III. Literatura Socyalistyczna i Komunistyczna.

III. Соціялїстична і комунїстична лїтература

1. Socyalizm reakcyjny.

1) Реакційний соціялїзм.

a) Socyalizm feodalny.

а) Февдальний соціялїзм.

Francuska i angielska arystokracya przez samo już swoje stanowisko historyczne zmuszona była pisać pamflety przeciw społeczności burżuazyjnej.

Через своє історичне становище французька і анґлїйська арістократія була покликана писати памфлети на сучасне буржуазне суспільство.

W lipcowej Rewolucyi francuskiej 1830 r. i w angielskim ruchu na rzecz reform była ona raz jeszcze pobitą przez znienawidzonych dorobkiewiczów bez rodu. Niepodobna już było marzyć nawet o poważnej walce politycznej.

В часи липневої французкої революції 1830 р. і анґлїйського реформаційного руху її ще раз побив ненавистний висїкака. Більше не могло бути й балачки про поважну полїтичну боротьбу.

Pozostawała tylko walka literacka. I na tem jednak polu przestarzała gadanina z czasów restauracyi była już niemożebną. Ażeby zdobyć uznanie, arystokracya musiała pozornie o interesie swoim zapomnieć i w swym akcie oskarżenia przeciw burżuazyi oprzeć się jedynie na interesie wyzyskiwanych.

Їй лишила ся тілько лїтературна боротьба. Але й на лїтературному полї вже були неможливі старі балачки з часїв реставрації. Щоб зворушити до себе симпатію, арістократія мусїла удавати, що вона не дбає про свої інтереси, а як складає свій акт обвинувачення проти буржуазії, то тільки через те, що хоче боронити інтереси визискуваної робітничої кляси.

Zabawiała się więc układaniem piosenek satyrycznych przeciw swemu nowemu panu oraz szeptaniem mu do ucha mniej lub więcej strasznych przepowiedni.

Оттак вона знайшла собі утіху в тім, що сьпівала прикладки на свойого нового пана і осьмілювалась нашіптувати йому на ухо більш або меньш злощасні віщування.

W ten oto sposób powstał socyalizm feodalny, przybierający formę cokolwiek skargi, cokolwiek paszkwilu, cokolwiek oglądania się na przeszłość, cokolwiek gróźb przyszłości — tu i owdzie rażący boleśnie burżuazyę gorzkim, dowcipnym, palącym sądem, ale zawsze śmieszny swoją zupełną bezsilnością w pojmowaniu ducha nowożytnych dziejów.

От таким то робом повстав февдальний соціялїзм, що був почасти жалїстною піснею, почасти пашквилем, почасти відгомоном минулого, почасти погрозою на будуче; він часом утрапляв в саме серце буржуазії гірким і дотепно-вразливим присудом, але завжди робив сьмішне вражіннє своєю цїлковитою нездатністтю зрозуміти ходу сучасної історії.

Wstrząsano żebraczą torbą proletaryusza jak sztandarem, aby lud w koło siebie zgromadzić. Idąc wszakże za nimi, lud spostrzegał rychło na grzbietach swych przywódców arystokratyczne herby i wnet ich opuszczał z głośnym i urągliwym śmiechem.

Держучи в руцї жебрацьку торбину пролєтаря, вони вимахували нею, як прапором, щоб збірати круг себе нарід. Але скільки б разів він не зібрав ся, він спостерігав на йхнїх плечах февдальні клейноди і розбігав ся з голосним зневажливим реготом.

Najpocieszniejsze widowiska tego rodzaju wyprawiały niektóre koterye francuskich legitymistów (stronników dawnego domu królewskiego) i młoda Anglia.

Частина французких леґітімістів і молода Анґлія виставляли цю кумедію найкраще.

Kiedy panowie ci utrzymują, że wyzyskiwanie ich miało wcale inny charakter niż wyzyskiwanie burżuazyjne — zapominają widocznie, że odbywało się ono w zupełnie innych, dziś zupełnie już przestarzałych warunkach i okolicznościach.

Коли февдали доводять, що їхній засіб визискування мав иньший вигляд від буржуазного, то вони забувають тільки те, що вони визискували серед зовсїм иньших, вже минулих, обставин і умов.

