“Bir generale kelebek gibi çiçekten çiçeğe uçmasını ya da bir trajedi yazmasını ya da martı olmasını buyursaydım, o general de aldığı buyruğu yerine getirmeseydi suç kimde olurdu? Onda mı, bende mi?”

— А коли я звелю якомусь генералові пурхати метеликом із квітки на квітку, або написати трагедію, або перекинутися морською чайкою — і генерал не виконає наказу, — хто буде винен: він чи я?

“Majestelerinde olurdu,” dedi Küçük Prens korkusuzca.

— Ви, ваша величносте, — не вагаючись, відповів маленький принц.

“Tamam. Herkesten verebileceği kadarını istemeliyiz. Otorite her şeyden önce sağduyuya dayanmalıdır. Sen kalkıp halkına, kendilerini denize atmalarını buyurursan ihtilal çıkar. Benim verdiğim buyruklar akla yatkın oldukları için yerine getirilmelerini istemek hakkımdır.”

— Цілком слушно, — відповів король.— Від кожного треба вимагати лишень те, що він може зробити. Влада передусім має бути розумна. Коли ти накажеш народові кинутись у море, то він учинить революцію. Я маю право вимагати послуху, бо мої розпорядження розумні.

Bir sorduğunu bir daha unutmayan Küçük Prens: “Peki, günbatımı ne olacak?” diye tekrarladı.

— А як же мій захід соня? — нагадав маленький принц: питаючись про щось, він ніколи не заспокоювався, поки не діставав відповіді.

“İstediğin günbatımına kavuşacaksın. Bu konuyla ilgileneceğim. Ama yönetme biliminin yasaları gereğince koşulların uygun düşeceği bir zamanı kollayacağım.”

— Буде тобі й захід сонця. Я зажадаю, щоб сонце сіло. Почекаю, поки будуть сприятливі умови, в тому й мудрість володаря.

“O zaman ne zaman?”

— А коли це буде? — спитав маленький принц.

“Hımm!” dedi kral, büyük bir takvimi inceledikten sonra, “Hımm! Hımm! Dileğin bu akşam tam yedi kırkta yerine getirilecektir! Böylelikle otoritemin ne kadar kesin olduğunu da göreceksin.”

— Гм… Гм…— відповів король, гортаючи грубого календаря.— Це буде… гм, гм…— сьогодні це буде за чверть восьма вечора. I тоді побачиш, як точно виконуються мої розпорядження.

Küçük Prens esnedi. Kaçırdığı günbatımına yanıyordu. Üstelik biraz canı sıkılmaya başlamıştı. Krala:

Маленький принц позіхнув. Шкода, що тут не завжди можна побачити захід сонця. Та й, сказати по щирості, він уже нудився.

“Artık burada yapacak şey kalmadı,” dedi. “Yola çıksam daha iyi.”

— Мені пора, — сказав він королю.— Більше нема чого тут робити.

Kendine bir uyruk bulduğu için bayağı gururlanmış olan kral: “Gitme,” dedi. “Gitme. Seni bakan yaparım.”

— Зостанься! — мовив король, неабияк гордий з того, що в нього знайшовся підданець.—Зостанься, я призначу тебе міністром.

“Ne bakanı?”

— Міністром чого?

“Şey… Adalet bakanı!”

— Ну, міністром… міністром юстиції.

“Ama burada yargılanacak kimse yok ki!”

— Але ж тут нема кого судити.

“Ne biliyoruz? Daha bütün krallığımı dolaşmış değilim. Burada saltanat arabasına yer yok. Yaşlıyım, yürümek yoruyor beni.”

— Хтозна, — мовив король.— Я ще не оглянув усього свого королівства. Я вже старий, для карети місця в мене нема, а ходити пішки я зморююся.

Gezegenin öbür köşesine bir daha göz atmak için başını çeviren Küçük Prens: “Ben her yeri gördüm,” dedi. “Kimsecikler yok.”

Маленький принц нахилився і заглянув ще раз на той бік планети.
— О, я вже подивився! — вигукнув він.— Там більше нікого немає.

“O zaman sen de kendini yargılarsın. En gücü de budur zaten. Kendini yargılamak başkalarını yargılamaktan çok daha güçtür. Kendini yargılamayı başarabilirsen gerçek bir bilgesin demektir.”

— То суди сам себе, — відказав король.— Це найважче. Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити самого себе, то ти справді мудрий.

“Ben kendimi nerede olsa yargılarım. Bunun için buraya yerleşmem gerekmez.”

— Сам себе я можу судити де завгодно, — сказав маленький принц.— Для цього мені нема чого тут жити.

