III. Соціялїстична і комунїстична лїтература

III. Социалистическая и коммунистическая литература

1) Реакційний соціялїзм.

1. Реакционный социализм

а) Февдальний соціялїзм.

a) Феодальный социализм

Через своє історичне становище французька і анґлїйська арістократія була покликана писати памфлети на сучасне буржуазне суспільство.

Французская и английская аристократия по своему историческому положению была призвана к тому, чтобы писать памфлеты против современного буржуазного общества.

В часи липневої французкої революції 1830 р. і анґлїйського реформаційного руху її ще раз побив ненавистний висїкака. Більше не могло бути й балачки про поважну полїтичну боротьбу.

Во французской июльской революции 1830 г. и в английском движении в пользу парламентской реформы ненавистный выскочка ещё раз нанёс ей поражение. О серьёзной политической борьбе не могло быть больше и речи.

Їй лишила ся тілько лїтературна боротьба. Але й на лїтературному полї вже були неможливі старі балачки з часїв реставрації. Щоб зворушити до себе симпатію, арістократія мусїла удавати, що вона не дбає про свої інтереси, а як складає свій акт обвинувачення проти буржуазії, то тільки через те, що хоче боронити інтереси визискуваної робітничої кляси.

Ей оставалась только литературная борьба. Но и в области литературы старые фразы времён Реставрации стали уже невозможны. Чтобы возбудить сочувствие, аристократия должна была сделать вид, что она уже не заботится о своих собственных интересах и составляет свой обвинительный акт против буржуазии только в интересах эксплуатируемого рабочего класса.

Оттак вона знайшла собі утіху в тім, що сьпівала прикладки на свойого нового пана і осьмілювалась нашіптувати йому на ухо більш або меньш злощасні віщування.

Она доставляла себе удовлетворение тем, что сочиняла пасквили на своего нового властителя и шептала ему на ухо более или менее зловещие пророчества.

От таким то робом повстав февдальний соціялїзм, що був почасти жалїстною піснею, почасти пашквилем, почасти відгомоном минулого, почасти погрозою на будуче; він часом утрапляв в саме серце буржуазії гірким і дотепно-вразливим присудом, але завжди робив сьмішне вражіннє своєю цїлковитою нездатністтю зрозуміти ходу сучасної історії.

Так возник феодальный социализм: наполовину похоронная песнь — наполовину пасквиль, наполовину отголосок прошлого — наполовину угроза будущего, подчас поражающий буржуазию в самое сердце своим горьким, остроумным, язвительным приговором, но всегда производящий комическое впечатление полной неспособностью понять ход современной истории.

Держучи в руцї жебрацьку торбину пролєтаря, вони вимахували нею, як прапором, щоб збірати круг себе нарід. Але скільки б разів він не зібрав ся, він спостерігав на йхнїх плечах февдальні клейноди і розбігав ся з голосним зневажливим реготом.

Аристократия размахивала нищенской сумой пролетариата как знаменем, чтобы повести за собою народ. Но всякий раз, когда он следовал за нею, он замечал на её заду старые феодальные гербы и разбегался с громким и непочтительным хохотом.

Частина французких леґітімістів і молода Анґлія виставляли цю кумедію найкраще.

Разыгрыванием этой комедии занималась часть французских легитимистов и «Молодая Англия».

Коли февдали доводять, що їхній засіб визискування мав иньший вигляд від буржуазного, то вони забувають тільки те, що вони визискували серед зовсїм иньших, вже минулих, обставин і умов.

Если феодалы доказывают, что их способ эксплуатации был иного рода, чем буржуазная эксплуатация, то они забывают только, что они эксплуатировали при совершенно других, теперь уже отживших, обстоятельствах и условиях.

Коли вони кажуть, що за їх панування не було сучасного пролєтаріяту, то вони забувають тільки те, що як раз сучасна буржуазія була конечним паростком їхнього суспільного ладу.

Если они указывают, что при их господстве не существовало современного пролетариата, то забывают, что как раз современная буржуазия была необходимым плодом их общественного строя.

А проте вони так мало ховають реакційний характер своєї критики, що головне їх жалїннє на буржуазію є за те, що під ії режімом розвиваєть ся така кляса, яка пустить за вітром увесь старий суспільний лад.

Впрочем, они столь мало скрывают реакционный характер своей критики, что их главное обвинение против буржуазии именно в том и состоит, что при её господстве развивается класс, который взорвёт на воздух весь старый общественный порядок.

Вони нарікають на буржуазію далеко більше за те, що вона породила революційний пролєтаріят, нїж за те, що вона породила взагалї пролєтаріят.

Они гораздо больше упрекают буржуазию в том, что она порождает революционный пролетариат, чем в том, что она порождает пролетариат вообще.

Через це, в практичній полїтицї вони беруть участь у всїх насильних заводах проти робітничої кляси, а в звичайнім життю, на сьміх всїм своїм пишним словам, вони потраплять збірати золоті яблука і вигідно проміняти щирість, любов, честь — на овечу вовну, буряки та горілку.

