
Великое небо.
Великая земля.
Великий государь.
В мире четыре величины,
среди них — государь.
Человек следует законам земли.
Земля — небу.
Небо подчиняется Дао.
Дао следует Дао.

26

Двадцать шесть

Старанний труд дозволить досягти легкого існування в майбутньому.
Але також ми знаємо, що спокій є головним у русі.
Тому мудра людина сумлінно трудиться весь день, не залишаючи важкої справи. Але при цьому вона перебуває в стані досконалого спокою.
Вона навіть може жити в розкоші, не розбещуючись при цьому.
Чому ж господар десяти тисяч колісниць, пишаючись, нехтує всім світом? Адже презирство роз’їдає душу!
А відсутність спокою призводить до втрати Опори!…

Бережное лежит в основании небрежного:
в тяжёлой ступе воде легко.
Колесо вертится, пока ступица в покое:
Суть лежит в основании суеты.
Возница шагает за возом день напролёт, любуясь видами,
не упускает из виду поклажи.
Легко на душе,
но не придаёт значения.
Отчего же повелитель тысячи колесниц
пренебрежительно смотрит на мир?
Его небрежность сведёт на нет, что берёг.
Суета растеребит покой — суть и основу мира.

27

Двадцать семь

Той, хто знає Шлях, — і без слідів знайде правильний напрям. Той, хто вміє говорити, — не припускається помилок. Той, хто вміє рахувати — не припускається прорахунків. Краще сховище — не має замка, але його неможливо відкрити. Кращі пута — ті, що не втримуються нічим матеріальним, але їх не можна розірвати.
Мудрий уміє рятувати людей і рятує їх постійно. Він уміє допомагати й не залишає їх без допомоги в біді. Так діє глибока мудрість!
Він наставляє також і людей зла, і вони — з його допомогою — теж можуть знайти Опору.
Але якщо люди зла не цінують допомогу наставника і Опору не люблять — мудрий залишає їх: адже він не дорожить спілкуванням з такими людьми.
Ось — що дуже важливе й глибоке!

Странник не оставляет следов.
Оратор не допустит оговорки.
Счетовод не интересуется, где купить счёты.
Сказано: дверь — не беспокойся о запоре.
Хочешь накрепко привязать — не заботься о верёвке.
Учитель спасает людей,
потому что не оставляет вниманием никого.
Спасает живое,
потому что не пропускает ничего.
Смотрит в глубину.
Добрый заботится о злых,
злые — забота доброго и опора.
Если злые не ценят учителя, а учитель презирает их —
слепы и тот и другие.
Вдумайся в эту простую мысль.

28

Двадцать восемь

Хто хоробрий — збережи скромність! І тоді за тобою піде народ.
Хто став лідером для людей — не залишай керівниaaaaaaaaaaaцтво своїми діями з боку Великого Де. І будь чистим, ніжним і тонким душею — наче дитина!
Перебуваючи в добрі — не забувай і про існування зла! І стань прикладом добра для всіх.
І той, хто став в усім сказаному зразком для всіх, — той уже не відрізняється за якістю душі від Великого Де. І він потім іде до Злиття з Вічним Дао.
Така людина, знаючи про свої досягнення і заслуги, зберігає себе в безвісності, — але при цьому вона стає природним мудрим вождем.
Треба сприяти тому, щоб саме такий мудрий був вождем людей — тоді в країні буде постійний порядок.

Стань бесстрашным и скромным,
как горный ручей, —
превратишься в полноводный поток,
главный поток Поднебесной.
Так гласит великий Дэ,
закон рождения.
Познай праздник, но живи буднями —
станешь примером для Поднебесной.
Так гласит великий Дэ,
закон жизни.
Познай славу, но полюби забвение.
Великая река не помнит о себе,
потому слава её не убывает.
Так гласит великий Дэ,
закон полноты.
Великое есть совершенное.
Совершенное есть проявление Дэ.
Дэ проявляется в безыскусном.
Мудрый подобен простой и великой реке,
главному руслу Поднебесной.
Вот размышления о законе Дэ.

29

Двадцать девять

У деяких людей буває велике прагнення керувати всім миром, і вони намагаються в цьому досягнути успіхів. Але я не бачу в тому ніякої потреби. Адже світ — це вмістище Дао — прекрасного, невразливого! І не можна управляти Ним!
Хто ж, все-таки, буде прагнути до цього — точно зазнає невдачі!
У кожного є вибір: протистояти гармонічному плину буття — або наслідувати його. Перші будуть напружуватися, знесилюватися, а потім плакати і слабшати, а інші — процвітати в гармонії, дихати на повни груди і міцніти.
Мудра людина не прагне до влади, надмірностей, розкоші і марнотратства.