“Hımm!” dedi kral, “gezegenimin sınırları içinde yaşlı bir farenin yaşadığını gösterir bir sürü kanıt var elimde. Geceleri sesini duyuyorum. Onu yargılarsın. Ara sıra ölüm cezası verirsin ona. Senin adaletinin pençesinde kalır. Ama tutumlu davranmalı, her seferinde onu bağışlamalısın. Çünkü yargılanacak bir o fare var elimizde.”

— Гм… Гм…— задумався король.— Здається, десь на моїй планеті живе старий пацюк. Ночами я його чую. Ти можеш судити цього старого пацюка. Вряди-годи засуджуватимеш його на смертну кару. Отож від тебе залежатиме його життя. Але щоразу ти даватимеш йому помилування, щоб берегти його. Адже він у нас один.

“Ben ölüm cezası vermekten hoşlanmam. En iyisi kalkıp gitmeli.”

— Не люблю смертних вироків, — мовив маленький принц.— Та й мені вже пора.

“Olmaz,” dedi kral.

— Ні, не пора, — заперечив король.

Yol hazırlığını tamamlayan Küçük Prens yaşlı kralı incitmek istemiyordu.

Маленький принц уже зовсім зібрався в дорогу, але йому не хотілося засмучувати старого монарха.

“Majesteleri buyruklarına elifi elifine uyulmasını istiyorlarsa akla yatkın bir buyruk versinler. Sözgelimi, bir dakika içinde buradan gitmemi buyursunlar. Sanırım koşullar uygundur.”

— Якщо ви, ваша величність, бажали б, щоб вашу волю вволяли, ви могли б дати мені розумний наказ. Веліти, приміром, не гаючись, рушати в путь. Мені здається, умови для цього саме сприятливі…

Kral karşılık vermeyince Küçük Prens önce durakladı bir, sonra bir solukta yola düzüldü. Kral ise ardından:

Король нічого не відповів, маленький принц постояв у нерішучості, потім зітхнув і пішов геть.

“Seni elçi yapıyorum,” diye haykırdı.

— Призначаю тебе моїм послом! — гукнув услід йому король.

Dediği dedik biri olduğu belliydi.

I виглядав він дуже владно.

“Büyükler çok garip oluyor,” diye düşündü Küçük Prens. Yolculuğu boyunca hep bunu düşündü.

«Та й диваки оці дорослі», — помислив маленький принц, пускаючись у мандри.

XI

РОЗДІЛ XI

İkinci gezegende kendini beğenmişin biri vardı.

На другій планеті жив шанолюб.

Küçük Prens’i uzaktan görür görmez haykırdı: “İşte hayranlarımdan biri!”

— Ага, ось і шанувальник з’явився! — гукнув він, угледівши ще здалеку маленького принца.

Kendini beğenmişlerin gözünde herkes bir hayrandır.

Адже для чваньків усі люди — то їхні шанувальники.

“Günaydın,” dedi Küçük Prens, “o nasıl şapka başınızdaki?”

— Добридень, — мовив маленький принц.— Який кумедний у вас капелюх.

“Selam şapkası. Bana alkış tutanları bununla selamlarım. Ne yazık ki buralara uğrayan yok.”

— Це для вітання, — відповів шанолюб.— Щоб уклонятися, коли мене вітають. На жаль, сюди ніхто не зазирає.

“Yaa?” dedi Küçük Prens, anlayamamıştı.

— Он як? — сказав маленький принц, нічого не второпавши.

“Ellerini çırparsan görürsün.”

— Поплещи у долоні, — порадив йому шанолюб.

Küçük Prens ellerini çırptı. Bunun üstüne, kendini beğenmiş, alçakgönüllü bir tavırla şapkasını çıkararak selam verdi.

Маленький принц заплескав у долоні. Шанолюб скинув капелюха й поштиво вклонився.

“Burası kralın gezegeninden daha eğlendirici,” diye düşündü Küçük Prens. Ellerini yeniden çırptı. Beriki yeniden şapkasını çıkararak selam verdi.

«Тут веселіше, ніж у короля», — подумав маленький принц. I знов заплескав у долоні. А шанолюб, скидаючи свого капелюха, ще раз уклонився.

Alkışlama ve selamlama işlemi beş dakika sürdü; Küçük Prens bu törenin tekdüzeliğinden sıkılmıştı;

За п’ять хвилин ця одноманітна гра зморила маленького принца.

sordu: “Peki, şapkayı eğmek için ne yapılacak?”

— А що слід зробити, щоб капелюх упав? — спитав він.

Kendini beğenmiş duymadı bile. Çünkü kendini beğenmişler yalnız övgüleri dinler.

Та шанолюб не слухав. Гонористі люди глухі до всього, окрім хвали.

“Sen gerçekten bana hayran mısın, değil misin?”

