Ukraińsko-chińska dwujęzyczna książka
Переклад: Анатолій Жаловський
ЛЕОНОВІ ВЕРТУ
献给莱翁·维尔特
Даруйте мені, дітки, що я присвятив цю книжку дорослому. У мене дуже поважне виправдання: той дорослий — мій найкращий приятель. Є й друге виправдання: той дорослий може зрозуміти все на світі, навіть дитячі книжки. I нарешті третє: дорослий живе у Франції, зазнає там голоду й холоду. Йому так треба, щоб його хтось потішив.
请孩子们原谅我把这本书献给了一个大人。我有一条正当的理由:这个大人是我在世界上最好的朋友。我另有一条理由:这个大人什么都懂;即使儿童读物也懂。我还有第三条理由;这个大人住在法国,忍冻挨饿。他很需要有人安慰。
Та коли все це не може виправдати, то я згоден присвятити отсю книжечку тому хлопцеві, яким був колись мій дорослий приятель. Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам’ятає. Отож я виправлю присвяту:
要是这些理由还不够充分,我就把这本书献给这个大人曾经做过的孩子。每人大人都是从做孩子开始的。(然而,记得这事的又有几个呢?)因此,我把我的献词改为:
ЛЕОНОВІ ВЕРТУ, КОЛИ ВІН БУВ МАЛЕНЬКИМ
献给童年时代的莱翁·维尔特
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
I
Коли мав я шість років, у книжці під назвою «Билиці» — там про тропічні ліси розповідалося — побачив якось химерний малюнок. На малюнку здоровезний удав ковтав якогось хижака. Ось копія того малюнка.
当我还只有六岁的时候,在一本描写原始森林的名叫《真实的故事》的书中,看到了一副精彩的插画,画的是一条蟒蛇正在吞食一只大野兽。页头上就是那副画的摹本。
У книжці було написано: «Удав ковтає свою жертву цілою, не прожовуючи. Після цього він не може й ворухнутися, спить собі півроку, аж поки перетравить їжу».
这本书中写道:“这些蟒蛇把它们的猎获物不加咀嚼地囫囵吞下,尔后就不能再动弹了;它们就在长长的六个月的睡眠中消化这些食物。”
Я чимало думав про сповнене пригод життя в джунглях та й собі намалював кольоровим олівцем мій перший малюнок. Малюнок № 1. Ось що я зобразив.
当时,我对丛林中的奇遇想得很多,于是,我也用彩色铅笔画出了我的第一副图画。我的第一号作品。它是这样的:
Я показав цей твір дорослим і спитав, чи не лякає він їх.
我把我的这副杰作拿给大人看,我问他们我的画是不是叫他们害怕。
А мені на те:
— Чого б то капелюх нас лякав?
他们回答我说:“一顶帽子有什么可怕的?”
Але ж то був не капелюх. То був удав, що проковтнув слона. Тоді я зобразив удава в розрізі, аби дорослим було зрозуміліше. Їм завжди треба все тлумачити. Ось мій малюнок № 2.
我画的不是帽子,是一条巨蟒在消化着一头大象。于是我又把巨蟒肚子里的情况画了出来,以便让大人们能够看懂。这些大人总是需要解释。我的第二号作品是这样的:
Дорослі порадили мені не малювати більше гаддя ні в натурі, ні в розрізі, а краще цікавитися географією, історією, математикою та граматикою. Отак і сталося, що я в шість років зрікся блискучої малярської кар’єри.
大人们劝我把这些画着开着肚皮的,或闭上肚皮的蟒蛇的图画放在一边,还是把兴趣放在地理、历史、算术、语法上。就这样,在六岁的那年,我就放弃了当画家这一美好的职业。
Зазнавши провалу з малюнками №1 і №2, я геть зневірився в собі. Дорослі такі нетямовиті, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе.
我的第一号、第二号作品的不成功,使我泄了气。这些大人们,靠他们自己什么也弄不懂,还得老是不断地给他们作解释。这真叫孩子们腻味。
Отож я мусив обрати собі інше ремесло, і я навчився керувати літаками. Я облетів майже цілий світ. I географія, сказати по щирості, стала мені у великій пригоді.
后来,我只好选择了另外一个职业,我学会了开飞机,世界各地差不多都飞到过。的确,地理学帮了我很大的忙。
Я умів з першого погляду одрізнити Китай од Арізони. То вельми корисно, надто як уночі з курсу зіб’єшся.
