Переклад з російської Сергiя Косянчука

edizione Acrobat a cura di (patsan@mbox.vol.it) Patrizio Sanasi

1

I. Delinea il tao

Дао не можна пізнати, лише говорячи про Нього.
І не можна назвати людським ім’ям те Начало неба і землі, Що є Матір’ю всього.
Лише той, хто звільнився від «земних» пристрастей, може побачити Його. А той, хто має ті пристрасті, — той може бачити лише Його Творіння.
Утім, і те, і інше є за суттю Одне (Єдине, Цілісне), але має різні назви. Обидва вони — сокровенні. Причому той перехід, що існує між ними, є дверима до всього істинно чарівного.

Il Tao che può essere detto
non è l’eterno Tao,
il nome che può essere nominato
non è l’eterno nome.
Senza nome è il principio
del Cielo e della Terra,
quando ha nome è la madre
delle diecimila creature.
Perciò chi non ha mai desideri
ne contempla l’arcano,
chi sempre desidera
ne contempla il termine.
Quei due hanno la stessa estrazione
anche se diverso nome
ed insieme sono detti mistero,
mistero del mistero,
porta di tutti gli arcani.

2

II. Nutrire la persona

Коли люди довідуються, що таке прекрасне, — то з’являється й уявлення про потворне.
Коли довідуються, що таке добро, — то виникає поняття зла.
Подібно цьому буття і небуття, важке і легке, довге і коротке, високе і низьке уможливлюють пізнання одне одного.
Різні звуки, зливаючись, створюють гармонію. Так само і попереднє, і наступне — в гармонії — ідуть одне за одним.
Мудра людина віддає перевагу недіянню і перебуває в тиші. Все відбувається довкола нього наче саме по собі. Вона ні до чого на Землі не прихильний. Вона не привласнює зроблене нею. Створивши щось — вона не пишається створеним.
І, оскільки вона не возвеличує себе, не похваляється, не вимагає до себе особливої поваги, — вона приємна всім.

Sotto il cielo tutti
sanno che il bello è bello,
di quì il brutto,
sanno che il bene è bene,
di quì il male.
E’ così che
essere e non-essere si danno nascita fra loro,
facile e difficile si danno compimento fra loro,
lungo e corto si danno misura fra loro,
alto e basso si fanno dislivello fra loro,
tono e nota si danno armonia fra loro,
prima e dopo si fanno seguito fra loro.
Per questo il santo
permane nel mestiere del non agire
e attua l’insegnamento non detto.
Le diecimila creature sorgono
ed egli non le rifiuta
le fa vivere ma non le considera come sue,
opera ma nulla si aspetta.
Compiuta l’opera egli non rimane
e proprio perché non rimane
non gli vien tolto.

3

III. Tenere tranquillo il popolo

Якщо не звеличувати вихваляннями деяких обраних, то в народі не буде заздрощів. Якщо не вихваляти клейноди матеріального світу, то не буде злодіїв. Іншими словами, якщо не виставляти напоказ об’єкти пристрастей, то не буде й спокус.
Мудрий правитель не створює народові таких спокус, але піклується про те, щоб народ був ситим. Це ліквідує пристрасті і зміцнює здоров’я підданих. Так, мудрий правитель постійно прагне до того, щоб у народу не було спокус і пристрастей, а глибоко порочні люди не посміли б діяти.
Відсутність усього переліченого дає спокій.

Non esaltare i più capaci
fa sì che il popolo non contenda,
non pregiare i beni che con difficoltà s’ottengono
fa sì che il popolo non diventi ladro,
non ostentare ciò che può desiderarsi
fa sì che il cuore del popolo non si turbi.
Per questo il governo del santo
svuota il cuore al popolo
e ne riempie il ventre,
ne infiacchisce il volere
e ne rafforza le ossa
sempre fa sì che non abbia scienza nè brama
e che colui che sa non osi agire.
Poiché egli pratica il non agire
nulla v’è che non sia governato.

4

IV. Quel che non ha origine

Дао схоже ніби порожнечу. Але Воно — всемогутнє!
Воно — у Глибині.
Воно є Першопричиною всього.
Воно керує всім.
Воно пронизує Собою все.
Воно — Сяюче Світло.
Воно — щонайнайтонше!
Воно — Головна Суть усього!
Неможливо описати Його походження: адже Воно Саме є Споконвічним.

Il Tao viene usato perché è vuoto
e non è mai pieno.
Quale abisso!
sembra il progenitore delle diecimila creature.
Smussa le sue punte,
districa i suoi nodi,
mitiga il suo splendore,
si rende simile alla sua polvere.
Quale profondità!
sembra che da sempre esista.
Non so di chi sia figlio,
pare anteriore all’Imperatore del Cielo.

5

V. l’uso del vuoto

Матерія — хоч та, що в небі, хоч та, що на землі, — безпристрасна відносно всіх істот — чи то трава, тварини, чи то люди. Та вона для всіх є опорою.
Подібно цьому й мудра людина безпристрасна до інших людей.
Простір над землею — пустотний і вільний, як і внутрішній простір всередині ковальських міхів або флейти. Причому, чим більше простору для діяльності, — тим вона може бути ефективнішою.
Той, хто втручається в чужі справи, та ще й багато говорить, — той стає нестерпним для інших людей.
Тому завжди краще додержуватися принципу невтручання і дотримуватися спокою.

Il Cielo e la Terra non usano carità,
tengono le diecimila creature per cani di paglia.
Il santo non usa carità
tiene i cento cognomi per cani di paglia.
Lo spazio tra Cielo e Terra
come somiglia a un mantice!
Si vuota ma non si esaurisce,
si muove ed ancora più ne esce.
Parlar molto e scrutare razionalmente
vale meno che mantenersi vuoto.

6

VI. Completa l’immagine

Життя й розвиток Щонайнайтоншого — вічні та нескінченні.
Воно (Щонайнайтонше) — Глибинний Фундамент усього іншого.
Воно є Те, на Чому засновано матеріальний світ.
Причому Воно діє, не вдаючись до насилля.

Lo spirito della valle non muore,
è la misteriosa femmina.
La porta della misteriosa femmina
è la scaturigine del Cielo e della Terra.
Perennemente ininterrotto come se esistesse
viene usato ma non si stanca.

7

VII. Occultare la luce

Небо і земля — довговічні. Вони довговічні саме тому, що вони існують не самі по собі і не заради себе. Вони створені Дао й існують для Нього.
Мудра людина ставить себе за іншими людьми, завдяки чому вона не заважає людям і може вести їх за собою. Вона не дорожить життям свого тіла, та її життя охороняється Дао.
Це відбувається тому, що вона (людина) теж існує тут не для себе. Саме тому її особисті потреби і здійснюються для неї.
Мудра людина існує для Дао і служить Йому.

Il Cielo è perpetuo e la Terra perenne.
La ragione per cui
il Cielo può essere perpetuo e la Terra perenne
è che non vivono per sé stessi:
perciò possono vivere a lungo.
Per questo il santo
pospone la sua persona
e la sua persona viene premessa,
apparta la sua persona
e la sua persona perdura.
Non è perché è spoglio di interessi?
Per questo può realizzare il suo interesse.

8

VIII. Tornare alle qualit naturali

Мудрий живе подібно воді. Вода служить усім істотам і не вимагає нічого собі. Вона перебуває нижче всіх. Цим вона подібна Дао.
Життя повинне додержуватися принципу природності.
Іди дорогою серця! Будь дружелюбним!
Говори тільки правду!
Керуй — дотримуючись принципу збереження спокою!
Кожна дія повинна бути посильною і своєчасною.
Той, хто не прагне виявитися попереду інших, може уникнути багатьох помилок.