Поэтому в политической практике они принимают участие во всех насильственных мероприятиях против рабочего класса, а в обыденной жизни, вопреки всей своей напыщенной фразеологии, не упускают случая подобрать золотые яблоки и променять верность, любовь, честь на барыш от торговли овечьей шерстью, свекловицей и водкой.

Як піп раз-у-раз ішов поруч з февдалом, так і попівський соціялїзм йде поруч з февдальним.

Подобно тому как поп всегда шёл рука об руку с феодалом, поповский социализм идёт рука об руку с феодальным.

Нема нїчого легшого, як полити соціялїстичною поливою християнський аскетізм. Хіба ж християнсьтво не повставало також проти пріватної власности, проти шлюбу, проти держави?

Нет ничего легче, как придать христианскому аскетизму социалистический оттенок. Разве христианство не ратовало тоже против частной собственности, против брака, против государства?

Хіба воно не проповідувало замісць добродійства бідности, безженства, убивання тїла, чернечого життя і церкви?

Разве оно не проповедовало вместо этого благотворительность и нищенство, безбрачие и умерщвление плоти, монастырскую жизнь и церковь?

Християнський соціялїзм — це та свячена вода, що нею піп кропить злість аристократа.

Христианский социализм — это лишь святая вода, которою поп кропит озлобление аристократа.

б) Дрібно-буржуазний соціялїзм.

b) Мелкобуржуазный социализм

Февдальна арістократія не була єдиною клясою, поваленою буржуазією, — клясою, умови істновання якої в буржуазному суспільстві почали хиріти й умірати.

Феодальная аристократия — не единственный ниспровергнутый буржуазией класс, условия жизни которого в современном буржуазном обществе ухудшались и отмирали.

Міщанство і селянство середніх віків були попередниками сучасної буржуазії. В країнах, де промисел і торговля мало розвинені, ця кляса ще й досї нидіє по біля буржуазії, яка що раз то вбиваєть ся в силу.

Средневековое сословие горожан и сословие мелких крестьян были предшественниками современной буржуазии. В странах, менее развитых в промышленном и торговом отношении, класс этот до сих пор ещё прозябает рядом с развивающейся буржуазией.

В тих краях, де розвинула ся сучасна цівілїзація, склала ся нова дрібна буржуазія. Вона коливаєть ся між пролєтаріятом і великою буржуазією і яко додаток до сучасного суспільства раз-у-раз виникає знову. Але конкуренція раз-по-раз спихає членів ії в ряди пролєтаріяту і вони бачать, що наближаєть ся той час, коли з розвитком промислу вони зовсїм зникнуть як самостійна частина сучасного суспільства і коли в торговлї, в мануфактурі, хлїборобстві замісць них настануть доглядачі за робітниками і слуги.

В тех странах, где развилась современная цивилизация, образовалась — и как дополнительная часть буржуазного общества постоянно вновь образуется — новая мелкая буржуазия, которая колеблется между пролетариатом и буржуазией. Но конкуренция постоянно сталкивает принадлежащих к этому классу лиц в ряды пролетариата, и они начинают уже видеть приближение того момента, когда с развитием крупной промышленности они совершенно исчезнут как самостоятельная часть современного общества и в торговле, промышленности и земледелии будут замещены надзирателями и наёмными служащими.

Розумієть ся, що в таких краях, як Франція, де більша частина населення складаєть ся з селян, ті письменники, які вступались за пролєтаріят проти буржуазії, критикуючи буржуазний режім, прикладали до його дрібно-буржуазну і дрібноселянську мірку і боронили робітничу партію з погляду дрібно-буржуазного.

В таких странах, как Франция, где крестьянство составляет гораздо более половины всего населения, естественно было появление писателей, которые, становясь на сторону пролетариата против буржуазии, в своей критике буржуазного строя прикладывали к нему мелкобуржуазную и мелкокрестьянскую мерку и защищали дело рабочих с мелкобуржуазной точки зрения.

Оттак склав ся дрібно-буржуазний соціялїзм. Головою такої лїтератури є Сісмонді не тільки для Франції, але й для Анґлії.

Так возник мелкобуржуазный социализм. Сисмонди стоит во главе этого рода литературы не только во Франции, но и в Англии.

Цей соціялїзм дуже дотепно розібрав всї суперечки в сучасних продукційних відносинах. Він виявив на сьвіт лицемірні прикраси економістів.

Этот социализм прекрасно умел подметить противоречия в современных производственных отношениях. Он разоблачил лицемерную апологетику экономистов.

Він непохитно показав на руйнуючий вплив машинерії і подїлу працї, на концентрацію капіталів і ґрунтів, на надпродукцію і крізи, на неминучу загубу дрібних міщан і селян, на злидні пролєтаріяту, на анархію в продукції, на страшенно нерівне роскладаннє богацтв, на згубну промислову війну про-між націй, на руйнованнє старих звичаїв, старих родинних відносин, старих національностий.