Jeżeli zaś silą się dowieść, że za ich panowania nie istniał współczesny proletaryat, to zapominają znowuż, że współczesna burżuazya była najkonieczniejszym wytworem ich gospodarstwa społecznego.

Коли вони кажуть, що за їх панування не було сучасного пролєтаріяту, то вони забувають тільки те, що як раз сучасна буржуазія була конечним паростком їхнього суспільного ладу.

Zresztą ukrywają oni reakcyjność swej krytyki tak niedbale, że sprowadzają swoje zarzuty przeciw burżuazyi do tego, iż za jej panowania wytwarza się klasa, co całe stare społeczeństwo rozsadzi.

А проте вони так мало ховають реакційний характер своєї критики, що головне їх жалїннє на буржуазію є за те, що під ії режімом розвиваєть ся така кляса, яка пустить за вітром увесь старий суспільний лад.

Oskarżają oni burżuazyę nierównie więcej o to, że wychowała rewolucyjny proletaryat, niż o to, że porodziła proletaryat wogóle.

Вони нарікають на буржуазію далеко більше за те, що вона породила революційний пролєтаріят, нїж за те, що вона породила взагалї пролєтаріят.

W życiu politycznem przeto biorą udział we wszystkich środkach represyjnych przeciwko klasom pracującym, a w życiu codziennem, mimo swoje podniosłe frazesy, sięgają po złote jabłko zysku, oraz wierność, miłość i honor wymieniają szachrajsko na wełnę, buraki lub wódkę.

Через це, в практичній полїтицї вони беруть участь у всїх насильних заводах проти робітничої кляси, а в звичайнім життю, на сьміх всїм своїм пишним словам, вони потраплять збірати золоті яблука і вигідно проміняти щирість, любов, честь — на овечу вовну, буряки та горілку.

Jak klecha szedł zawsze solidarnie z feodałem, tak też socyalizm „chrześciański“ trzyma się za poły socyalizmu feodalnego.

Як піп раз-у-раз ішов поруч з февдалом, так і попівський соціялїзм йде поруч з февдальним.

Nic łatwiejszego jak upokostować socyalistyczną barwą ascetyzm chrześcijański. Czyż chrześcijaństwo nie walczyło także przeciw własności prywatnej, przeciw małżeństwu i przeciw państwu?

Нема нїчого легшого, як полити соціялїстичною поливою християнський аскетізм. Хіба ж християнсьтво не повставало також проти пріватної власности, проти шлюбу, проти держави?

Czyż nie propagowało ono natomiast dobroczynności i żebractwa, bezżeństwa i poskramiania ciała, zakonnego życia i kościoła?

Хіба воно не проповідувало замісць добродійства бідности, безженства, убивання тїла, чернечого життя і церкви?

Chrześciański socyalizm jest tylko wodą święconą, którą klecha pokrapia gniew arystokratów.

Християнський соціялїзм — це та свячена вода, що нею піп кропить злість аристократа.

b) Socyalizm małomieszczański.

б) Дрібно-буржуазний соціялїзм.

Arystokracya feodalna nie jest jedyną klasą, którą burżuazya ze stanowiska zepchnęła, i dla której warunki życia w nowożytnem społeczeństwie burżuazyjnem stawały się coraz cięższe i nieznośniejsze.

Февдальна арістократія не була єдиною клясою, поваленою буржуазією, — клясою, умови істновання якої в буржуазному суспільстві почали хиріти й умірати.

Średniowieczne małomieszczaństwo i stan drobno-włościański były poprzednikami nowożytnej burżuazyi. W wielu krajach małorozwiniętych przemysłowo i handlowo klasy te wegetują dziś jeszcze obok naradzającej się burżuazyi.

Міщанство і селянство середніх віків були попередниками сучасної буржуазії. В країнах, де промисел і торговля мало розвинені, ця кляса ще й досї нидіє по біля буржуазії, яка що раз то вбиваєть ся в силу.