Il sommo bene è come l’acqua:
l’acqua ben giova alle creature e non contende,
resta nel posto che gli uomini disdegnano.
Per questo è quasi simile al Tao.
Nel ristare si adatta al terreno,
nel volere s’adatta all’abisso,
nel donare s’adatta alla carità,
nel dire s’adatta alla sincerità,
nel correggere s’adatta all’ordine,
nel servire s’adatta alla capacità,
nel muoversi s’adatta alle stagioni.
Proprio perché non contende
non viene trovata in colpa.

9

IX. Tendere all’incolore

Не варто лити воду в повну посудину. І нема сенсу заточувати лезо надмірно гостро. Або, якщо цілий зал переповнений золотом і яшмою, — то хто буде в силах його охороняти?
Надмірність у всьому викликає лихо.
Коли справу завершено — треба усунутися.
Такі закони гармонії, пропоновані Дао.

Chi colma ciò che possiede
meglio farebbe a desistere,
chi batte a fino ciò che è appuntito
non lo mantiene a lungo intatto.
Un palazzo colmo d’oro e di gemme
non si può conservare,
chi si fa arrogante perchè ricco e nobile
procura da sé la sua rovina.
Ad opera compiuta ritrarsi
è la Via del Cielo.

10

X. Saper agire

Для збереження спокою варто відчувати Єдиносутність з Усім. Тоді, зокрема, не виникатимуть помилкові егоцентричні бажання.
Необхідно стоншувати свідомість. Нехай людина стане подібною в цьому до немовляти. Якщо вона стає достатньо витонченою — в неї не буде більше помилок.
Керування країною і народом повинні здійснюватись у любові і без насильства.
Врата зі світу матерії у світ потайний відкриваються при дотриманні спокою. Розуміння цієї істини виникає при недіянні.
Виховувати — без насилля, творити — і не хвалитися, створювати — але не привласнювати створене, будучи старшим серед інших — не веліти! От — істинна праведність Великого Де.

Preserva l’Uno dimorando nelle due anime:
sei capace di non farle separare?
Pervieni all’estrema mollezza conservando il ch’i:
sei capace d’essere un pargolo?
Purificato e mondo abbi visione del mistero:
sei capace d’esser senza pecca?
Governa il regno amando il popolo:
sei capace di non aver sapienza?
All’aprirsi e al chiudersi della porta del Cielo
sei capace d’esser femmina?
Luminoso e comprensivo penetra ovunque:
sei capace di non agire?
Fa vivere le creature e nutrile,
falle vivere e non tenerle come tue,
opera e non aspettarti nulla,
falle crescere e non governarle.
Questa è la misteriosa virtù.

11

XI. l’utilita’ del non-essere

Тридцять спиць з’єднуються в одному велосипедному колесі. Але користування колесом залежить також і від порожнистості між спицями.
Із глини роблять посудини. Але їх використання залежить від порожнинності (ємкості) в них.
Роблять у будинку стіни, двері і ставні на вікнах. Але користування будинком теж залежить від порожнистості (об’єму) в ньому.
Ось так поєднуються корисність предметів і порожнистості.

Trenta raggi si uniscono in un solo mozzo
e nel suo non-essere si ha l’utilità del carro,
s’impasta l’argilla per fare un vaso
e nel suo non-essere si ha l’utilità del vaso,
s’aprono porte e finestre per fare una casa
e nel suo non-essere si ha l’utilità della casa.
Perciò l’essere costituisce l’oggetto
e il non-essere costituisce l’utilità.

12

XII. Reprimere le brame

Той, хто бачить у світі тільки п’ять квітів, — той подібний до сліпого.
Той, хто слухає лише звуки матеріального світу, — той подібний до глухого.
Той, хто смакуючи, відчуває тільки смак матеріальної їжі, — той помиляється.
Той, хто в гонитві за здобиччю мчиться щодуху, — той божевільний.
Добуваючи коштовності і прикраси — ти дієш собі на шкоду.
Зусилля ж мудрого спрямовані на те, щоб зробити життя ситим, а не на те, щоб мати багато речей. І він, задовольняючись незначним у світі матерії, вибирає Споконвічне.

I cinque colori fan sì che s’acciechi l’occhio dell’uomo,
le cinque note fan sì che s’assordi l’orecchio dell’uomo,
i cinque sapori fan sì che falli la bocca dell’uomo,
la corsa e la caccia fan sì che s’imbesti il cuore
dell’uomo,
i beni che con difficoltà si ottengono
fan sì che sia dannosa la condotta dell’uomo.
Per questo il santo
è per il ventre e non per l’occhio.
Perciò respinge l’uno e preferisce l’altro.

13

XIII. Respingere la vergogna

Слава і ганьба — однаково страшні. Знаменитість — велике нещастя в житті.
Що означає, що слава і ганьба — однаково страшні? Це означає, що люди, ризикуючи, борються за славу, а потім бояться її втратити.
Що означає, що знаменитість — велике нещастя в житті? Це означає, що я маю велике нещастя, тому що я дорожу своїм ім’ям.
Коли я не буду дорожити своїм ім’ям, — тоді в мене не буде і багатьох нещасть.
Тому мудрий ніколи не прагне до звеличування самого себе. Він лише самовіддано служить людям. І тому він може жити серед них у спокої. Він ні з ким і ні за що не бореться — тому він невразливий.

Favore e sfavore fanno paura,
pregiar la propria persona è gran sventura.
Che significa
favore e sfavore fan paura?
Il favore è un abbassarsi:
nell’ottenerlo s’ha paura,
di perderlo s’ha paura.
Questo significa
favore e sfavore fan paura.
Che significa
pregiar la propria persona è gran sventura?
La ragione per cui ho gran sventura
è che tengo alla mia persona,
se non tenessi alla mia persona
quale sventura avrei?
Per questo
a chi di sé fa pregio a pro del mondo
si può affidare il mondo,
a chi di sé ha cura a pro del mondo
si può confidare il mondo.

14

XIV. Introduce al mistero

Якщо дивитися на Дао — то не відразу помітиш. І тому називають Його важкопомітним.
Якщо слухати Його — то не відразу почуєш. І тому називають Його нечутним.
Якщо намагатися схопити Його — то не просто Його досягти. І тому називають Його невловимим.
У Ньому — Ті, Хто захоплюють Собою! Причому всі Вони злиті у Дао в Єдине.
Дао — однакове вгорі і внизу.
Дао — будучи безмежним за розмірами — не може бути назване ім’ям когось конкретного з Них.
Вони виходять із Дао, проявляючи Кожен Свою індивідуальність — і потім знову вертаються до відсутності індивідуального прояву — в Ньому.
Дао не має тілесних образів і обличчя. Тому говорять про Нього, як про приховане і таємниче.
Зустрічаюся з Дао — і не бачу обличчя Його, іду за Ним — і не бачу спини Його.
Строго ідучи споконвічним Шляхом перетворення себе як свідомості — можна пізнати те Вічне Начало. Цей Шлях є Шляхом до Дао.

A guardarlo non lo vedi,
di nome è detto l’Incolore.
Ad ascoltarlo non lo odi,
di nome è detto l’Insonoro.
Ad afferrarlo non lo prendi,
di nome è detto l’Informe.
Questi tre non consentono di scrutarlo a fondo,
ma uniti insieme formano l’Uno.
Non è splendente in alto
non è oscuro in basso,
nel suo volversi incessante non gli puoi dar nome
e di nuovo si riconduce all’immateriale.
E’ la figura che non ha figura,
l’immagine che non ha materia:
è l’indistinto e l’indeterminato.
Ad andargli incontro non ne vedi l’inizio,
ad andargli appresso non ne vedi la fine.
Attieniti fermamente all’antico Tao
per guidare gli esseri di oggi
e potrai conoscere il principio antico.
E’ questa l’orditura del Tao.