Он неопровержимо доказал разрушительное действие машинного производства и разделения труда, концентрацию капиталов и землевладения, перепроизводство, кризисы, неизбежную гибель мелких буржуа и крестьян, нищету пролетариата, анархию производства, вопиющее неравенство в распределении богатства, истребительную промышленную войну наций между собой, разложение старых нравов, старых семейных отношений и старых национальностей.

З огляду на позітивний зміст цього соціялїзму, виходить що він або бажає повернути старі відносини продукції і міньби, а в купі з ними старі відносини власности і старе суспільство, або хоче сучасні знаряддя продукції і міньби знов замкнути в кайдани старих відносин власности, в ті кайдани, які упали і мусїли упасти завдяки цим самим знаряддям.

Но по своему положительному содержанию этот социализм стремится или восстановить старые средства производства и обмена, а вместе с ними старые отношения собственности и старое общество, или — вновь насильственно втиснуть современные средства производства и обмена в рамки старых отношений собственности, отношений, которые были уже ими взорваны и необходимо должны были быть взорваны.

В обох припадках він є реакційним, а разом з тим і утопійним.

В обоих случаях он одновременно и реакционен и утопичен.

Цехова система в мануфактурі і патріярхальне хазяйство на селї — це його останнє слово.

Цеховая организация промышленности и патриархальное сельское хозяйство — вот его последнее слово.

В своїм дальшім розвитку цей напрям перевернув ся в боязьке ниттє.

В дальнейшем своём развитии направление это вылилось в трусливое брюзжание.

в) Нїмецькій або «справжній» соціялїзм.

c) Немецкий, или «истинный», социализм

Соціялїстична і комунїстична лїтература Франції, що виникла під гнітом панування буржуазії і що є лїтературним відгомоном боротьби проти цього панування, перейшла до Нїмеччини як раз в той час, коли буржуазія роспочала свою боротьбу проти февдального абсолютизму.

Социалистическая и коммунистическая литература Франции, возникшая под гнётом господствующей буржуазии и являющаяся литературным выражением борьбы против этого господства, была перенесена в Германию в такое время, когда буржуазия там только что начала свою борьбу против феодального абсолютизма.

Нїмецькі фільозофи, півфільозофи і мудрії ласо ухопили ся до цієї лїтератури, але вони забули, що разом з цією французкою лїтературою не перейшли до Нїмеччини і французкі життєві відносини.

Немецкие философы, полуфилософы и любители красивой фразы жадно ухватились за эту литературу, позабыв только, что с перенесением этих сочинений из Франции в Германию туда не были одновременно перенесены и французские условия жизни.

Французка лїтература до нїмецких відносин не мала нїякої практичної ваги і набрала чисто лїтературного характеру. Вона мимохіть стала непотрібним розміркуваннєм над здійсненнєм людських мрій.

В немецких условиях французская литература утратила всё непосредственное практическое значение и приняла вид чисто литературного течения. Она должна была приобрести характер досужего мудрствования об осуществлении человеческой сущности.

Так напр.: вимоги першої французкої революції мали вагу для нїмецьких фільозофів 18 столїття лиш як вимоги «практичного розуму» взагалї; а виява волї революційної французкої буржуазії означала на їхню думку закони чистої волї, такої волї, якою вона повинна бути, справжньої людської волї.

Так, требования первой французской революции для немецких философов XVIII века имели смысл лишь как требования «практического разума» вообще, а проявления воли революционной французской буржуазии в их глазах имели значение законов чистой воли, воли, какой она должна быть, истинно человеческой воли.

Праця нїмецьких письменників була в тім, щоб погодити нові французкі ідеї з своєю старою фільозофською совісттю, або, краще сказати, в тім, щоб перейняти французкі ідеї, стоючи на свойому фільозофському ґрунті.

Вся работа немецких литераторов состояла исключительно в том, чтобы примирить новые французские идеи со своей старой философской совестью или, вернее, в том, чтобы усвоить французские идеи со своей философской точки зрения.

Це перейманнє відбуло ся таким самим способом, яким взагалї переймаєть ся чужу мову, себ-то через переклад.

Это усвоение произошло таким же образом, каким вообще усваивают чужой язык, путём перевода.

Відомо, що ченцї, переписуючи манускрипти, в яких були списані клясичні вчинки старих поганьських часів, додавали од себе нісенітниці про католицьких святих.

Известно, что на манускриптах, содержавших классические произведения языческой древности, монахи поверх текста писали нелепые жизнеописания католических святых.

Нїмецькі письменники з сьвітською французкою лїтературою зробили навпаки. Вони виписували своє фільозофське безглуздє по за французкими оріґіналами.

Немецкие литераторы поступили с нечестивой французской литературой как раз наоборот. Под французский оригинал они вписали свою философскую чепуху.

Напр., під заслоною французкої критики грошевих відносин вони писали про «відцураннє від людської істоти,» під заслоною францукої критики буржуазної держави вони писали про «знесеннє панування абстрактно загального» і т. и.

Например, под французскую критику денежных отношений они вписали «отчуждение человеческой сущности», под французскую критику буржуазного государства — «упразднение господства Абстрактно-Всеобщего» и т. д.