W krajach, gdzie panuje nowożytna cywilizacya, wytworzył się nowy stan małomieszczański, który jest czemś pośredniem między proletaryatem a burżuazyą, i który jako uzupełnienie burżuazyjnego ustroju wciąż się wytwarza. Członkowie jego wszakże przez konkurencyę ustawicznie spychani są do szeregów proletaryatu — a nawet widzą, że rozwój wielkiego przemysłu sprowadzi chwilę, w której, jako niezależna część współczesnej społeczności, przepadną zupełnie i zastąpieni zostaną w handlu, w rękodzielnictwie, w rolnictwie, przez nadzorców robotniczych i najemników.

В тих краях, де розвинула ся сучасна цівілїзація, склала ся нова дрібна буржуазія. Вона коливаєть ся між пролєтаріятом і великою буржуазією і яко додаток до сучасного суспільства раз-у-раз виникає знову. Але конкуренція раз-по-раз спихає членів ії в ряди пролєтаріяту і вони бачать, що наближаєть ся той час, коли з розвитком промислу вони зовсїм зникнуть як самостійна частина сучасного суспільства і коли в торговлї, в мануфактурі, хлїборобстві замісць них настануть доглядачі за робітниками і слуги.

W krajach takich, jak Francya, gdzie stan włościański stanowi daleko więcej niż połowę ludności, było rzeczą naturalną, że pisarze występujący przeciw burżuazyi w imię proletaryatu posługiwali się w swej krytyce ustroju burżuazyjnego małomieszczańską i drobno-włościańską miarką oraz z małomieszczańskiego stanowiska bronili klasy robotniczej.

Розумієть ся, що в таких краях, як Франція, де більша частина населення складаєть ся з селян, ті письменники, які вступались за пролєтаріят проти буржуазії, критикуючи буржуазний режім, прикладали до його дрібно-буржуазну і дрібноселянську мірку і боронили робітничу партію з погляду дрібно-буржуазного.

Powstawał w ten sposób socyalizm małomieszczański. Sismondi jest przywódcą tego kierunku zarówno we Francyi, jak i w Anglii.

Оттак склав ся дрібно-буржуазний соціялїзм. Головою такої лїтератури є Сісмонді не тільки для Франції, але й для Анґлії.

Socyalizm ten umiał bardzo trafnie wykazać sprzeczności w współczesnym systemie produkcyi. Zdarł zwodniczą zasłonę optymizmu burżuazyjnej ekonomii.

Цей соціялїзм дуже дотепно розібрав всї суперечки в сучасних продукційних відносинах. Він виявив на сьвіт лицемірні прикраси економістів.

Wykazał nieodwołalnie destrukcyjne działanie maszyn i podziału pracy, rozważył koncentracyę kapitałów i własności ziemskiej, nadmierną produkcyę, kryzysy, konieczność upadku małomieszczaństwa i drobnej własności ziemskiej, odmalował nędzę proletaryatu, anarchię w produkcyi, krzyczącą niesprawiedliwość w podziale bogactw, bezlitośną wojnę przemysłową narodów, upadek starych obyczajów, starych stosunków rodzinnych i starych narodowości.

Він непохитно показав на руйнуючий вплив машинерії і подїлу працї, на концентрацію капіталів і ґрунтів, на надпродукцію і крізи, на неминучу загубу дрібних міщан і селян, на злидні пролєтаріяту, на анархію в продукції, на страшенно нерівне роскладаннє богацтв, на згубну промислову війну про-між націй, на руйнованнє старих звичаїв, старих родинних відносин, старих національностий.

W swojej pozytywnej treści wszakże ten socyalizm chce powrócić do dawnych środków produkcyi i komunikacyi, a przez to i do dawnych form własności, oraz do dawnego ustroju społecznego, albo też nowożytne środki wytwarzania i wymiany gwałtem wcisnąć w ramki starych form posiadania. Formy te wszakże środkom tym nie odpowiadają, były przez nie rozsadzone i rozsadzone być musiały.

З огляду на позітивний зміст цього соціялїзму, виходить що він або бажає повернути старі відносини продукції і міньби, а в купі з ними старі відносини власности і старе суспільство, або хоче сучасні знаряддя продукції і міньби знов замкнути в кайдани старих відносин власности, в ті кайдани, які упали і мусїли упасти завдяки цим самим знаряддям.