15

XV. Appalesa la virtu’

Споконвічно ті, які були здатні до духовного Просвітління, пізнавали приховані та важкопізнавані малі і більші щаблі цього Шляху.
Цих подвижників було важко впізнати. Лише в загальних рисах окреслю їхній образ: вони були обережними, начебто переходили взимку потік, вони були обачними, тому що остерігалися сторонніх людей, вони були завжди зібраними, тому що усвідомлювали тимчасовість свого перебування на Землі, вони були пильними, начебто йшли по крихкому льоду, вони були прості і не вишукані, вони були неосяжними, наче долина, вони були недоступними для зайвих поглядів.
Це були ті, які, дотримуючись спокою, вміли брудне перетворювати на чисте.
Це були ті, які сприяли еволюції Життя.
Вони шанували Дао і були задоволені незначним у світі матерії. Не бажаючи надміру, вони обмежувалися тим, що мали, і не шукали більшого.

Quelli che in antico eccellevano come adepti del Tao
penetravano l’arcano e comunicavano col mistero,
erano profondi da non poter essere compresi.
Proprio perché non possono essere compresi
io mi sforzerò di darne i tratti.
Irresoluti erano come chi d’inverno guada un fiume,
guardinghi erano come chi teme i vicini ai quattro lati,
rispettosi erano come chi è ospite,
frammentati erano come ghiaccio che si va fondendo,
schietti erano come legno non ancora sgrossato,
vuoti erano come valli,
torbidi erano come acqua motosa.
Chi è capace d’esser motoso
per fare illimpidire piano piano riposando?
Chi è capace d’esser placido
per far vivere pian piano rimuovendo a lungo?
Chi s’attiene a questa Via
non brama d’esser pieno,
e proprio perché non si riempie
può starsene nell’ombra senza innovar l’antico.

16

XVI. Volgersi alla radice

Доведу пустоту в собі до кінця, знайду цілковитий спокій! Нехай все навколо рухається саме собою! Нехай всі навколо розцвітають духовно і просуваються до пізнання своєї істинної Суті!
Ті, хто прийшов до пізнання своєї істинної Суті, знаходять цілковитий спокій. Це є знаходженням загальної Обителі всіх Тих, Хто Досягнув.
Буття в Обителі Тих, Хто Досягнув, повинне стати постійним. Той, хто набув такої сталості, називається Просвітленим, Досконалим і Таким, Що Досяг Вищої Мудрості.
Ті, Хто Досягнув Обителі, є Єдиним «Ми», Яке і є Вищим Правителем. Ту Обитель називають також Небом. Це і є Обитель Вічного Дао.
Дао — безтілесне. Воно не може бути ніким «схоплене». І тому Воно невразливо.

Arrivare alla vacuità è il culmine,
mantenere la quiete è schiettezza:
le diecimila creature insieme sorgono
ed io le vedo ritornare a quelle,
quando le creature hanno avuto il lor rigoglio
ciascuna fa ritorno alla sua radice.
Tornare alla radice è quiete,
il che vuol dire restituire il mandato,
restituire il mandato è eternità.
Chi conosce l’eternità è illuminato,
chi non la conosce insensatamente provoca sventure.
Chi conosce l’eternità tutto abbraccia,
tutto abbracciando è equanime,
essendo equanime è sovrano,
essendo sovrano è Cielo,
essendo Cielo è Tao,
essendo Tao a lungo dura
e per tutta la vita non corre pericolo.

17

XVII. Lapurainfluenza

Вищий Правитель дарує можливість розвитку свідомості всім Своїм підданим. Але Він не прагне облагодіяти або винагородити їх «земним». Він також не прагне вселити до Себе страх і трепет.
Той же, хто лише сліпо вірує, — про це не знає. Але Той, Хто пізнав Його, — вже не вірить сліпо.
О, яка глибока ця істина!
Досягаючи успіху, я просуваюся далі — і все більше розуміння про Все розкривають переді мною.

Dei grandi sovrani il popolo sapeva che esistevano,
vennero poi quelli che amò ed esaltò,
e poi quelli che temette,
e poi quelli di cui si fece beffe:
quando la sincerità venne meno
s’ebbe l’insincerità.
Com’erano pensosi i primi nel soppesar le loro parole!
Ad opera compiuta e ad impresa riuscita
dicevano i cento cognomi: siamo così da noi stessi.

18

XVIII. Lo scadimento dei costumi

Якщо в країні відкинули Велике Дао — починаються розмови про «гуманізм», «правосуддя»… Але в цій ситуації подібні мудрування є лиш великим лицемірством!
Подібно цьому, коли в сім’ї розбрат, — висуваються вимоги «синівської шанобливості» і «батьківської любові»…
А коли в цілій державі панує таке безладдя — з’являються гасла «патріотизму», «любові до батьківщини»…

Quando il gran Tao fu negletto
s’ebbero carità e giustizia,
quando apparvero intelligenza e sapienza
s’ebbero le grandi imposture,
quando i sei congiunti non furono in armonia
s’ebbero pietà filiale e clemenza paterna,
quando gli stati caddero nel disordine
s’ebbero i ministri leali.

19

XIX. Tornare alla purezza

Коли будуть усунуті подібні неправда і лицемірство — народ буде щасливішим стократ. Брехливість, жага наживи, злодійство, жорстокість до живих істот — все це зникне тоді, коли люди матимуть істинні знання. Бо всі пороки людські — від нестачі знань. Саме знання покажуть людям, що це в їхніх особистих інтересах — бути простими і добрими, вгамувати особисті «земні» бажання і звільнитись од пагубних пристрастей.

Tralascia la santità e ripudia la sapienza
e il popolo s’avvantaggerà di cento doppie,
tralascia la carità e ripudia la giustizia
ed esso tornerà alla pietà filiale e alla clemenza
paterna,
tralascia l’abilità e ripudia il lucro
e più non vi saranno ladri e briganti.
Quelle tre reputa formali e insufficienti,
perciò insegna che v’è altro a cui attenersi:
mostrati semplice e mantienti grezzo,
abbi poco egoismo e scarse brame.

20

XX. Differenziarsi dal volgo

Припини зберігати вірність речам, до яких прив’язаний, — і ти звільнишся від горя і жалості до себе! Тільки зробивши так, можна знайти істинну Опору в житті! Хіба не варто заради цього відмовитися від загальноприйнятих у народі сподівань і звичаїв?
Як ж велика різниця між добром і злом!
Не роби того, чого не бажає інший, — тільки цим одним принципом уже можна зменшити хаос, установити в суспільстві порядок.
Але поки… всі люди віддаються неробству… І хаосом охоплене суспільство…
Тільки я один спокійний і не виставляю себе на загальні оглядини. Я подібний до дитини, яка взагалі не народилася в цьому світі ледарства…
Всі люди полонені мирськими бажаннями. І тільки я один відмовився від усього, що цінне для них. Я — до цього всього байдужий.
Всі люди живуть у своєму егоцентризмі. Один тільки я обрав — позбутися його.
Я — пливу Потоком Свідомості в Просторі і не знаю, коли зупинюся…
Я — у серці своєму пізнаю Дао! О, яке ж Воно надтонке!
Я вирізняюсь од інших тем, що ціную Те, Що створило всі наші життя.