我一眼就能分辨出中国和亚里桑那。要是夜里迷失了航向,这是很有用的。
На своєму віку я зустрічав чимало всяких поважних людей і мав з ними стосунки. Жив довго між дорослих. Бачив їх зовсім близько. I від того моя думка про них не покращала.
这样,在我的生活中,我跟许多严肃的人有过很多的接触。我在大人们中间生活过很长时间。我仔细地观察过他们,但这并没有使我对他们的看法有多大的改变。
Коли мені здибався дорослий, людина ніби-то кмітлива, я поцікавився його думкою про свій малюнок №1, який я беріг. Хотілося знати, чи він справді може второпати.
当我遇到一个头脑看来稍微清楚的大人时,我就拿出一直保存着的我那第一号作品来测试测试他。我想知道他是否真的有理解能力。
Але дорослий незмінно відповідав мені: «Це капелюх».
可是,得到的回答总是: “这是顶帽子。”
Тоді я вже не говорив з ним ні про полозів, ні про тропічні ліси, ні про зорі. Я пристосовувався до його тями. Заводив з ним мову про гольф і бридж, про політику і краватки. I дорослий так тішився: познайомитися з такою розважливою людиною.
我就不和他谈巨蟒呀,原始森林呀,或者星星之类的事。我只得迁就他们的水平,和他们谈些桥牌呀,高尔夫球呀,政治呀,领带呀这些。于是大人们就十分高兴能认识我这样一个通情达理的人。
РОЗДІЛ II
II
Так жив я сам-один, не маючи нікого, з ким міг погомоніти-порадитися, аж до аварії, що спіткала мене шість років тому в Сахарі.
我就这样孤独地生活着,没有一个能真正谈得来的人,一直到六年前在撒哈拉沙漠上发生了那次故障。
Почав давати збої двигун мого літака. Ні механік, ні пасажири зі мною не летіли, довелося поратися самому, хоч ремонт був складний.
我的发动机里有个东西损坏了。当时由于我既没有带机械师也没有带旅客,我就试图独自完成这个困难的维修工作。
Тут таке: або пан, або пропав. Питної води я мав ледве на тиждень.
这对我来说是个生与死的问题。我随身带的水只够饮用一星期。
Отож першого вечора я заснув на піску в пустелі за тридев’ять земель від будь-якої людської оселі. Я був ще самотніший, ніж потерпілий на плоту посеред океану.
第一天晚上我就睡在这远离人间烟火的大沙漠上。我比大海中伏在小木排上的遇难者还要孤独得多。
Уявіть собі мій подив, коли на зорі мене збудив якийсь чудний голосочок. Він сказав:
而在第二天拂晓,当一个奇怪的小声音叫醒我的时候,你们可以想见我当时是多么吃惊。这小小的声音说道:
— Прошу… намалюй мені баранця.
“请你给我画一只羊,好吗?”
— Га?
“啊!”
— Намалюй мені баранця…
“给我画一只羊……”
Я скочив, наче мене громом ударило. Старанно протер очі. Пильно роззирнувся навкруг. I побачив дивовижного хлопчика, що поважно мене розглядав.
我象是受到惊雷轰击一般,一下子就站立起来。我使劲地揉了揉眼睛,仔细地看了看。我看见一个十分奇怪的小家伙严肃地朝我凝眸望着。
Ось його найкращий портрет, якого мені пощастило згодом намалювати.
这是后来我给他画出来的最好的一副画像。
Та, звісно, на моєму малюнку він далеко не такий гарний, як був насправді. Не я тут виною. Коли я мав шість років, дорослі відбили у мене охоту до того, щоб стати художником, і я тільки й навчився, що малювати удавів — у натурі та в розрізі.
可是,我的画当然要比他本人的模样逊色得多。这不是我的过错。六岁时,大人们使我对我的画家生涯失去了勇气,除了画过开着肚皮和闭着肚皮的蟒蛇,后来再没有学过画。
Отож я виряченими від подиву очима дивився на цю прояву. Не забувайте, що я був за тридев’ять земель, на безлюдді. А проте зовсім не здавалося, щоб це хлоп’я заблукало або вкрай зморилося чи вмирає з голоду, спраги або зі страху.