Свободного можно покорить,
нельзя исправить.
Ведь невозможно улучшить море или ветер.
Свобода подобна тайному обряду.
Захочешь улучшить — оскудеет.
Задумаешь подчинить — исчезнет.
Поэтому говорю:
Одни идут — другие следуют.
Одни цветут — другие выцветают.
Одни крепнут — другие тучнеют.
Одни созидают — другие строят.
Мудрый избегает тех и других.
Не ищет чести,
не ищет утешения.
Его девиз — постоянство.

30

Тридцать

Лідер країни, який вірний Дао, не пошле військо в чужу країну. Це накликало б лихо, насамперед, на нього ж.
А там, де пройшло військо, панує спустошення. І після воєн настають голодні роки.
Мудрий полководець не буває войовничим. Мудрий воїн не буває гнівний. Той, хто вміє перемагати ворога — не нападає. Той, хто переміг, — на цьому зупиняється, він не сміє здійснювати насильство над переможеними. Перемігши, він себе не прославляє. Він перемагає — і не пишається цим. Він не любить воювати. Він перемагає лише тому, що до цього його змушують. Хоча він перемагає, але він не войовничий.
Якщо людина, тільки-но досягши розквіту, відразу починає хворіти і марніти, — то це тому, що вона жила не в гармонії з Дао. Життя такої людини на Землі закінчується раніше строку.

Кто следует Дао —
принуждён советовать царям.
Он говорит:
Войско сильно, пока движется.
Насилие не обернётся миром,
пока не встретит насилия.
Где прошли войска —
вырастут тернии.
Большая война кончится великим голодом.
Искусный побеждает — и останавливается.
Побеждает — и не кичится.
Побеждает — и спокоен.
Он побеждает оттого, что не может проиграть.
Искусный не нападает, а побеждает.
Чем больше усилий,
тем меньше остаётся,
тем дальше от Дао.
Далёкий от Дао —
далёк от начала
и близок к концу.

31

Тридцать один

Зброя — це засіб, що породжує нещастя, вона гідно того, щоб її відкинути.
Тому людина, яка наслідує Дао, її не використовує.
Гідний правитель — поступливий. Тільки для захисту він застосовує силу. Він використовує всі можливості, аби зберегти мир.
Прославляти себе військовою перемогою — це означає радіти вбивству людей. Того, хто радіє вбивству людей, — хіба можна поважати?
А повага веде до благополуччя. Благополуччя сприяє творенню.
До нещастя ж — веде насильство.
Якщо убивають багатьох людей, то про це треба гірко вболівати. Перемогу потрібно відзначати похоронною церемонією.

Хорошее войско — плохое войско,
потому что его ненавидят.
Правитель нуждается в войске
и нуждается в Дао,
а Дао исчезает в войне.
Выбор приходит, когда выбора нет,
кроме приказа войскам.
Однако останься спокоен.
Победа — не повод к торжеству.
Торжествуя победу — торжествуешь убийство.
Торжествуя убийство — торжествуешь смерть.
Торжествующий смерть — мёртв.
Слева построились полководцы,
справа — главнокомандующий.
Так строятся для триумфа.
Так строятся для погребения.
Когда убиты тысячи — следует горько плакать.
Победа означает погребальный обряд.

32

Тридцать два

Дао — вічне і не має людської подоби.
Хоча Дао — Істота ніжна, та ніхто у світі не може Його собі підкорити.
Якби шляхта й правителі країни стали жити в гармонії з Дао — то всі інші люди самі стали б спокійними. Небо і земля тоді злилися б у гармонії, настали б щастя і благополуччя, народ заспокоївся б навіть без наказів!
Заради встановлення порядку в країні створюють закони. Але вони не повинні бути безпідставно суворими.
Дао подібне океану. Океан нижче всіх рік — і тому всі ріки течуть у нього.

Дао бессмертно, безымянно.
Дао ничтожно, непокорно, неуловимо.
Что овладеть — нужно знать имя,
форму или цвет.
Но Дао ничтожно.
Дао ничтожно,
но если великие следуют ему —
тысячи малых покорились и успокоились.
Земля и небо соединились в благословении,
люди обрели путь без указания свыше.
Когда целое распалось —
осколки требуют имён,
и родится великое искушение —
искушение называть.
Мудрый знает предел имени
и пагубность искушения.
Дао подобно реке — увлекает осколки, имена и пределы
в беззвучный океан Вселенной.