Tralascia lo studio e non avrai afflizioni.
Tra un pronto e un tardo risponder sì
quanto intercorre?
Quel che gli altri temono
non posso non temer io.
Oh, quanto son distanti e ancor non s’arrestano!
Tutti gli uomini sono sfrenati
come a una festa o un banchetto sacrificale,
come se in primavera ascendessero ad una torre.
Sol io quanto son placido! tuttora senza presagio
come un pargolo che ancor non ha sorriso,
quanto son dimesso!
come chi non ha dove tornare.
Tutti gli uomini hanno d’avanzo
sol io sono come chi tutto ha abbandonato.
Oh, il mio cuore di stolto
quanto è confuso!
l’uomo comune è così brillante
sol io sono tutto ottenebrato,
l’uomo comune in tutto s’intromette,
solo io di tutto mi disinteresso,
agitato sono come il mare,
sballottato sono come chi non ha punto fermo.
Tutti gli uomini sono affaccendati
sol io sono ebete come villico.
Sol io mi differenzio dagli altri
e tengo in gran pregio la madre che nutre.

21

XXI. Svotare il cuore

Де виходить із Дао. А Дао перебуває в Споконвічній Глибині.
Де — це Те, Що діє і рухає. Воно — настільки ж таємниче й приховане, як і Дао. Але Воно — теж існує насправді!
Воно може мати форму.
І Воно має силу. Сила його перевершує все, що існує у світі.
Де можна побачити. Зі стародавніх часів і до наших днів не змовкає Голос Де, сповіщаючи Волю Творця всього матеріального світу.
Де ж можу я побачити лице Де? — Скрізь!

Il contenere di chi ha la virtù del vuoto
solo al Tao s’adegua.
Per le creature il Tao
è indistinto e indeterminato.
Oh, come indeterminato e indistinto
nel suo seno racchiude le immagini!
Oh, come indistinto e indeterminato
nel suo seno racchiude gli archetipi!
Oh, come profondo e misterioso
nel suo seno racchiude l’essenza dell’essere!
Questa essenza è assai genuina
nel suo seno ne racchiude la conferma.
Dai tempi antichi sino ad oggi
il suo nome non passa
e così acconsente a tutti gli inizi.
Da che conosco il modo di tutti gli inizi?
Da questo.

22

XXII. L’umilta’ che eleva

Задовольняючись мізерним — знайдеш багато чого. Ганяючись за всім, зіб’єшся зі шляху. Мудрий дослухається цього повчання. От би воно напоумило і всю Піднебесну!
Мудрий вірить не тільки своїм тілесним очам — і тому бачить ясно.
Мудрий не вважає тільки одного себе правим — і тому він знає правду.
Слави він не бажає — але його шанують.
Влади він не шукає — але за ним ідуть.
Він ні з ким не бореться — і тому він непереможний.
Він не жаліє себе — і тому може успішно вдосконалюватися.
Лише той, хто не прагне опинитися поперед всіх, — здатний жити в злагоді з усіма.
Мудрий піклується про всіх — і тому стає прикладом для всіх.
Він світлий, але не бажає блищати.
Він не хвалить себе — але він і без того шанований.
Він не звеличує себе — тому він завжди в пошані серед інших.
У давнину казали, що недосконале рухається до того, щоб стати досконалим. Невже це порожні слова? — Ні! Воістину, знайдеш Єдність, — прийдеш до Досконалості!

Se ti pieghi ti conservi,
se ti curvi ti raddrizzi,
se t’incavi ti riempi,
se ti logori ti rinnovi,
se miri al poco ottieni
se miri al molto resti deluso.
Per questo il santo preserva l’Uno
e diviene modello al mondo.
Non da sé vede perciò è illuminato,
non da se s’approva perciò splende,
non da sé si gloria perciò ha merito,
non da sé s’esalta perciò a lungo dura.
Proprio perché non contende
nessuno al mondo può muovergli contesa.
Quel che dicevano gli antichi:
se ti pieghi ti conservi,
erano forse parole vuote?
In verità, integri tornavano.

23

XXIII. Ilvuoto non-essere

Говори менше і будь простішим!
Сильний вітер не триває весь ранок, сильний дощ не ллє цілий день. Від кого це залежить? — Від неба й землі.
Небо і земля — хоч і величезні, але вони не можуть породити нічого вічного. І тим більше — людина. Тому краще — служити Вічному Дао.
І той, хто справами своїми служить Дао, — той одержує право досягти Злиття з Ним.
Людина, стоншивши себе до стану Де, — стає тотожною Де.
Людина, стоншивши себе до стану Дао, — стає тотожна Дао.
Той, хто тотожний Де, — знаходить Блаженство Де.
Той, хто тотожний Дао, — знаходить Блаженство Дао.
Але, якщо він перестає бути гідним, — він це втрачає.
Сумніватися в цьому — нерозумно!

Il parlar dell’Insonoro è spontaneità.
Per questo
un turbine di vento non dura una mattina,
un rovescio di pioggia non dura una giornata.
Chi opera queste cose?
Il Cielo e la Terra.
Se perfino il Cielo e la Terra non possono persistere
tanto più lo potrà l’uomo?
Perciò compi le tue imprese come il Tao.
Chi si dà al Tao s’immedesima col Tao,
chi si dà alla virtù s’immedesima con la virtù,
chi si dà alla perdita s’immedesima con la perdita.
Chi s’immedesima col Tao
nel Tao si rallegra d’ottenere,
chi s’immedesima con la virtù
nella virtù si rallegra d’ottenere,
chi s’immedesima con la perdita
nella perdita si rallegra d’ottenere.
Quando la sincerità vien meno
si ha l’insincerità.

24

XXIV. La penosa benignita’

Хто піднявся навшпиньки — не може довго стояти.
Хто робить великі кроки — не може довго йти.
Хто в усіх на очах — не може довго зберігати силу.
Хто сам себе вихваляє — той не добуде слави.
Хто живе, жаліючи себе, — слабшає і не може вдосконалюватися.
Хто завидющий — той сам не досягає успіху.
Хто сам себе звеличує — не отримає авторитету.
Хто віддається надмірностям у їжі, робить безглузді вчинки, і всі навколо викликають у нього роздратування і відразу — той не знайде спокою.
Дивлячись із Дао, видно, що все це викликається порочними бажаннями. Це все є абсурдною поведінкою. Від таких людей відвертаються всі.
А людина, що прямує до Злиття з Дао, — не робить нічого подібного.

Chi sta sulla punta dei piedi non si tiene ritto,
chi sta a gambe larghe non cammina,
chi da sé vede non è illuminato,
chi da sé s’approva non splende,
chi da sé si gloria non ha merito,
chi da sé s’esalta non dura a lungo.
Nel Tao queste cose sono avanzumi ed escrescenze,
che le creature hanno sempre detestati.
Per questo non rimane chi pratica il Tao.

25

XXV. Raffigura l’origine

О, породжене раніше неба і землі, і яке живе в спокої, не має форми, наднайтонше, Єдине і Єдиносуще, Що Перебуває скрізь, Безмежне, Неушкоджуване, Матір усього! Тебе називають — Дао. Назву Тебе також — Найвеличнішим, Котре вічне в нескінченному Своєму розвиткові!
Людина, земля, небо — всі залежать від Дао. Дао ж — Самосуще.