— Ти й справді дуже шануєш мене? — спитав він маленького принца.

“Hayran olmak ne demek?”

— А що то — шанувати?

“Hayran olmak, benim bu gezegenin en yakışıklı, en iyi giyinen, en zengin ve en zeki adamı olduğuma inanmak demektir.”

— Шанувати — значить визнавати, що я найкращий, найчепурніший, найбагатший і найрозумніший на планеті.

“Ama bu gezegende senden başka kimse yok ki.”

— Але ж на твоїй планеті ти сам-один!

“Canım hatırım için hayran oluver gitsin.”

— Ну, то зроби мені ласку, все одно шануй мене!

Küçük Prens omuzlarını hafifçe silkerek: “Peki, hayranım,” dedi. “Ama bunca üstelemenin nedenini anlayamadım.”

— Я шаную, — мовив маленький принц і злегка знизав плечима.— Але яка тобі з цього радість?

Sonra yola koyuldu.

I він утік від шанолюба.

“Büyükler gerçekten çok tuhaf oluyor,” diye düşündü yol boyunca.

«Ці дорослі — дивакуваті люди», — простодушно думав він дорогою.

XII

РОЗДІЛ XII

Vardığı gezegende bir sarhoş oturuyordu. Orada az kaldı ama büyük bir kedere kapıldı.

На дальшій планеті жив п’яничка. Маленький принц пробув там зовсім недовго, а все одно його пойняла глибока журба.

Dizi dizi boş ve dolu şişeler arasında ses etmeden duran sarhoşa sordu: “Ne yapıyorsun?”

П’яничка мовчки сидів перед цілою батареєю пляшок — порожніх і повних.
— Що ти тут робиш? — поцікавився маленький принц.

“İçiyorum,” diye karşılık verdi sarhoş. Sesi hüzünlüydü.

— П’ю, — похмуро буркнув п’яничка.

“Niçin içiyorsun?”

— Навіщо ти п’єш? — спитав маленький принц.

“Unutmak için.”

— Щоб забути, — відповів п’яничка.

Onun durumuna üzülmeye başlayan Küçük Prens: “Neyi unutmak için?” diye sordu.

— Що забути? — допитувався маленький принц; йому стало шкода п’янички.

Sarhoş başını önüne eğerek içini döktü: “Utancımı unutmak için.”

— Забути, що мені соромно, — признався п’яничка і похнюпив голову.

“Neden utanıyorsun?” Küçük Prens ona yardım etmek istiyordu.

— Чого ж тобі соромно? — спитав маленький принц; йому дуже хотілося чимось зарадити неборакові.

Ama sarhoş kesin bir sessizliğe gömülerek konuyu kapadı: “İçmekten utanıyorum.”

— Соромно, що п’ю! — додав п’яничка й замовк остаточно.

Küçük Prens iyice şaşırmıştı, oradan uzaklaştı.

А маленький принц, ні в сих ні в тих, пішов геть.

“Büyükler gerçekten çok, çok tuhaf oluyor,” diye düşündü yol boyunca.

«Ці дорослі, безперечно, якісь дуже чудні», — думав він дорогою.

XIII

РОЗДІЛ XIII

Dördüncü gezegenin sahibi bir işadamıydı.Başı öyle kalabalıktı ki bu adamın, Küçük Prens gelince aldırmadı bile.

Четверта планета належала ділкові. Цей чолов’яга був такий заклопотаний, що коли прийшов маленький принц, навіть голови не звів.

“Günaydın,” dedi bizimki, “bakın sigaranız sönmüş.”

— Добридень, — сказав маленький принц.— У вас погасла цигарка.

“Üç, iki daha beş. Beş, yedi daha on iki. On iki, üç daha on beş. Günaydın. On beş, yedi daha yirmi iki. Yirmi iki, altı daha yirmi sekiz. Kibrit çakacak vaktim yok. Yirmi altı, beş daha otuz bir. Öff! Yani beş yüz bir milyon altı yüz yirmi iki bin yedi yüz otuz bir ediyor.”

— Три та два — п’ять. П’ять та сім — дванадцять. Дванадцять та три — п’ятнадцять. Добридень. П’ятнадцять та сім — двадцять два. Двадцять два та шість — двадцять вісім. Нема коли прикурити. Двадцять шість та п’ять — тридцять один. Ху! А всього виходить п’ятсот один мільйон шістсот двадцять дві тисячі сімсот тридцять один.

“Beş yüz milyon ne?”

— П’ятсот мільйонів чого?