33

Тридцать три

Той, хто знає людей, — розумний. Той, хто пізнав себе, — просвітлений. Той, хто вміє перемагати ворогів — сильний. Той, хто перемагає самого себе, — могутній.
Той, хто має матеріальний статок, — живе забезпечено. Той, хто діє з великим завзяттям — має волю. Але той, хто потурає своїм примхам — слабкий і дурний.
Хто ж досяг Злиття з Дао і не втрачає його — той досяг Вищого Буття. І, умерши тілом, він продовжує жити в Дао, ставши істинно Безсмертним.

Понимаешь людей — умён.
Понимаешь себя — просвещён.
Управление людьми требует силы.
Управление собой требует могущества.
Кто уверен, что имеет достаточно, —
богат.
Кто знает цель — обладает волей.
Кто верит в себя — долговечен.
Кто уходит, чтобы дать место жизни —
бессмертен.

34

Тридцать четыре

Вічне Дао пронизує Собою все. Воно є і праворуч, і ліворуч. Завдяки Йому виникають і продовжують жити й розвиватися всі душі.
Хоч Дао настільки величне і здійснює ці великі справи — та слави Собі не бажає.
Воно з любов’ю виховує всіх істот. Воно не чинить над ними насильства. Воно не наполягає на виконанні людьми Його бажань.
Воно — величне, хоча не наполягає на цьому.
Розумні люди ідуть до Нього — Великого.

Дао повсюду — справа и слева.
Повелевает, но не принуждает.
Владеет, но не претендует.
Никогда не дерзает,
оттого ничтожно, бесцельно.
Живое и мёртвое стремится к нему,
но Дао одиноко.
Потому называю великим.
Никогда не выказывает величия,
потому воистину величественно.

35

Тридцать пять

У Велике Дао стікаються всі Досконалі.
Іди і ти цим Шляхом! Цим ти не можеш заподіяти собі ніякої шкоди, навпаки — досягнеш спокою, гармонії і повноти життя.
Особисто я, перебуваючи в недіянні, мандрую в Безмежності Дао. Це — не передати словами! Дао — Якнайнайтонше і Найблаженніше!

В ком отражается Дао —
отражается глубина.
К нему тянутся тысячи,
обретают мир, музыку, пищу, покой.
Странник находит приют.
Дао не имеет запаха, вкуса.
Дао неслышно, незримо.
Однако люди идут,
потому что — неисчерпаемо.

36

Тридцать шесть

Пристрасть «земна» — послабляє. Непохитна рішучість — наповнює силою.
Пристрасть «земна» — калічить. Непохитна рішучість — підносить і зміцнює свідомість.
Пристрасть «земна» — поневолює її власника. Непохитна рішучість — робить людину вільною.
Безпристрасне, м’яке і податливе — перемагає пристрасне тверде і грубе.

Прежде чем стиснуть — нужно разъять.
Лишь крепкое может ослабнуть.
Прежде чем сорвать —
нужно вырастить.
Прежде чем отнять —
нужно подать.
Такова природа вещей.
Слабое, мягкое
преодолевают сильное, крепкое.
Крупная рыба не покинет глубину.
Страна не раскроет чужим
замысел своего устройства.

37

Тридцать семь

Дао не діє безпосередньо у світі матерії. Але, все-таки, все Творення є добутком Його творчості.
Дій так само — і тоді все живе навколо розвиватиметься природним для нього чином!
Коли живеш у простоті, незважаючи на плітки і ворожнечу, в гармонії з Дао, — тоді й приходиш до того, що називається, «не мати прив’язаностей і пристрастей».
Відсутність «земних» бажань приносить спокій всередині себе, — а тоді і довкола встановлюється порядок.

Дао постоянно в бездействии.
Ничего не затевает,
потому не оставляет незавершённым.
Когда цари следуют Дао —
тысячи тысяч следуют своим порядком.
Если замыслят произвол —
я покорю их простой жизнью
без формы, смысла и содержания.
Нет формы — не родится страсть.
Нет смысла — не поднимется искушение.
Нет содержания — нет и разногласий.
Тогда наступает покой
и тысячи тысяч наследуют его.