C’è un qualcosa che completa nel caos,
il quale vive prima del Cielo e della Terra.
Come è silente, come è vacuo!
Se ne sta solingo senza mutare,
ovunque s’aggira senza correr pericolo,
si può dire la madre di ciò che è sotto il cielo.
Io non ne conosco il nome
e come appellativo lo dico Tao,
sforzandomi a dargli un nome lo dico Grande.
Grande ovvero errante,
errante ovvero distante,
distante ovvero tornante.
Perciò
il Tao è grande,
il Cielo è grande,
la Terra è grande
ed anche il sovrano è grande.
Nell’universo vi sono quattro grandezze
ed il sovrano sta in una di esse.
l’uomo si conforma alla Terra,
la Terra si conforma al Cielo,
il Cielo si conforma al Tao,
il Tao si conforma alla spontaneità.

26

XXVI. Lavirtu’ del grave

Старанний труд дозволить досягти легкого існування в майбутньому.
Але також ми знаємо, що спокій є головним у русі.
Тому мудра людина сумлінно трудиться весь день, не залишаючи важкої справи. Але при цьому вона перебуває в стані досконалого спокою.
Вона навіть може жити в розкоші, не розбещуючись при цьому.
Чому ж господар десяти тисяч колісниць, пишаючись, нехтує всім світом? Адже презирство роз’їдає душу!
А відсутність спокою призводить до втрати Опори!…

Il grave è radice del leggero,
il quieto è signore dell’irrequieto.
Per questo il santo viaggia tutto il giorno
senza discostarsi dal bagaglio,
anche se possiede palazzi regali
placidamente se ne sta distaccato.
Che sarà se il signore di diecimila carri
leggero si fa nel mondo?
Se è leggero perde il fondamento,
se è irrequieto perde la sua signoria.

27

XXVII. L’uso dell’abilita’

Той, хто знає Шлях, — і без слідів знайде правильний напрям. Той, хто вміє говорити, — не припускається помилок. Той, хто вміє рахувати — не припускається прорахунків. Краще сховище — не має замка, але його неможливо відкрити. Кращі пута — ті, що не втримуються нічим матеріальним, але їх не можна розірвати.
Мудрий уміє рятувати людей і рятує їх постійно. Він уміє допомагати й не залишає їх без допомоги в біді. Так діє глибока мудрість!
Він наставляє також і людей зла, і вони — з його допомогою — теж можуть знайти Опору.
Але якщо люди зла не цінують допомогу наставника і Опору не люблять — мудрий залишає їх: адже він не дорожить спілкуванням з такими людьми.
Ось — що дуже важливе й глибоке!

Chi ben viaggia non lascia solchi né impronte,
chi ben parla non ha pecche né biasimi,
chi ben conta non adopra bastoncelli né listelle,
chi ben chiude non usa sbarre né paletti
eppure non si può aprire,
chi ben lega non usa corde né vincoli
eppure non si può sciogliere.
Per questo il santo
sempre ben soccorre gli uomini
e perciò non vi sono uomini respinti,
sempre bene soccorre le creature
e perciò non vi sono creature respinte:
ciò si chiama trasfondere l’illuminazione.
Così l’uomo che è buono
è maestro dell’uomo non buono,
l’uomo che non è buono
è profitto all’uomo buono.
Chi non apprezza un tal maestro,
chi non ha caro un tal profitto,
anche se è sapiente cade in grave inganno:
questo si chiama il mistero essenziale.

28

XXVIII. Tornare alla semplicita’

Хто хоробрий — збережи скромність! І тоді за тобою піде народ.
Хто став лідером для людей — не залишай керівниaaaaaaaaaaaцтво своїми діями з боку Великого Де. І будь чистим, ніжним і тонким душею — наче дитина!
Перебуваючи в добрі — не забувай і про існування зла! І стань прикладом добра для всіх.
І той, хто став в усім сказаному зразком для всіх, — той уже не відрізняється за якістю душі від Великого Де. І він потім іде до Злиття з Вічним Дао.
Така людина, знаючи про свої досягнення і заслуги, зберігає себе в безвісності, — але при цьому вона стає природним мудрим вождем.
Треба сприяти тому, щоб саме такий мудрий був вождем людей — тоді в країні буде постійний порядок.

Chi sa d’esser maschio
e si mantiene femmina
è la forra del mondo,
essendo la forra del mondo
la virtù mai non si separa da lui
ed ei ritorna ad essere un pargolo.
Chi sa d’esser candido
e si mantiene oscuro
è il modello del mondo,
essendo il modello del mondo
la virtù mai non si scosta da lui
ed ei ritorna all’infinito.
Chi sa d’esser glorioso
e si mantiene nell’ignominia
è la valle del mondo,
essendo la valle del mondo
la virtù sempre si ferma in lui
ed ei ritorna ad esser grezzo.
Quando quel ch’è grezzo vien tagliato
allora se ne fanno strumenti,
quando l’uomo santo ne usa
allora ne fa i primi tra i ministri.
Per questo il gran governo non danneggia.

29

XXIX. Non agire

У деяких людей буває велике прагнення керувати всім миром, і вони намагаються в цьому досягнути успіхів. Але я не бачу в тому ніякої потреби. Адже світ — це вмістище Дао — прекрасного, невразливого! І не можна управляти Ним!
Хто ж, все-таки, буде прагнути до цього — точно зазнає невдачі!
У кожного є вибір: протистояти гармонічному плину буття — або наслідувати його. Перші будуть напружуватися, знесилюватися, а потім плакати і слабшати, а інші — процвітати в гармонії, дихати на повни груди і міцніти.
Мудра людина не прагне до влади, надмірностей, розкоші і марнотратства.

Quei che volendo tenere il mondo
lo governa,
a mio parere non vi riuscirà giammai.
Il mondo è un vaso sovrannaturale
che non si può governare:
chi governa lo corrompe,
chi dirige lo svia,
poiché tra le creature
taluna precede ed altra segue,
taluna è calda ed altra è fredda,
taluna è forte ed altra è debole,
taluna è tranquilla ed altra è pericolosa.
Per questo il santo
rifugge dall’eccesso,
rifugge dallo sperpero,
rifugge dal fasto.

30

XXX. Limitare le operazioni militari

Лідер країни, який вірний Дао, не пошле військо в чужу країну. Це накликало б лихо, насамперед, на нього ж.
А там, де пройшло військо, панує спустошення. І після воєн настають голодні роки.
Мудрий полководець не буває войовничим. Мудрий воїн не буває гнівний. Той, хто вміє перемагати ворога — не нападає. Той, хто переміг, — на цьому зупиняється, він не сміє здійснювати насильство над переможеними. Перемігши, він себе не прославляє. Він перемагає — і не пишається цим. Він не любить воювати. Він перемагає лише тому, що до цього його змушують. Хоча він перемагає, але він не войовничий.
Якщо людина, тільки-но досягши розквіту, відразу починає хворіти і марніти, — то це тому, що вона жила не в гармонії з Дао. Життя такої людини на Землі закінчується раніше строку.

Quei che col Tao assiste il sovrano
non fa violenza al mondo con le armi,
nelle sue imprese preferisce controbattere.
Là dove stanziano le milizie
nascono sterpi e rovi,
al seguito dei grandi eserciti
vengono certo annate di miseria.
Chi ben li adopra
soccorre e basta,
non osa con essi acquistar potenza.
Soccorre e non si esalta,
soccorre e non si gloria,
soccorre e non s’insuperbisce,
soccorre quando non può farne a meno,
soccorre ma non fa violenza.
Quel che s’invigorisce allor decade:
vuol dire che non è conforme al Tao.
Ciò che non è conforme al Tao presto finisce.