W obydwu razach jest to socyalizm reakcyjny i utopijny zarazem.

В обох припадках він є реакційним, а разом з тим і утопійним.

Cechowość w rękodzielnictwie i patryarchalna gospodarka wiejska oto ostatnie jego słowa.

Цехова система в мануфактурі і патріярхальне хазяйство на селї — це його останнє слово.

Z czasem z całego tego kierunku pozostało tylko tchórzliwe narzekanie.

В своїм дальшім розвитку цей напрям перевернув ся в боязьке ниттє.

c) Niemiecki albo „prawdziwy” socyalizm.

в) Нїмецькій або «справжній» соціялїзм.

Socyalistyczna i komunistyczna literatura Francyi, która pod naciskiem panowania burżuazyi powstała i jest literackim wyrazem walki przeciw temu panowaniu, przeflancowaną została na grunt niemiecki w tym właśnie czasie, kiedy burżuazya zaczynała tu dopiero walkę swoją z feodalnym absolutyzmem.

Соціялїстична і комунїстична лїтература Франції, що виникла під гнітом панування буржуазії і що є лїтературним відгомоном боротьби проти цього панування, перейшла до Нїмеччини як раз в той час, коли буржуазія роспочала свою боротьбу проти февдального абсолютизму.

Niemieckie filozofy, półfilozofy i inne mędrki pochwycili chciwie tę literaturę, zapominając o tem jedynie, że wraz z tą literaturą nie przeniosły się bynajmniej do Niemiec francuskie stosunki.

Нїмецькі фільозофи, півфільозофи і мудрії ласо ухопили ся до цієї лїтератури, але вони забули, що разом з цією французкою лїтературою не перейшли до Нїмеччини і французкі життєві відносини.

Ówczesne stosunki niemieckie odebrały zupełnie francuskiej literaturze socyalistycznej bezpośrednie praktyczne znaczenie. Musiała ona więc objawić się jako płonne filozofowanie o urzeczywistnieniu zadań ludzkości.

Французка лїтература до нїмецких відносин не мала нїякої практичної ваги і набрала чисто лїтературного характеру. Вона мимохіть стала непотрібним розміркуваннєм над здійсненнєм людських мрій.

Podobnież i niemieccy filozofowie XVIII stulecia w żądaniach francuskiej rewolucyi widzieli tylko żądania „praktycznego rozumu" wogóle, a w objawach rewolucyjnej woli francuskiej burżuazyi szukali praw czystej woli, woli takiej, jaką ona być powinna prawdziwej ludzkiej woli.

Так напр.: вимоги першої французкої революції мали вагу для нїмецьких фільозофів 18 столїття лиш як вимоги «практичного розуму» взагалї; а виява волї революційної французкої буржуазії означала на їхню думку закони чистої волї, такої волї, якою вона повинна бути, справжньої людської волї.

Cała praca niemieckich pisarzy sprowadzała się do tego, aby nowe francuskie idee pogodzić ze swojem przestarzałem filozoficznem sumieniem, albo raczej przyswoić sobie francuskie idee, pozostając pomimo to na dawnem swojem stanowisku filozoficznem.

Праця нїмецьких письменників була в тім, щоб погодити нові французкі ідеї з своєю старою фільозофською совісттю, або, краще сказати, в тім, щоб перейняти французкі ідеї, стоючи на свойому фільозофському ґрунті.

Przyswajanie to odbywało się tak, jak zwykle odbywa się przyswojenie obcych języków, to jest za pomocą tłómaczenia.

Це перейманнє відбуло ся таким самим способом, яким взагалї переймаєть ся чужу мову, себ-то через переклад.

Wiadomo, że na rękopisach klasycznych utworów starożytnego pogańskiego świata mnisi pisywali bezmyślne opowieści o katolickich świętych.

Відомо, що ченцї, переписуючи манускрипти, в яких були списані клясичні вчинки старих поганьських часів, додавали од себе нісенітниці про католицьких святих.

Niemieccy literaci postępowali z francuską literaturą inaczej, chowając filozoficzne bezsensy swoje po za francuskie oryginały.

Нїмецькі письменники з сьвітською французкою лїтературою зробили навпаки. Вони виписували своє фільозофське безглуздє по за французкими оріґіналами.