Підсуваннє цих фільозофських теревенів під французкі виклади вони охрестили за «Фільозофію дїла», за «Справжній соціялїзм», за «Нїмецьку науку соціялїзму», «фільозофське обґрунтуваннє соціялїму» і т. п.

Это подсовывание под французские теории своей философской фразеологии они окрестили «философией действия», «истинным социализмом», «немецкой наукой социализма», «философским обоснованием социализма» и т. д.

Оттак французку соціялїстично-комунїстичну лїтературу було цїлком вивалашано. І через те, що в руках нїмця вона перестала одсьвічувати боротьбу одної кляси проти другої, то нїмець був переконаний, що він переміг «французку однобічність», що він заступаєть ся за потребу правди, а не правдиві потребі, за інстереси людської істоти, а не за інтереси пролєтаріяту, за інтереси людини взагалї, — людини, що не належить навіть до дійсности, а до небесних туманів фільозофської фантазії.

Французская социалистическо-коммунистическая литература была таким образом совершенно выхолощена. И так как в руках немца она перестала выражать борьбу одного класса против другого, то немец был убеждён, что он поднялся выше «французской односторонности», что он отстаивает, вместо истинных потребностей, потребность в истине, а вместо интересов пролетариата — интересы человеческой сущности, интересы человека вообще, человека, который не принадлежит ни к какому классу и вообще существует не в действительности, а в туманных небесах философской фантазии.

Цей нїмецький соціялїзм, що так поважно і щиро брав ся до своїх мизерних школярських вправ, і що так по ярмарковому вигукував про себе, втеряв, проте, свою педантичну невинність.

Этот немецкий социализм, считавший свои беспомощные ученические упражнения столь серьёзными и важными и так крикливо их рекламировавший, потерял мало-помалу свою педантическую невинность.

Боротьба нїмецької, а надто пруської буржуазії проти февдалів і абсолютного королївства, одним словом, лїберальний рух — став поважнійший.

Борьба немецкой, особенно прусской, буржуазии против феодалов и абсолютной монархии — одним словом, либеральное движение — становилась всё серьёзнее.

«Справжній» соціялїзм мав таким чином бажану нагоду виставити проти полїтичного руху соціялїстичні вимоги, мав нагоду посилати традіційні прокльони лїбералїзмові, представницькому правлінню, буржуазній конкуренції, буржуазній волї друку, буржуазному праву, буржуазній волї і рівности, він мав нагоду проповідувати народнім массам, що вони в цім буржуазнім рухові нїчого не здобудуть, а навпаки усе погублять.

«Истинному» социализму представился, таким образом, желанный случай противопоставить политическому движению социалистические требования, предавать традиционной анафеме либерализм, представительное государство, буржуазную конкуренцию, буржуазную свободу печати, буржуазное право, буржуазную свободу и равенство и проповедовать народной массе, что в этом буржуазном движении она не может ничего выиграть, но, напротив, рискует всё потерять.

Нїмецький соціялїзм до речі забув, що французка критика, — невдалим відгомоном якої він був, — мала на думцї сучасне буржуазне суспільство з відповідними до його матеріяльними умовами істнування і відповідною полїтичною констітуцією, тоб-то як раз ті обставини, про здобуттє яких в Нїмеччинї тільки була мова.

Немецкий социализм весьма кстати забывал, что французская критика, жалким отголоском которой он был, предполагала современное буржуазное общество с соответствующими ему материальными условиями жизни и соответственной политической конституцией, т. е. как раз все те предпосылки, о завоевании которых в Германии только ещё шла речь.

Він був для нїмецьких абсолютних урядів з їхнєю дружиною попів, шкільних учителів, дїдичів і бюрократів — за добре пугало проти грізно виступаючої буржуазії.

Немецким абсолютным правительствам, с их свитой попов, школьных наставников, заскорузлых юнкеров и бюрократов, он служил кстати подвернувшимся пугалом против угрожающе наступавшей буржуазии.

Він був солодким додатком до гірких ударів нагайки і рушничих куль, якими цї самі уряди «усмиряли» повстання нїмецьких робітників.

Он был подслащённым дополнением к горечи плетей и ружейных пуль, которыми эти правительства усмиряли восстания немецких рабочих.

Таким чином «справжній» соціялїзм, повернувшись у зброю урядів проти нїмецької буржуазії, почав також заступати ся і за безпосереднє реакційні інтереси, за інтереси нїмецьких дрібних міщан.

Если «истинный» социализм становился таким образом оружием в руках правительств против немецкой буржуазии, то он и непосредственно служил выражением реакционных интересов, интересов немецкого мещанства.

Це дрібне міщанство, що залишило ся від 16. столїття і що з того часу раз-по-раз знов виринало в ріжноманітних формах, — було правдивою підвалиною істнуючого ладу.

В Германии действительную общественную основу существующего порядка вещей составляет мелкая буржуазия, унаследованная от XVI века и с того времени постоянно вновь появляющаяся в той или иной форме.