31

XXXI. Desistere dalle operazioni militari

Зброя — це засіб, що породжує нещастя, вона гідно того, щоб її відкинути.
Тому людина, яка наслідує Дао, її не використовує.
Гідний правитель — поступливий. Тільки для захисту він застосовує силу. Він використовує всі можливості, аби зберегти мир.
Прославляти себе військовою перемогою — це означає радіти вбивству людей. Того, хто радіє вбивству людей, — хіба можна поважати?
А повага веде до благополуччя. Благополуччя сприяє творенню.
До нещастя ж — веде насильство.
Якщо убивають багатьох людей, то про це треба гірко вболівати. Перемогу потрібно відзначати похоронною церемонією.

Ecco che son le belle armi:
strumenti del malvagio
che le creature han sempre detestati.
Per questo non rimane chi pratica il Tao.
Il saggio, che è pacifico, tiene in pregio la sinistra,
chi adopra l’armi tiene in pregio la destra.
Ecco che son l’armi:
strumenti del malvagio
non strumenti del saggio,
il quale li adopra solo se non può farne a meno.
Avendo per supreme pace e quiete,
ei vince ma non se ne compiace,
chi se ne compiace
gioisce nell’uccidere gli uomini.
Ora chi gioisce nell’uccidere gli uomini
non può attuare i suoi intenti nel mondo.
Nelle gesta fauste si tiene in onore la sinistra,
nelle gesta infauste si tiene in onore la destra.
Il luogotenente sta alla sinistra,
il duce supremo sta alla destra:
assume il posto del rito funebre.
Quei che gli uomini ha ucciso in massa
li piange con cordoglio e con tristezza:
la vittoria in guerra gli assegna il posto del rito
funebre.

32

XXXII. La virtu’ del santo

Дао — вічне і не має людської подоби.
Хоча Дао — Істота ніжна, та ніхто у світі не може Його собі підкорити.
Якби шляхта й правителі країни стали жити в гармонії з Дао — то всі інші люди самі стали б спокійними. Небо і земля тоді злилися б у гармонії, настали б щастя і благополуччя, народ заспокоївся б навіть без наказів!
Заради встановлення порядку в країні створюють закони. Але вони не повинні бути безпідставно суворими.
Дао подібне океану. Океан нижче всіх рік — і тому всі ріки течуть у нього.

Il Tao in eterno è senza nome,
è grezzo per quanto minimo sia,
nessuno al mondo è capace di fargli da ministro.
Se principi e sovrani fossero capaci di attenervisi,
le diecimila crature da sé si sottometterebbero,
il Cielo in mutuo accordo con la Terra
farebbe discendere soave rugiada
e il popolo, senza alcuno che lo comandi,
da sé troverebbe il giusto assetto.
Quando si cominciò ad intagliare
si ebbero i nomi.
Tutto quello che ha nome viene trattato come proprio,
perciò sappi contenerti.
Chi sa contenersi
può non correre pericolo.
Paragona la presenza del Tao nel mondo
ai fiumi e ai mari cui accorrono rivi e valli.

33

XXXIII. Lavirtu’ del discernimento

Той, хто знає людей, — розумний. Той, хто пізнав себе, — просвітлений. Той, хто вміє перемагати ворогів — сильний. Той, хто перемагає самого себе, — могутній.
Той, хто має матеріальний статок, — живе забезпечено. Той, хто діє з великим завзяттям — має волю. Але той, хто потурає своїм примхам — слабкий і дурний.
Хто ж досяг Злиття з Дао і не втрачає його — той досяг Вищого Буття. І, умерши тілом, він продовжує жити в Дао, ставши істинно Безсмертним.

Chi conosce gli altri è sapiente,
chi conosce sé stesso è illuminato.
Chi vince gli altri è potente,
chi vince sé stesso è forte.
Chi sa contentarsi è ricco,
chi strenuamente opera attua i suoi intenti.
A lungo dura chi non si diparte dal suo stato,
ha vita perenne quello che muore ma non perisce.

34

XXXIV. Confidare nel perfetto

Вічне Дао пронизує Собою все. Воно є і праворуч, і ліворуч. Завдяки Йому виникають і продовжують жити й розвиватися всі душі.
Хоч Дао настільки величне і здійснює ці великі справи — та слави Собі не бажає.
Воно з любов’ю виховує всіх істот. Воно не чинить над ними насильства. Воно не наполягає на виконанні людьми Його бажань.
Воно — величне, хоча не наполягає на цьому.
Розумні люди ідуть до Нього — Великого.

Come è universale il gran Tao!
può stare a sinistra come a destra.
In esso fidando vengono alla vita le creature
ed esso non le rifiuta,
l’opera compiuta non chiama sua.
Veste e nutre le creature
ma non se ne fa signore,
esso che sempre non ha brame
può esser nominato Piccolo.
Le creature ad esso si volgono
ma esso non se ne fa signore,
può esser nominato Grande.
Poiché giammai si fa grande
può realizzare la sua grandezza.

35

XXXV. Lavirtu’ dellacarita’

У Велике Дао стікаються всі Досконалі.
Іди і ти цим Шляхом! Цим ти не можеш заподіяти собі ніякої шкоди, навпаки — досягнеш спокою, гармонії і повноти життя.
Особисто я, перебуваючи в недіянні, мандрую в Безмежності Дао. Це — не передати словами! Дао — Якнайнайтонше і Найблаженніше!

Verso chi tiene in sé la grande immagine
il mondo accorre,
accorre e non riceve danno
ma calma e pace grandi.
Attratto da musiche e bevande prelibate
si ferma il viator che passa,
ma quel che al Tao esce di bocca
com’è scipito! non ha sapore.
A guardarlo non riesci a vederlo,
ad ascoltarlo non riesci ad udirlo,
ad usarlo non riesci ad esaurirlo.

36

XXXVI. L’occulto e il palese

Пристрасть «земна» — послабляє. Непохитна рішучість — наповнює силою.
Пристрасть «земна» — калічить. Непохитна рішучість — підносить і зміцнює свідомість.
Пристрасть «земна» — поневолює її власника. Непохитна рішучість — робить людину вільною.
Безпристрасне, м’яке і податливе — перемагає пристрасне тверде і грубе.

Quei che vuoi che si contragga
devi farlo espandere,
quei che vuoi che s’indebolisca
devi farlo rafforzare,
quei che vuoi che rovini
devi farlo prosperare,
a quei che vuoi che sia tolto
devi dare.
Questo è l’occulto e il palese.
Mollezza e debolezza vincono durezza e forza.
Al pesce non conviene abbandonar l’abisso,
gli strumenti profittevoli al regno
non conviene mostrarli al popolo.

37

XXXVII. Esercitare il governo

Дао не діє безпосередньо у світі матерії. Але, все-таки, все Творення є добутком Його творчості.
Дій так само — і тоді все живе навколо розвиватиметься природним для нього чином!
Коли живеш у простоті, незважаючи на плітки і ворожнечу, в гармонії з Дао, — тоді й приходиш до того, що називається, «не мати прив’язаностей і пристрастей».
Відсутність «земних» бажань приносить спокій всередині себе, — а тоді і довкола встановлюється порядок.

Il Tao in eterno non agisce
e nulla v’è che non sia fatto.
Se principi e sovrani fossero capaci d’attenervisi,
le creature da sé si trasformerebbero.
Quelli che per trasformarle bramassero operare
io li acquieterei
con la semplicità di quel che non ha nome
anch’esse non avrebbero brame,
quando non han brame stanno quiete
e il mondo da sé s’assesta.

