«Чашка кави» — це глибоко особисте есе Івана Цанкара про важкозмивний гріх несправедливості щодо найближчих нам людей. Оповідач згадує епізод зі своєї юності, коли він відштовхнув матір, яка з любов’ю принесла йому довгоочікувану каву, і цей миттєвий спалах жорстокості назавжди залишився темною плямою на його душі.