Задержуваннє його було задержуваннєм істнуючого в Нїмеччинї ладу. Воно боїть ся промислового і полїтичного панування буржуазії через те, що це пануваннє запевняє йому погибіль з одного боку, в наслїдок концентрації капіталу, з другого боку, — в наслідок зросту революційного пролєтаріяту.

Сохранение её равносильно сохранению существующего в Германии порядка вещей. От промышленного и политического господства буржуазии она со страхом ждёт своей верной гибели, с одной стороны, вследствие концентрации капитала, с другой — вследствие роста революционного пролетариата.

Тому здавало ся, що «справжній» соціялїзм зараз забє обидві мухи. І він розповсюджував ся, як пошесть.

Ей казалось, что «истинный» социализм одним выстрелом убивает двух зайцев. И «истинный» социализм распространялся как зараза.

Керея, зіткана з метафізичного прядива, помережена квітками красномовного мудрійства, вкрита росою чулого сентименталїзму, ця надзвичайна керея, в котру нїмецкі соціялїсти загортали своїх кілька задубілих »вічних правд«, побільшувала тілько здобуток їхніх товарів серед цієї публики.

Вытканный из умозрительной паутины, расшитый причудливыми цветами красноречия, пропитанный слезами слащавого умиления, этот мистический покров, которым немецкие социалисты прикрывали пару своих тощих «вечных истин», только увеличивал сбыт их товара среди этой публики.

З свого боку нїмецкий соціялїзм щораз більше пізнавав своє призначеннє, — призначеннє бути будучим заступником оцього дрібного міщанства.

Со своей стороны, немецкий социализм всё более понимал своё призвание быть высокопарным представителем этого мещанства.

Він проголошував нїмецьку націю за нормальну націю, а нїмецького міщанина за нормальну людину. Кожному гидкому вчинкові цього міщанства він надавав якійсь таємничий, високий, соціялїстичний зміст, перевертаючи цї вчинки на виворіть.

Он провозгласил немецкую нацию образцовой нацией, а немецкого мещанина — образцом человека. Каждой его низости он придавал сокровенный, возвышенный социалистический смысл, превращавший её в нечто ей совершенно противоположное.

Консеквентний до краю, він виступив безпосереднє проти грубо-руйнуючої тенденції комунїзму, і проголосив свою безпартійність вищою від усякої клясової боротьби. За дуже небагатьма виїмками всї наче-б то соціялїстичні і комунїстичні писання, що кружляють по Нїмеччинї, належать до цієї брудної знесилюючої лїтератури.

Последовательный до конца, он открыто выступал против «грубо-разрушительного» направления коммунизма и возвестил, что сам он в своём величественном беспристрастии стоит выше всякой классовой борьбы. За весьма немногими исключениями всё, что циркулирует в Германии в качестве якобы социалистических и коммунистических сочинений, принадлежит к этой грязной, расслабляющей литературе.

2) Консервативний або буржуазний соціялїзм.

2. Консервативный, или буржуазный, социализм

Певна частина буржуазії хоче зарадити соціяльному лихові, щоб забезпечити істнованнє буржуазного суспільства.

Известная часть буржуазии желает излечить общественные недуги для того, чтобы упрочить существование буржуазного общества.

До цієї частини належать: економісти, філянтропи, гуманісти, ті, що хотять полїпшити становище працюючої кляси, доброчинцї, ласкавцї тварів, фундатори товариств тверезости, дрібні реформатори самих ріжних сортів.

Сюда относятся экономисты, филантропы, поборники гуманности, радетели о благе трудящихся классов, организаторы благотворительности, члены обществ покровительства животным, основатели обществ трезвости, мелкотравчатые реформаторы самых разнообразных видов.

І цей буржуазний соціялїзм справив навіть цїлі системи.

Этот буржуазный социализм разрабатывался даже в целые системы.

Прикладом може бути Фільозофія де ля Місере Прудона.

В качестве примера приведём «Философию нищеты» Прудона.

Цї соціялїсти-буржуа хотять зоставити надалї житєві умови сучасного суспільства, скасувавши необхідно випливаючу з цих умов боротьбу і небезпеки. Вони хотять зоставити надалї сучасне суспільство, але без тих елєментів, які баламутять його і руйнують. Вони хотять буржуазії без пролєтаріяту.

Буржуа-социалисты хотят сохранить условия существования современного общества, но без борьбы и опасностей, которые неизбежно из них вытекают. Они хотят сохранить современное общество, однако, без тех элементов, которые его революционизируют и разлагают. Они хотели бы иметь буржуазию без пролетариата.

Буржуазія, розумієть ся, уявляє, що той сьвіт, в якому вона панує, — то найкращий сьвіт. Буржуазний соціялїзм виробляє з цього утішного уявлення напів системи або цїлі системи.

Тот мир, в котором господствует буржуазия, конечно, кажется ей самым лучшим из миров. Буржуазный социализм разрабатывает это утешительное представление в более или менее цельную систему.