38

Тридцать восемь

Людина, що представляє Собою Велике Де, не примушує Себе до виконання добрих справ: вона природно являє Собою саму Доброчесність.
Людина ж, далека від Де, якраз може намагатися змушувати себе до виконання добрих справ: така людина не є доброчесною за своєю суттю.
Людина, яка представляє Собою Велике Де, не прагне до активної діяльності у світі матерії: така людина діє в недіянні.
Людина ж, далека від Де, живе в суєті і діє під впливом своїх пристрастей. У релігійному напрямі життя її діяльність зводиться лише до ритуалів, але сподівання на «магію» ритуалів знаменує виродження релігії! Така людина, крім того, примушує інших людей діяти, як сама.
Таке трапляється тільки з тими, хто не має у своїх життях Дао. Їм не можна довіряти, вони вже зрадили Дао — і готові зрадити кого завгодно.
Мудрий, пізнавши Дао, здатний розрізняти людей за цими ознаками. Він вибирає спілкування тільки з людьми добра.

Мудрый не ищет добра,
потому добродетелен.
Глупец норовит причинить добро
и забывает о людях.
Мудрый бездействует.
Глупый делает тысячу дел,
и дела его нарочиты.
Добродетель творит, не прилагая усилий.
Справедливость силится воцариться,
возбуждает желание отвергнуть.
Человек насаждает закон
и по закону вершит наказание.
Потому говорю:
Утрачено Дао — действует Дэ.
Утрачено Дэ — родится добродетель.
Утрачена добродетель — выпячивается справедливость.
Утрачена справедливость — вырастает закон.
Закон есть угасание преданности и веры,
и начало смуты.
Благоговение перед цветком — признак невежества.
Мудрый ищет плод, не соблазняясь веером соцветий.
Как цветок отвлекает от плода,
так познание уводит от истины.

39

Тридцать девять

Є Ті, Хто з давніх часів перебуває у Єдності з Дао. Завдяки Їм — небо чисте і земля непорушна, природа ніжна, ріки повноводні, долини цвітуть, плодяться всі істоти; герої духовного Шляху є зразками для наслідування. От що забезпечують Ті, Хто досяг Єдності!
Якби не Їхня допомога — то небо не було б чистим, земля б потріскалася б, природа перестала б дарувати свою красу, долини перестали б цвісти і перетворилися на пустелю, живі істоти перестали б народжуватися і зникли; герої духовного Шляху перестали б бути прикладом доброчинності і були б осміяні та вигнані…
Народ є опорою для правителів. Тому ті земні правителі, які самі себе возвеличують, міцного становища не мають. Це відбувається тому, що вони не розглядають народ як свою опору. Це — їхня помилка.
Якщо розібрати колісницю, на якій сидиш, — що залишиться?
Не вважай себе дорогоцінною яшмою! Будь простим — як звичайний камінь!

Тысячи разных имеют общее:
каждое одно.
Одно — значит целое.
Целое — есть единое.
Единое — значит, простое:
небо чистое, земля твёрдая, дух чуткий,
долина цветущая,
рождение в мире беспрестанно.
Знать и цари — одной крови.
Единица — образ самой себя
и образец.
Небо держится чистотой,
земля — твёрдостью,
дух парит, пока чуткий.
Если долина не цветёт,
имя её — пустыня.
Если знать и цари утратят единство —
станут лёгкой добычей для смуты.
Простота лежит в основании благородства.
Когда благородные забывают о простых —
рушится основание государства.
Разбери колесницу на части —
рассмотришь части, но где колесница?
Теперь задаю вопрос: что благороднее —
драгоценная яшма или валун?

40

Сорок

Взаємодія протилежностей — це сфера діяльності Дао.
Найвище Стоншення — одна з найважливіших властивостей Дао. Їй протистоять грубі властивості людей зла.
Увесь розвиток втілених істот здійснюється у взаємодії цих протилежностей.
Але сам світ матерії відбувся від Найтоншої Першооснови…

Перемены есть проявление Дао.
Безволие есть свойство Дао.
Всё в мире рождается из жизни,
а жизнь рождается из пустоты.

41

Сорок один

…Мудра людина, довідавшись про Дао, спрямовується до самореалізації в Ньому.
Але немудрий, довідавшись про Дао, — то зберігає Його у своєму розумі, то втрачає.
Дурні ж, почувши про Дао, глузують з Нього. А Тих, Хто пізнав Дао, — Тих вони називають заблудлими, божевільними… Мудрість видається їм божевіллям…, вища справедливість — пороком…, праведність — розпустою…, велика істина — неправдою…
Так, великий квадрат не має кутів, великий звук не можна почути, великий образ неозорий…
Так, Дао приховане від їхніх поглядів. Воно веде до Досконалості тільки достойників!