我惊奇地睁大着眼睛看着这突然出现的小家伙。你们不要忘记,我当时处在远离人烟千里之外的地方。而这个小家伙给我的印象是,他既不象迷了路的样子,也没有半点疲乏、饥渴、惧怕的神情。
На око годі було сказати, що це дитина, яка загубилася серед пустелі, запропастилася край світу. Нарешті до мене вернулася мова, і я сказав:
他丝毫不象是一个迷失在旷无人烟的大沙漠中的孩子。当我在惊讶之中终于又能说出话来的时候,对他说道:
— А… що ти тут робиш?
“唉,你在这儿干什么?”
Та він знову попросив тихо й вельми поважно:
可是他却不慌不忙地好象有一件重要的事一般,对我重复地说道:
— Прошу… намалюй мені баранця…
“请……给我画一只羊……”
Таємнича поява так вразила мене, що я не посмів одмовитися. I хоч яким безглуздям це могло здатися тут, за тридев’ять земель від людей, коли на мене чигала смерть, я добув із кишені аркуш паперу та самописку.
当一种神秘的东西把你镇住的时候,你是不敢不听从它的支配的,在这旷无人烟的沙漠上,面临死亡的危险的情况下,尽管这样的举动使我感到十分荒诞,我还是掏出了一张纸和一支钢笔。
Але одразу ж згадав, що вчився передусім географії, історії, математики та граматики, і сказав хлопцеві (трохи навіть сердито), що не вмію малювати. Він одмовив:
这时我却又记起,我只学过地理、历史、算术和语法,就有点不大高兴地对小家伙说我不会画画。他回答我说:
— Байдуже. Намалюй мені баранця.
“没有关系,给我画一只羊吧!”
Я зроду не малював баранів і тому відтворив для нього один із двох малюнків, що тільки й умів малювати: удава в натурі. I здивувався непомалу, коли хлоп’я одмовило:
因为我从来没有画过羊,我就给他重画我所仅仅会画的两副画中的那副闭着肚皮的巨蟒。
— Та ні! Я не хочу слона в удаві. Удав дуже небезпечний, а слон надто здоровенний. У мене все маленьке. Мені треба баранця. Намалюй баранця.
“不,不!我不要蟒蛇,它肚子里还有一头象。”
我听了他的话,简直目瞪口呆。他接着说:“巨蟒这东西太危险,大象又太占地方。我住的地方非常小,我需要一只羊。给我画一只羊吧。”
I я намалював.
我就给他画了。
Він глянув пильно та й каже:
他专心地看着,随后又说:
— Ні! Цей баранець зовсім хирявий. Намалюй іншого.
“我不要,这只羊已经病得很重了。给我重新画一只。”
Я намалював.
我又画了起来。
Мій приятель усміхнувся лагідно й поблажливо:
我的这位朋友天真可爱地笑了,并且客气地拒绝道:
— Ти ж добре бачиш — це не баранець, а баранисько. Ще й рогатий…
“你看,你画的不是小羊,是头公羊,还有犄角呢。”
Тоді я зобразив ще одного.
于是我又重新画了一张。
Та він забракував і цей малюнок:
这副画同前几副一样又被拒绝了。
— Це надто старий. Я хочу такого баранця, щоб жив довго.
“这一只太老了。我想要一只能活得长的羊。”
I тут мені терпець урвався — адже треба було якнайхутчій розбирати й лагодити двигун, — і я награмузляв такий малюнок.
我不耐烦了。因为我急于要检修发动机,于是就草草画了这张画。
I заявив:
并且匆匆地对他说道:
— Ось тобі ящик. А в ньому той баранець, який тобі до вподоби.
“这是一只箱子,你要的羊就在里面。”
Я був неабияк вражений, побачивши, як заяснів мій юний суддя:
这时我十分惊奇地看到我的这位小评判员喜笑颜开。他说:
— Саме такого я й хотів! Як ти гадаєш, багато паші треба для цього баранця?
“这正是我想要的,……你说这只羊需要很多草吗?”
— А хіба що?
“为什么问这个呢?”
— Таж у мене вдома все маленьке.
“因为我那里地方非常小……”
— Йому, певне, вистачить. Я дав тобі зовсім маленького баранчика.
“我给你画的是一只很小的小羊,地方小也够喂养它的。”
Хлопчик схилив голову над малюнком.
— Не такий він і маленький! Гляньно, він заснув…
他把脑袋靠近这张画。
“并不象你说的那么小……瞧!它睡着了……”
Так я познайомився з маленьким принцом.