Пропонуючи пролєтаріятови здійснити його системи і увійти в новий Єрусалим, цей соціялїзм, властиво домагаєть ся лишень того, щоб пролєтаріят зостав ся в старому суспільстві, але щоб перестав його ненавидїти.

Приглашая пролетариат осуществить его систему и войти в новый Иерусалим, он, в сущности, требует только, чтобы пролетариат оставался в теперешнем обществе, но отбросил своё представление о нём, как о чём-то ненавистном.

Друга, не така систематична, але більш практична форма цього соціялїзму силкувалась відвернути робітничу клясу від кожного революційного руху, доказуючи, що не та чи иньша полїтична зміна, а лиш зміна матеріяльних, економічних відносин, може полїпшити становище робітників.

Другая, менее систематическая, но более практическая форма этого социализма стремилась к тому, чтобы внушить рабочему классу отрицательное отношение ко всякому революционному движению, доказывая, что ему может быть полезно не то или другое политическое преобразование, а лишь изменение материальных условий жизни, экономических отношений.

Але зміну матеріяльних життєвих обставин цей соціялїзм зовсїм не розумів, як буржуазних продукційних відносин, бо це можливо тільки шляхом революції, він має на увазї лишень адмінїстративні полїпшення на ґрунтї цих самих продукційних відносин, що, таким чином, нїчого не змінять в відносинах поміж капіталом і наємною працею, а тільки в кращім разї зменьшують для буржуазії кошти її панування і роблять простїйшим державне порядкування.

Однако под изменением материальных условий жизни этот социализм понимает отнюдь не уничтожение буржуазных производственных отношений, осуществимое только революционным путём, а административные улучшения, осуществляемые на почве этих производственных отношений, следовательно, ничего не изменяющие в отношениях между капиталом и наёмным трудом, в лучшем же случае — лишь сокращающие для буржуазии издержки её господства и упрощающие её государственное хозяйство.

Буржуазний соціялїзм досягає відповідного до себе виразу лишень там, де він робить ся звичайною реторичною фігурою.

Самое подходящее для себя выражение буржуазный социализм находит только тогда, когда превращается в простой ораторский оборот речи.

Вільна торговля! користна для робочої кляси; охоронні тарифи! в інтересї працюючої кляси; тюрма! в інтересі робочої кляси: це останнє, єдине поважне помисленне слово буржуазного соціялїзму.

Свободная торговля! в интересах рабочего класса; покровительственные пошлины! в интересах рабочего класса; одиночные тюрьмы! в интересах рабочего класса — вот последнее, единственно сказанное всерьёз, слово буржуазного социализма.

Соціялїзм буржуазії весь складаєть ся з доказування, що буржуа є буржуа — в інтересї працюючої кляси.

Социализм буржуазии заключается как раз в утверждении, что буржуа являются буржуа, — в интересах рабочего класса.

3) Критично-утопичний соціялїзм і комунїзм.

3. Критически-утопический социализм и коммунизм

Ми тут балакаємо не про лїтературу, що у всїх великих сучасних революціях висловлювала вимоги пролєтаріяту. (Писання Бабефа і инш.)

Мы не говорим здесь о той литературе, которая во всех великих революциях нового времени выражала требования пролетариата (сочинения Бабёфа и т. д.).

Перші спроби пролєтаріяту безпосередне осягнути своїх власних інтересів, зроблені в часи загального заворушення, період упадання февдального суспільства, — конче мусїли розбити ся через нерозвиненість самого пролєтаріяту і через брак матеріяльних умов до його визволення, бо цї умови як раз сами — лиш продукт буржуазної епохи.

Первые попытки пролетариата непосредственно осуществить свои собственные классовые интересы во время всеобщего возбуждения, в период ниспровержения феодального общества, неизбежно терпели крушение вследствие неразвитости самого пролетариата, а также вследствие отсутствия материальных условий его освобождения, так как эти условия являются лишь продуктом буржуазной эпохи.

Революційна лїтература, що супроводила цї перші рухи пролєтаріяту, на зміст була мимоволї реакційною. Вона проповідувала загальний аскетизм і заведеннє грубої рівности.

Революционная литература, сопровождавшая эти первые движения пролетариата, по своему содержанию неизбежно является реакционной. Она проповедует всеобщий аскетизм и грубую уравнительность.

Дїйсні соціялїстичні і комунїстичні системи, системи Сен-Симона, Фурє, Оуена і т. и. виринули в першій, нерозвиненій добі боротьби між пролєтаріятом і буржуазією, в добі про яку ми писали ранїйш. (Див. Буржуазія і пролєтаріят.)

Собственно социалистические и коммунистические системы, системы Сен-Симона, Фурье, Оуэна и т. д., возникают в первый, неразвитый период борьбы между пролетариатом и буржуазией, изображённый нами выше (см. «Буржуазия и пролетариат»).

Творцї цих систем уже бачать антаґонізм кляс; вони бачуть і вплив тих елєментів, що руйнують саме пануюче суспільство. Але вони не помічають на боцї пролєтаріяту нїякої історичної самодїяльности, нїякого властивого йому полїтичного руху.