Умный, узнав о Дао, следует Дао.
Способный, узнав о Дао, колеблется.
Тёмный, узнав о Дао, смеётся.
Но Дао есть Дао потому, что легко высмеять.
Поэтому говорят:
Кто хочет увидеть Дао — увидит тьму.
Кто хочет достичь Дао — идёт назад.
Кто жаждет подняться к Дао — забудет цель.
Высокая добродетель — проста.
Постигший истину — гоним.
Доброта без границ похожа на равнодушие.
Сеющий доброту напоминает жнеца.
Чистая правда горчит, как ложь.
Настоящий квадрат не имеет углов.
Лучший кувшин лепят всю жизнь.
Высокая музыка неподвластна слуху.
Великий образ не имеет формы.
Дао скрыто, безымянно.
Но только Дао дарит путь, свет, совершенство.

42

Сорок два

З Дао колись зринув Один, Він взяв із Собою ще Двох, ті Двоє — ще Трьох, і всі Вони зайнялися створенням на планеті різноманітних форм життя.
Всі ці істоти підрозділяються на пари протилежностей інь і ян і наповнюються енергією ці. Від їхньої взаємодії і відбувається їхній подальший розвиток.
Всі істоти бояться самотності і сприймають її як страждання. Це стосується, зокрема, і земних правителів.
Усі такі люди піклуються лише про себе, відмовляючи в допомозі іншим.
Але вірне рішення криється саме в тому, щоб присвятити себе турботі про інших, забуваючи при цьому про себе.
Мудрий духовний подвижник, що присвятив своє життя благу всіх, не буде переможений смертю. І словам цим я віддам перевагу перед усіма іншими настановами всіх мудреців.
Ті, хто досяг Дао, зливаються в Ньому в Єдине-Цілісне.

Дао рождает единицу.
Из одного родится два,
Из двух родится три.
Три — колыбель тысячи тысяч.
Из тысячи тысяч в каждом
борются инь и ян,
пульсирует ци.
Так возникает равновесие.
Люди не терпят одиночества
и завидуют царям.
Между тем цари — одиноки.
Вот почему говорю:
что отдал — твоё.
Учу, чему учит жизнь:
сильные умирают от насилия.
Здесь простая суть моих размышлений.

43

Сорок три

У світі буває, що найслабкіші перемагають найдужчих. Причина — в тім, що Де проникає по всіх усюдах, пронизуючи все й усіма управляючи.
От чому, зокрема, я бачу користь у недіянні.
У світі немає нічого, що можна було б зрівняти з ученням про внутрішню тишу і користь недіяння!

Волна захлестнёт камень.
Бесплотное не имеет преград.
Потому ценю покой,
учу без слов,
совершаю без усилий.

44

Сорок четыре

Що потрібніше: життя — чи слава? Що дорожче: життя — чи багатство? Що важче пережити: придбання — чи втрату?
Багато збережеш — багато чого і втратишся. Багато накопичиш — багато і втратиш.
Знай міру — і уникнеш невдач. Знай межу — і не буде ризику. От і проживеш життя в спокої, без тривог!
Хто знає міру — не зазнаватиме невдач. Вчасно зупинившись — уникнеш лиха. Завдяки цьому людина може встигнути осягти Первинне і Вічне Дао.

Слава, жизнь — что важнее?
Жизнь, богатство — что дороже?
Прибыль, потеря — что ценнее?
Много обрёл — больше потеряешь.
Крепче берёг — легче растратишь.
Кто знает меру — не знает разочарований.
Кто ведает предел — не знает поражений.
Жизнь без событий — жизнь бессмертного.

45

Сорок пять

Найбільшу Досконалість можуть сплутати з божевіллям, великий об’єм — з порожнечею, велику кривизну — з прямою, велику дотепність — з дурістю, великого оратора — з тим, хто не вміє говорити.
Інтенсивний рух перемагає холод, нерухомість — спеку.
Спокій і гармонія лише — забезпечать правильне розуміння всього, що відбувається в світі.

Полное совершенство выглядит, как изъян.
Невозможно исправить.
Крайняя полнота похожа на полную пустоту.
Нельзя исчерпать.
Великая прямота действует исподволь.
Великий ум облекается в простодушие.
Великая речь нисходит, как заблуждение.
Шагай — победишь холод.
Бездействуй — преодолеешь зной.
Покой создаёт согласие в Поднебесной.