38

XXXVIII. Espone la virtu’

Людина, що представляє Собою Велике Де, не примушує Себе до виконання добрих справ: вона природно являє Собою саму Доброчесність.
Людина ж, далека від Де, якраз може намагатися змушувати себе до виконання добрих справ: така людина не є доброчесною за своєю суттю.
Людина, яка представляє Собою Велике Де, не прагне до активної діяльності у світі матерії: така людина діє в недіянні.
Людина ж, далека від Де, живе в суєті і діє під впливом своїх пристрастей. У релігійному напрямі життя її діяльність зводиться лише до ритуалів, але сподівання на «магію» ритуалів знаменує виродження релігії! Така людина, крім того, примушує інших людей діяти, як сама.
Таке трапляється тільки з тими, хто не має у своїх життях Дао. Їм не можна довіряти, вони вже зрадили Дао — і готові зрадити кого завгодно.
Мудрий, пізнавши Дао, здатний розрізняти людей за цими ознаками. Він вибирає спілкування тільки з людьми добра.

La virtù somma non si fa virtù
per questo ha virtù,
la virtù inferiore non manca di farsi virtù
per questo non ha virtù.
La virtù somma non agisce
ma non ha necessità di agire,
la virtù inferiore agisce
ma ha necessità di agire.
La somma carità agisce
ma non ha necessità di agire,
la somma giustizia agisce
ma ha necessità di agire,
il sommo rito agisce
e se non viene corrisposto
si denuda le braccia e trascina a forza.
Fu così che
perduto il Tao venne poi la virtù,
perduta la virtù venne poi la carità,
perduta la carità venne poi la giustizia,
perduta la giustizia venne poi il rito:
il rito è labilità della lealtà e della sincerità
e foriero di disordine.
Chi per primo conosce è fior nel Tao
e principio di ignoranza.
Per questo l’uomo grande
resta in ciò che è solido
e non si sofferma in ciò che è labile,
resta nel frutto
e non si sofferma nel fiore.
Perciò respinge l’uno e preferisce l’altro.

39

XXXIX. Uniformarsi al fondamento

Є Ті, Хто з давніх часів перебуває у Єдності з Дао. Завдяки Їм — небо чисте і земля непорушна, природа ніжна, ріки повноводні, долини цвітуть, плодяться всі істоти; герої духовного Шляху є зразками для наслідування. От що забезпечують Ті, Хто досяг Єдності!
Якби не Їхня допомога — то небо не було б чистим, земля б потріскалася б, природа перестала б дарувати свою красу, долини перестали б цвісти і перетворилися на пустелю, живі істоти перестали б народжуватися і зникли; герої духовного Шляху перестали б бути прикладом доброчинності і були б осміяні та вигнані…
Народ є опорою для правителів. Тому ті земні правителі, які самі себе возвеличують, міцного становища не мають. Це відбувається тому, що вони не розглядають народ як свою опору. Це — їхня помилка.
Якщо розібрати колісницю, на якій сидиш, — що залишиться?
Не вважай себе дорогоцінною яшмою! Будь простим — як звичайний камінь!

In principio questi ottenner l’Uno:
il Cielo l’ottenne e per esso fu puro,
la Terra l’ottenne e per esso fu tranquilla,
gli esseri sovrannaturali l’ottennero
e per esso furono potenti,
la valle l’ottenne e per esso fu ricolma,
le creature l’ottennero e per esso vissero,
principi e sovrani l’ottennero
e per esso furon retti nel governare il mondo.
Costoro ne furono resi perfetti.
Se il Cielo non fosse puro per esso
temerebbe di squarciarsi,
se la Terra non fosse tranquilla per esso
temerebbe di fendersi,
se gli esseri sovrannaturali non fossero potenti per esso
temerebbero d’annullarsi,
se la valle non fosse ricolma per esso
temerebbe d’inaridirsi,
se le creature non vivessero per esso
temerebbero di spegnersi,
se principi e sovrani non fossero nobili e alti per esso
temerebbero di cadere.
Il nobile ha per fondamento il vile,
l’alto ha per basamento il basso.
Perciò quando principi e sovrani chiamano sé stessi
l’orfano, lo scarso di virtù, l’incapace,
non è perché considerano lor fondamento il vile?
Ahimé, no!
Quando hai finito d’enumerare le parti del carro
ancor non hai il carro.
Non voler essere pregiato come giada
né spregiato come pietra.

40

XL. Dove andare e che adoperare

Взаємодія протилежностей — це сфера діяльності Дао.
Найвище Стоншення — одна з найважливіших властивостей Дао. Їй протистоять грубі властивості людей зла.
Увесь розвиток втілених істот здійснюється у взаємодії цих протилежностей.
Але сам світ матерії відбувся від Найтоншої Першооснови…

Il tornare è il movimento del Tao,
la debolezza è quel che adopra il Tao.
Le diecimila creature che sono sotto il cielo
hanno vita dall’essere,
l’essere ha vita dal non-essere.

41

XLI. Equipara le diversita’

…Мудра людина, довідавшись про Дао, спрямовується до самореалізації в Ньому.
Але немудрий, довідавшись про Дао, — то зберігає Його у своєму розумі, то втрачає.
Дурні ж, почувши про Дао, глузують з Нього. А Тих, Хто пізнав Дао, — Тих вони називають заблудлими, божевільними… Мудрість видається їм божевіллям…, вища справедливість — пороком…, праведність — розпустою…, велика істина — неправдою…
Так, великий квадрат не має кутів, великий звук не можна почути, великий образ неозорий…
Так, Дао приховане від їхніх поглядів. Воно веде до Досконалості тільки достойників!

Quando il gran dotto apprende il Tao
lo pratica con tutte le sue forze,
quando il medio dotto apprende il Tao
or lo conserva ed or lo perde,
quando l’infimo dotto apprende il Tao
se ne fa grandi risate:
se non fosse deriso non sarebbe degno d’essere il Tao.
Perciò motti invalsi dicono:
illuminarsi nel Tao è come ottenebrarsi,
avanzare nel Tao è come regredire,
spianarsi nel Tao è come incavarsi,
la virtù somma è come valle,
il gran candore è come ignominia,
la virtù vasta è come insufficienza,
la virtù salda è come esser volgo,
la naturale genuinità è come sbiadimento,
il gran quadrato non ha angoli,
il gran vaso tardi si completa,
il gran suono è una sonorità insonora,
la grande immagine non ha forma.
Il Tao è nascosto e senza nome,
ma proprio perché è il Tao
ben impresta e completa.

42

XLII. Le trasformazioni del tao

З Дао колись зринув Один, Він взяв із Собою ще Двох, ті Двоє — ще Трьох, і всі Вони зайнялися створенням на планеті різноманітних форм життя.
Всі ці істоти підрозділяються на пари протилежностей інь і ян і наповнюються енергією ці. Від їхньої взаємодії і відбувається їхній подальший розвиток.
Всі істоти бояться самотності і сприймають її як страждання. Це стосується, зокрема, і земних правителів.
Усі такі люди піклуються лише про себе, відмовляючи в допомозі іншим.
Але вірне рішення криється саме в тому, щоб присвятити себе турботі про інших, забуваючи при цьому про себе.
Мудрий духовний подвижник, що присвятив своє життя благу всіх, не буде переможений смертю. І словам цим я віддам перевагу перед усіма іншими настановами всіх мудреців.
Ті, хто досяг Дао, зливаються в Ньому в Єдине-Цілісне.