Изобретатели этих систем, правда, видят противоположность классов, так же как и действие разрушительных элементов внутри самого господствующего общества. Но они не видят на стороне пролетариата никакой исторической самодеятельности, никакого свойственного ему политического движения.

Затим, що розвиток клясових антаґонізмів йде поруч з розвитком промислу, то вони теж не могли знайти матеріяльних умов, потрібних до визволення пролєтаріяту; вони намагались утворити цї умови соціяльною наукою соціяльними законами.

Так как развитие классового антагонизма идёт рука об руку с развитием промышленности, то они точно так же не могут ещё найти материальных условий освобождения пролетариата и ищут такой социальной науки, таких социальных законов, которые создали бы эти условия.

На місце суспільної діяльности мусїла стати їхня особиста дїяльність, на місце історичних умов до визволення — фантастичні умови, на місце спокволу поступаючої орґанїзації пролєтаріятів в клясу — умисне приміркована орґанїзація суспільства.

Место общественной деятельности должна занять их личная изобретательская деятельность, место исторических условий освобождения — фантастические условия, место постепенно подвигающейся вперёд организации пролетариата в класс — организация общества по придуманному ими рецепту.

Будуча сьвітова історія замикаєть ся для них в пропагандї і в запровадженню на практицї їхніх суспільних плянів.

Дальнейшая история всего мира сводится для них к пропаганде и практическому осуществлению их общественных планов.

Вони справдї розуміли, що в своїх плянах вони переважно боронять інтереси робочої кляси, яко кляси, що найбільше терпить. Та пролєтаріят істнує для них тільки з огляду на те, що він найбільше терпить.

Правда, они сознают, что в этих своих планах защищают главным образом интересы рабочего класса как наиболее страдающего класса. Только в качестве этого наиболее страдающего класса и существует для них пролетариат.

Але не розвинена форма клясової боротьби, так само як їх власне життєве становище, доводять до того, що їм починає здавати ся, що вони стоять далеко вище по над тими клясовими антаґонїзмами.

Однако неразвитая форма классовой борьбы, а также их собственное положение в жизни приводят к тому, что они считают себя стоящими высоко над этим классовым антагонизмом.

Вони бажають полїпшити життєве становище всїх членів суспільства, навіть тих, яким живеть ся найкраще. Через це вони раз-у-раз звертались до усього суспільства без ріжницї, ба навіть переважно до пануючих кляс.

Они хотят улучшить положение всех членов общества, даже находящихся в самых лучших условиях. Поэтому они постоянно апеллируют ко всему обществу без различия и даже преимущественно — к господствующему классу.

Вони гадали, що треба лиш зрозуміти їхню систему, щоб признати її за найкращий плян найлїпшого суспільства.

По их мнению, достаточно только понять их систему, чтобы признать её самым лучшим планом самого лучшего из возможных обществ.

Вони відхилялись, через це, від усякої полїтичної, а надто революційної дїяльности; вони хотїли осягнути своєї мети мирними шляхами і силкувались пробити дорогу для нової суспільної евангелії, дрібними, звичайно хибними, експеріментами і силою прикладу.

Они отвергают поэтому всякое политическое, и в особенности всякое революционное, действие; они хотят достигнуть своей цели мирным путём и пытаются посредством мелких и, конечно, не удающихся опытов, силой примера проложить дорогу новому общественному евангелию.

Фантастичне малюваннє будучого суспільства виникає в такі часи, коли пролєтаріят ще дуже мало розвинений, а значить сам ще фантастично уявляє собі своє власне становище; воно, це малюваннє, відповідає першим, повним предчуття, його пориванням до загальної перебудови суспільства.

Это фантастическое описание будущего общества возникает в то время, когда пролетариат ещё находится в очень неразвитом состоянии и представляет себе поэтому своё собственное положение ещё фантастически, оно возникает из первого исполненного предчувствий порыва пролетариата к всеобщему преобразованию общества.

Але соціяльні і комунїстичні писання складають ся також з критичних елєментів. Вони нападають на всї підстави сучасного сусплільства. Через це вони поставили дуже коштовний матеріял до просьвічення робітників.

Но в этих социалистических и коммунистических сочинениях содержатся также и критические элементы. Эти сочинения нападают на все основы существующего общества. Поэтому они дали в высшей степени ценный материал для просвещения рабочих.

Їхні позітивні пункти що до будучого суспільства, напр. знесеннє ріжницї по-між містом і селом, знищеннє родини, приватного зиску, наємної працї, проголошення суспільної гармонії, обернненє держави в просте порядкуваннє продукцією — всї цї їхні пункти кажуть лишень про знесеннє тих клясових антаґонізмів, котрі як-раз тільки починають розвивати ся і котрі вони знають ще тільки у їх першій нерозвиненій, непевній формі.