46

Сорок шесть

Якщо країна живе за законами Дао — то коні зайняті на обробці полів.
Але коли в країні відкинуто Дао — по полях несуться бойові коні.
Немає більшого лиха, ніж необмежені «земні» пристрасті! І ніщо так не губить, як прагнення примножувати «земні» багатства!
Хто вміє задовольнятися тим, що є, — той завжди щасливий!

В стране, открытой для Дао,
лошади удобряют пашни.
В стране, закрытой для Дао,
кони мчатся в боевых колесницах
за городской чертой.
Страсть не беда,
когда знаешь границу.
Покупка не опасна,
пока бесстрастна.
Потому говорю:
Кто уверен, что имеет вполне, —
имеет полной мерой.

47

Сорок семь

Не виходячи зі свого двору, мудрий пізнає світ. Не визираючи з вікна, він бачить Споконвічне Дао. Він не йде далеко, щоб пізнати більше.
Мудрий нікуди не їздить — але все знає, не дивиться — але все називає, зовні бездіяльний — але всього досягає.
Він у серці своєму знаходить усе, що треба.
Ось чому мудрий знає те, до чого не доїхати, не дійти. І він може бачити те, чого не видно звичайному оку.

Оставь порог дома —
вместо мира увидишь рисунок.
Выгляни в окно —
вместо неба найдёшь синеву.
Дальше зайдёшь —
меньше останется.
Меньше останется —
ближе конец.
Мудрый не размышляет, он постигает.
Не любуется, он видит.
Не совершает, он творит.

48

Сорок восемь

Хто вчиться — той щодень збільшує свої знання. Хто служить Дао — той день у день зменшує свої «земні» бажання. У безперервному зменшенні «земних» бажань людина доходить до недіяння.
У недіянні лише можливе оволодіння всіма таємницями всесвіту! А без недіяння цього досягти неможливо.

Следуешь учителю — обретаешь.
Следуешь Дао — избавляешься.
Избавился — пришёл к бездействию.
Ничего не делаешь —
ничего не остаётся несделанным.
Миром управляет простота.
Простота родится из бездействия.
Вмешательство — залог беспорядка.

49

Сорок девять

Мудра людина не має корисливих спонукань. Вона живе інтересами інших людей.
Добрим я роблю добро, недобрим теж бажаю добра. Це і є чеснота, властива Де.
Із чесними людьми я чесний, з нечесними — чесний теж. Це і є чесність, властива Де.
Мудра людина живе в спокої у своїй країні. Але тут також живуть і інші люди: добрі — і злі, чесні — і брехливі, розумні — і дурні, корисливі — й ті, хто живе інтересами інших, ті, хто щиро вірить у Дао — і ті, хто заперечує Його.
Мудрий дивиться на народ, як на своїх дітей.

Мудрый бессердечен.
В нём бьются сердца тысячи тысяч.
Несу добро добрым.
Несу добро злым.
Нести следует одно:
добродетель.
Доверяю доверчивым.
Доверяю подозрительным.
Верить следует в одно —
в доверие.
Мудрый — застенчив, спокоен, одинок,
словно ребёнок.
Мудрый — зеркало для людей,
их единое отражение.

50

Пятьдесят

Люди на Землі народжуються і помирають. З кожних десяти приблизно троє продовжують потім райське існування, троє направляються шляхом смерті в пекло, а ще троє — це ті, хто не досяг успіху в розвитку душі через захопленість «земними» справами.
Той, хто освоїв життя істинне, ідучи по землі, — не боїться носорога і тигра, а вступаючи в битву, не боїться озброєних солдатів. Носорогові нікуди встромити в нього свій ріг, тигрові ніде накласти на нього свої пазурі, солдатам ніде вразити його своїми мечами. Чому це так? Це відбувається тому, що для нього не існує смерті.

Меж рождением и смертью
Из десятерых —
трое стремятся к жизни,
трое к вечности,
трое просто живут и умирают.
Отчего так?
Оттого что привязаны к переменам.
Значит, движутся к смерти.
Слыхал ещё про одного.
Свободный от уз,
идёт без страха навстречу тигру, носорогу,
навстречу врагу.
Носорогу некуда вонзить рог,
тигру — когти,
врагу — клинок.
Отчего так?
Оттого что в себе не оставил места для смерти.