就这样,我认识了小王子。
РОЗДІЛ III
III
Збігло чимало часу, поки я втямив, звідки він узявся. Маленький принц про все допитувався в мене, зате моїх питань, здавалося, не чув.
我费了好长时间才弄清楚他是从哪里来的。小王子向我提出了很多问题,可是,对我提出的问题,他好象压根没有听见似的。
Лише з випадково зронених слів мені помалу все стало зрозумілим. Так, побачивши мій літак уперше (я не малюватиму літака — для мене це дуже морочливо), він спитав:
他无意中吐露的一些话逐渐使我搞清了他的来历。例如,当他第一次瞅见我的飞机时(我就不画出我的飞机了,因为这种图画对我来说太复杂),他问我道:
— Що то за штуковина?
“这是个啥玩艺?”
— То не штуковина. Ця річ літає. Це літак. Мій літак.
“这不是‘玩艺儿’。它能飞。这是飞机。是我的飞机。”
I я гордо розтлумачив йому, що вмію літати. Тоді він вигукнув:
我当时很骄傲地告诉他我能飞。于是他惊奇地说道:
— Як? Ти упав з неба?
“怎么?你是从天上掉下来的?”
— Авжеж, — відказав я скромно.
“是的”。我谦逊地答道。
— От дивина!
“啊?这真滑稽。”
I маленький принц так голосно зареготав, що мені стало досадно. Я хочу, щоб моєму лихові бодай співчували. Потім він додав:
此时小王子发出一阵清脆的笑声。这使我很不高兴。我要求别人严肃地对待我的不幸。然后,他又说道:
— Отже, і ти прибув з неба. А з якої планети?
“那么,你也是从天上来的了!你是哪个星球上的?”
Ось де розгадка його таємничої появи тут, у пустелі!
即刻,对于他是从哪里来的这个秘密我隐约发现到了一点线索;于是,我就突然问道:
— То ти потрапив сюди з іншої планети? — гостро спитав я.
“你是从另一个星球上来的吗?”
Та він не відповів. Розглядаючи мого літака, він тихо хитав головою:
可是他不回答我的问题。他一面看着我的飞机,一面微微地点点头,接着说道:
— Але ж на ньому ти не міг прилетіти здалеку…
“可不是么,乘坐这玩艺儿,你不可能是从很远的地方来的……”
I надовго поринув у роздуми. Потім дістав з кишені мого баранця і почав роздивлятися цей скарб.
说到这里,他就长时间地陷入沉思之中。然后,从口袋里掏出了我画的小羊,看着他的宝贝入了神。
Уявляєте, як зацікавило мене оте напіввизнання, ота загадка про інші планети. Я спробував дізнатися більше.
你们可以想见这种关于“别的星球”的若明若暗的话语使我心里多么好奇。因此我竭力地想知道其中更多的奥秘。
— Звідки ж ти прибув, хлопче? Де твій дім? Куди ти хочеш забрати мого баранця?
“你是从哪里来的,我的小家伙?你的家在什么地方?你要把我的小羊带到哪里去?”
На хвилю він замислився, потім промовив:
他沉思了一会,然后回答我说:
— Добре, що ти дав мені ящик: баранець тут ночуватиме, це буде його оселя.
“好在有你给我的那只箱子,夜晚可以给小羊当房子用。”
— Атож. А коли ти шануватимешся, я дам тобі ще й мотузок, щоб припинати його удень. I пакіл.
“那当然。如果你听话的话,我再给你画一根绳子,白天可以栓住它。再加上一根扦杆。”
Мої слова нібито прикро вразили маленького принца.
我的建议看来有点使小王子反感。
— Припинати? Яке безглуздя!
“栓住它,多么奇怪的主意。”
— Бач, коли його не припнеш, він залізе в шкоду або втече.
“如果你不栓住它,它就到处跑,那么它会跑丢的。”
Мій приятель знову засміявся:
我的这位朋友又笑出了声:
— А куди ж, по-твоєму, йому тікати?
“你想要它跑到哪里去呀?”
— Будь-куди. Просто перед собою, куди очі світять.
“不管什么地方。它一直往前跑……”
Тоді маленький принц зауважив серйозно:
这时,小王子郑重其事地说:
— Пусте, у мене там усе дуже маленьке.
“这没有什么关系,我那里很小很小。”
I дещо журливо додав:
接着,他略带伤感地又补充了一句:
— Коли йти просто перед собою, куди очі світять, то далеко не зайдеш.
“一直朝前走,也不会走出多远……”
Reklama