Их положительные выводы насчёт будущего общества, например, уничтожение противоположности между городом и деревней, уничтожение семьи, частной наживы, наёмного труда, провозглашение общественной гармонии, превращение государства в простое управление производством, — все эти положения выражают лишь необходимость устранения классовой противоположности, которая только что начинала развиваться и была известна им лишь в её первичной бесформенной неопределённости.

Через це цї пункти сами мають ще чисто-утопичний характер.

Поэтому и положения эти имеют ещё совершенно утопический характер.

Вага критично-утопичного соціялїзму стоїть в цїлком протилежному відношенню до історичного розвитку. Помірно з тим, як розвиваєть ся і впорядковуєть ся клясова боротьба, це фактичне підніманнє себе над него, фантастичне звоюваннє її губить всяку практичну вартість, всяку теоретичну вагу.

Значение критически-утопического социализма и коммунизма стоит в обратном отношении к историческому развитию. По мере того как развивается и принимает всё более определённые формы борьба классов, это фантастическое стремление возвыситься над ней, это преодоление её фантастическим путём лишается всякого практического смысла и всякого теоретического оправдания.

Через це, як творцї цих систем з багатьох боків і були революційні, то їх ученики раз-у-раз складають реакційні секти. Вони міцно тримають ся за старі погляди своїх учителїв, не вважаючи на історичний поступовий розвиток пролєтаріяту.

Поэтому, если основатели этих систем и были во многих отношениях революционны, то их ученики всегда образуют реакционные секты. Они крепко держатся старых воззрений своих учителей, невзирая на дальнейшее историческое развитие пролетариата.

Завдяки цьому вони хотять знов загасити клясову боротьбу і усунути клясові антаґонізми.

Поэтому они последовательно стараются вновь притупить классовую борьбу и примирить противоположности.

Вони ще досї мріють про здійсненє своїх суспільних утопій, про закладаннє окремих »фалянстерів«, заснованнє Кольоній, урядженнє малої «Ікарії», — цього манесенького видання нового Єрусалиму і для того, щоб збудувати всї цї ішпанські замки, вони мусїли звертать ся до філянтропії буржуазних душ і гаманцїв.

Они всё ещё мечтают об осуществлении, путём опытов, своих общественных утопий, об учреждении отдельных фаланстеров, об основании внутренних колоний [«Home-colonies»], об устройстве маленькой Икарии — карманного издания нового Иерусалима, — и для сооружения всех этих воздушных замков вынуждены обращаться к филантропии буржуазных сердец и кошельков.

По малу малу вони сходять до катеґорії ранїйше намальованих реакційних або консервативних соціялїстів, відріжняючись від них лиш більш систематичним педантизмом і фанатичною вірою в чудодійну силу своєї соціяльної науки.

Они постепенно опускаются в категорию описанных выше реакционных или консервативных социалистов, отличаясь от них лишь более систематическим педантизмом и фанатической верой в чудодейственную силу своей социальной науки.

Через це вони з серцем виступають проти всякого полїтичного руху робітників, гадаючи, що він міг повстати тільки з сліпої невіри в нову євангелію.

Вот почему они с ожесточением выступают против всякого политического движения рабочих, вызываемого, по их мнению, лишь слепым неверием в новое евангелие.

Оуеністи реаґують проти чартистів в Анґлїї, а Фур’єристи — проти реформістів у Франції.

Оуэнисты в Англии и фурьеристы во Франции выступают — первые против чартистов, вторые против реформистов.

IV. Відносини комунїстів до ріжних опозиційних партій

4. Отношение коммунистов к различным оппозиционным партиям

Після того, що говорило ся в II. розділї, відносини комунїстів до вже закладених робітничих партій розуміють ся сами собою; а значить, так само розуміють ся сами собою їх відносини і до анґлїйських чартистів і до аґрарних реформаторів в Північній Америцї.

После того, что было сказано в разделе II, понятно отношение коммунистов к сложившимся уже рабочим партиям, т. е. их отношение к чартистам в Англии и к сторонникам аграрной реформы в Северной Америке.

Борючись за найближчі цїли і інтереси робочої кляси, вони разом з тим заступають ся і за будучі інтереси руху.

Коммунисты борются во имя ближайших целей и интересов рабочего класса, но в то же время в движении сегодняшнего дня они отстаивают и будущность движения.

У Франції комунїсти прилучають ся до соціялїстично-демократичної партії проти консервативної і радикальної буржуазії, але за тим вони не зрікають ся права відносити ся критично до фраз і ілюзій, що лишили ся з революційної традиції.

Во Франции, в борьбе против консервативной и радикальной буржуазии, коммунисты примыкают к социалистическо-демократической партии, не отказываясь тем не менее от права относиться критически к фразам и иллюзиям, проистекающим из революционной традиции.

В Швайцарії вони підпирають радикалів, не забуваючи, що ця партія складаєть ся з протилежних елєментів; почасти з демократичних соціялїстів на французькій кшталт, почасти з радикальних буржуа.

В Швейцарии они поддерживают радикалов, не упуская, однако, из виду, что эта партия состоит из противоречивых элементов, частью из демократических социалистов во французском стиле, частью из радикальных буржуа.