“Ha? Sen daha gitmedin mi? Beş yüz bir milyon… Kesme; işim başımdan aşkın; ciddi bir adamım ben, öyle saçma sapan şeylerle uğraşamam. İki, beş daha yedi…”

— Га? Ти ще тут? П’ятсот мільйонів… уже не знаю чого… У мене стільки роботи! Я людина поважна, мені нема коли язика чесати! Два та п’ять — сім…

Bir soru sordu mu karşılığını alıncaya kadar susmayan Küçük Prens tekrarladı: “Beş yüz bir milyon ne?”

— П’ятсот мільйонів чого? — повторив маленький принц: питаючи про щось, він не заспокоювався, поки не діставав відповіді.

İşadamı başını kaldırdı.

Ділок звів голову:

“Elli dört yıldır bu gezegende oturuyorum, yalnız üç kez işime ara vermek zorunda kaldım. Yirmi iki yıl önce ne idüğü belirsiz biri gelmişti buraya, kopardığı yaygara bana tam dört tane toplama yanlışına patladı.

— За п’ятдесят чотири роки, прожиті мною на цій планеті, було лише три випадки, коли мені щось заважало. Першого разу це сталося двадцять два роки тому — сюди звідкись залетів хрущ. Він так страшенно гудів, що я припустився чотирьох помилок у підрахунках.

On bir yıl önce romatizmalarım tutmuştu, bir de o zaman çalışmaya ara verdim. Yeterince hareket etmiyorum. Gezinecek vaktim yok. Ciddi bir adamım ben. Üçüncü kez de… Sen geldin işte? Ne diyordum, beş yüz bir milyon…”

Другого разу — одинадцять років тому — я мав напад ревматизму. Сидячий спосіб життя. Мені нема коли вештатися. Я людина поважна. Утретє… оце тепер. Отож, виходить, п’ятсот мільйонів…

“Milyon ne?”

— Чого?

Kurtuluş yolu olmadığını anlayan işadamı:

Ділок зрозумів, що йому не дадуть спокою.

“Ara sıra gökte gördüğümüz küçücük şeylerden beş yüz bir milyon tane.”

— Отих маленьких штучок, що їх іноді можна бачити в повітрі.

“Sinek mi?”

— Це що ж, мухи?

“Yok canım. Şu parlayan küçük şeyler var ya.”

— Та ні, такі дрібненькі, блискучі.

“Arı mı?

— Бджоли?

“Yok canım. Tembellere türlü düşler kurduran şu küçücük sarı şeyler. Ama ben ciddi bir adamım. Öyle düş filan kuracak vaktim yok.”

— Та ні. Дрібненькі золоті штучки, що викликають мрії у ледацюг. А я людина поважна. Мені мріяти нема коли.

“Ha, yıldızları diyorsun.”

— А-а! Це зорі!

“Evet, evet. Yıldızlar.”

— От-от, зорі.

“Peki, beş yüz milyon yıldızı ne yapacaksın?

— П’ятсот мільйонів зірок? А що ж ти з ними робиш?

“Beş yüz bir milyon altı yüz yirmi iki bin yedi yüz otuz bir. Ciddi bir adamım ben. Hesabım şaşmaz.”

— П’ятсот один мільйон шістсот двадцять дві тисячі сімсот тридцять одна. Я людина поважна, я люблю точність.

“Ne yapıyorsun bu yıldızları?

— То що ж ти робиш із тими зірками?

“Ne mi yapıyorum?”

— Що роблю?

“Evet?”

— Так.

“Hiç, sahibim onlara.”

— Нічого. Я ними володію.

“Yıldızların sahibi sensin demek?”

— Володієш зірками?

“Evet.”

— Так.

“Ama ben bir kral görmüştüm, o…”

— Але я вже бачив короля, який…

“Krallar sahip olmazlar, yönetirler. Ayrı ayrı şeyler bunlar.”

— Королі нічим не володіють. Вони лише правлять. Це велика різниця.

“Yıldızların senin olması neye yarıyor?”

— А нащо тобі володіти зірками?

“Zengin olmama yarıyor.”

— Щоб багатим бути.

“Zengin olman neye yarıyor?”

— А нащо бути багатим?

“Yeni yıldızlar bulununca onları satın almama yarıyor.”

— Щоб купувати ще нові зірки якщо їх там хтось відкриє.

Sözün burasında Küçük Prens, “Bunun kafası da tıpkı benim sarhoşunki gibi çalışıyor,” diye düşündü.

«Цей, — сказав собі маленький принц, — міркує майже так, як той п’яничка».

Yine de yeni sorular sormaktan geri kalmadı:

Однак розпитував далі:

“Yıldızlara nasıl sahip olunabilir?”

— А як можна володіти зірками?

İşadamı iyiden iyiye alınmıştı. “Yıldızlar kimin?”

— Зірки, вони чиї? — буркотливо спитав ділок.

“Ne bileyim ben? Hiç kimsenin.”

— Не знаю. Нічиї.