Il Tao generò l’Uno,
l’Uno generò il Due,
il Due generò il Tre,
il Tre generò le diecimila creature.
Le creature voltano le spalle allo yin
e volgono il volto allo yang,
il ch’i infuso le rende armoniose.
Ciò che l’uomo detesta
è d’essere orfano, scarso di virtù, incapace,
eppur sovrani e duchi se ne fanno appellativi.
Perciò tra le creature
taluna diminuendosi s’accresce,
taluna accrescendosi si diminuisce.
Ciò che gli altri insegnano
anch’io l’insegno:
quelli che fan violenza non muoiono di morte
naturale.
Di questo farò l’avvio del mio insegnamento.

43

XLIII. Lo strumento universale

У світі буває, що найслабкіші перемагають найдужчих. Причина — в тім, що Де проникає по всіх усюдах, пронизуючи все й усіма управляючи.
От чому, зокрема, я бачу користь у недіянні.
У світі немає нічого, що можна було б зрівняти з ученням про внутрішню тишу і користь недіяння!

Ciò che v’è di più molle al mondo
assoggetta ciò che v’è di più duro al mondo,
quel che non ha esistenza
penetra là dove non sono interstizi.
Da questo so che v’è profitto nel non agire.
All’insegnamento non detto,
al profitto del non agire,
pochi di quelli che sono sotto il cielo arrivano.

44

XLIV. Il fermo ammonimento

Що потрібніше: життя — чи слава? Що дорожче: життя — чи багатство? Що важче пережити: придбання — чи втрату?
Багато збережеш — багато чого і втратишся. Багато накопичиш — багато і втратиш.
Знай міру — і уникнеш невдач. Знай межу — і не буде ризику. От і проживеш життя в спокої, без тривог!
Хто знає міру — не зазнаватиме невдач. Вчасно зупинившись — уникнеш лиха. Завдяки цьому людина може встигнути осягти Первинне і Вічне Дао.

Tra fama e persona che è più caro?
Tra persona e beni che è più importante?
Tra acquistare e perdere che è più penoso?
Per questo
chi ardentemente brama certo assai sperpera,
chi molto accumula certo assai perde.
Chi sa accontentarsi non subisce oltraggio,
chi sa contenersi non corre pericolo
e può durare a lungo.

45

XLV. L’immensa virtu’

Найбільшу Досконалість можуть сплутати з божевіллям, великий об’єм — з порожнечею, велику кривизну — з прямою, велику дотепність — з дурістю, великого оратора — з тим, хто не вміє говорити.
Інтенсивний рух перемагає холод, нерухомість — спеку.
Спокій і гармонія лише — забезпечать правильне розуміння всього, що відбувається в світі.

La grande completezza è come spezzettamento
che nell’uso non si rompe,
la grande pienezza è come vuotezza
che nell’uso non si esaurisce,
la grande dirittura è come sinuosità,
la grande abilità è come inettitudine,
la grande eloquenza è come balbettio.
l’agitazione finisce nell’algore,
la quiete finisce nel calore:
la pura quiete è la regola del mondo.

46

XLVI. Esser parco nelle brame

Якщо країна живе за законами Дао — то коні зайняті на обробці полів.
Але коли в країні відкинуто Дао — по полях несуться бойові коні.
Немає більшого лиха, ніж необмежені «земні» пристрасті! І ніщо так не губить, як прагнення примножувати «земні» багатства!
Хто вміє задовольнятися тим, що є, — той завжди щасливий!

Quando nel mondo vige il Tao
i cavalli veloci sono mandati a concimare i campi,
quando nel mondo non vige il Tao
i cavalli da battaglia vivono ai confini.
Colpa non v’è più grande
che secondar le brame,
sventura non v’è più grande
che non saper accontentarsi,
difetto non v’è più grande
che bramar d’acquistare.
Quei che conosce la contentezza dell’accontentarsi
sempre è contento.

47

XLVII. Scrutare cio’ che e’ lontano

Не виходячи зі свого двору, мудрий пізнає світ. Не визираючи з вікна, він бачить Споконвічне Дао. Він не йде далеко, щоб пізнати більше.
Мудрий нікуди не їздить — але все знає, не дивиться — але все називає, зовні бездіяльний — але всього досягає.
Він у серці своєму знаходить усе, що треба.
Ось чому мудрий знає те, до чого не доїхати, не дійти. І він може бачити те, чого не видно звичайному оку.

Senza uscir dalla porta
conosci il mondo,
senza guardar dalla finestra
scorgi la Via del Cielo.
Più lungi te ne vai meno conosci.
Per questo il santo
non va dattorno eppur conosce,
non vede e più discerne,
non agisce eppur completa.

48

XLVIII. Obliare la sapienza

Хто вчиться — той щодень збільшує свої знання. Хто служить Дао — той день у день зменшує свої «земні» бажання. У безперервному зменшенні «земних» бажань людина доходить до недіяння.
У недіянні лише можливе оволодіння всіма таємницями всесвіту! А без недіяння цього досягти неможливо.

Chi si dedica allo studio ogni dì aggiunge,
chi pratica il Tao ogni dì toglie,
toglie ed ancor toglie
fino ad arrivare al non agire:
quando non agisce nulla v’è che non sia fatto.
Quei che regge il mondo
sempre lo faccia senza imprendere,
se poi imprende
non è atto a reggere il mondo.

49

XLIX. Confidare nella virtu’

Мудра людина не має корисливих спонукань. Вона живе інтересами інших людей.
Добрим я роблю добро, недобрим теж бажаю добра. Це і є чеснота, властива Де.
Із чесними людьми я чесний, з нечесними — чесний теж. Це і є чесність, властива Де.
Мудра людина живе в спокої у своїй країні. Але тут також живуть і інші люди: добрі — і злі, чесні — і брехливі, розумні — і дурні, корисливі — й ті, хто живе інтересами інших, ті, хто щиро вірить у Дао — і ті, хто заперечує Його.
Мудрий дивиться на народ, як на своїх дітей.

Il santo non ha un cuore immutabile,
ha per cuore il cuore dei cento cognomi.
Per me è bene ciò che hanno di buono,
ed è bene anche ciò che hanno di non buono,
la virtù li rende buoni;
per me è sincerità ciò che hanno di sincero,
ed è sincerità anche ciò che hanno di non sin
cero,
la virtù li rende sinceri.
Il santo sta nel mondo tutto timoroso
e per il mondo rende promiscuo il suo cuore.
I cento cognomi in lui affiggono occhi e orecchi
e il santo li tratta come fanciulli.

50

L. Tenere in pregio lavita

Люди на Землі народжуються і помирають. З кожних десяти приблизно троє продовжують потім райське існування, троє направляються шляхом смерті в пекло, а ще троє — це ті, хто не досяг успіху в розвитку душі через захопленість «земними» справами.
Той, хто освоїв життя істинне, ідучи по землі, — не боїться носорога і тигра, а вступаючи в битву, не боїться озброєних солдатів. Носорогові нікуди встромити в нього свій ріг, тигрові ніде накласти на нього свої пазурі, солдатам ніде вразити його своїми мечами. Чому це так? Це відбувається тому, що для нього не існує смерті.

Uscire è vivere, entrare è morire.
Seguaci della vita sono tre su dieci,
seguaci della morte sono tre su dieci,
gli uomini che la vita
tramutano in disposizione alla morte
son pur essi tre su dieci.
Per qual motivo?
Perchè vivono l’intensità della vita.
Or io ho appreso che chi ben nutre la vita
va per deserti senza incontrar rinoceronti e tigri,
va tra gli eserciti senza indossar corazza e arme:
il rinoceronte non ha dove infilzare il corno,
la tigre non ha dove affondar l’artiglio,
il guerriero non ha dove immergere la spada.
Per qual motivo?
Perchè costui non ha disposizione alla morte.