Naprzykład: francuska krytyka gospodarki pieniężnej występowała u nich pod postacią „wyrzeczenia się istoty ludzkiej“ a krytyka francuska państwa burżuazyjnego zjawiła się jako „zniesienie panowania abstrakcyjnego wszechogółu“ i t. d.

Напр., під заслоною французкої критики грошевих відносин вони писали про «відцураннє від людської істоти,» під заслоною францукої критики буржуазної держави вони писали про «знесеннє панування абстрактно загального» і т. и.

Podszywanie się tej filozoficznej gadaniny pod francuską rzeczywistość ochrzczono mianem „filozofii czynu,“ „prawdziwego socyalizmu,“ „niemieckiej nauki socyalizmu,“ „filozoficznego uzasadnienia socyalizmu“ i t. p.

Підсуваннє цих фільозофських теревенів під французкі виклади вони охрестили за «Фільозофію дїла», за «Справжній соціялїзм», за «Нїмецьку науку соціялїзму», «фільозофське обґрунтуваннє соціялїму» і т. п.

W taki więc sposób skastrowano francuską literaturę socyalistyczno-komunistyczną. Ponieważ zaś po tej niemieckiej operacyi przestała ona być wyrazem walki klas, przeto niemcy przypisywali sobie wyższość nad „jednostronnością francuską“ i uważali się za obrońców potrzeby prawdy zamiast potrzeb prawdziwych, za obrońców interesów istoty ludzkiej zamiast interesów proletaryatu, za obrońców człowieka wogóle, człowieka nie należącego do żadnej klasy, a więc tem samem nie istoty rzeczywistej, lecz porodu filozoficznych mgławic fantazyi.

Оттак французку соціялїстично-комунїстичну лїтературу було цїлком вивалашано. І через те, що в руках нїмця вона перестала одсьвічувати боротьбу одної кляси проти другої, то нїмець був переконаний, що він переміг «французку однобічність», що він заступаєть ся за потребу правди, а не правдиві потребі, за інстереси людської істоти, а не за інтереси пролєтаріяту, за інтереси людини взагалї, — людини, що не належить навіть до дійсности, а до небесних туманів фільозофської фантазії.

Ten socyalizm niemiecki, co tak poważnie i pompatycznie traktował swoje ćwiczenia szkolne i z takim jarmarcznym wrzaskiem ogłaszał je światu — tracił jednak powoli swoją pedantyczną niewinność.

Цей нїмецький соціялїзм, що так поважно і щиро брав ся до своїх мизерних школярських вправ, і що так по ярмарковому вигукував про себе, втеряв, проте, свою педантичну невинність.

Walka niemieckiej a zwłaszcza pruskiej burżuazyi z feodałami i królewskim absolutyzmem, jednem słowem, ruch liberalny stał się poważniejszy.

Боротьба нїмецької, а надто пруської буржуазії проти февдалів і абсолютного королївства, одним словом, лїберальний рух — став поважнійший.

„Prawdziwy" socyalizm miał wtedy pożądaną sposobność przeciwstawić politycznemu ruchowi żądania socyalistyczne, i rzucić tradycyjne przekleństwo na liberalizm, na konstytucyjne państwo, na burżuazyjną wolność prasy, na burżuazyjne prawo, na burżuazyjną swobodę i równość. Prawiono masie o tem, że w tym burżuazyjnym ruchu może ona nic nie zyskać, owszem, o wiele łatwiej wszystko stracić.

«Справжній» соціялїзм мав таким чином бажану нагоду виставити проти полїтичного руху соціялїстичні вимоги, мав нагоду посилати традіційні прокльони лїбералїзмові, представницькому правлінню, буржуазній конкуренції, буржуазній волї друку, буржуазному праву, буржуазній волї і рівности, він мав нагоду проповідувати народнім массам, що вони в цім буржуазнім рухові нїчого не здобудуть, а навпаки усе погублять.

Socyalizm niemiecki zapomniał zaprędko o tem, że francuska krytyka której był pustym oddźwiękiem, zrodzoną została przez nowożytne burżuazyjne społeczeństwo wraz z jego materyalnemi formami i wraz z odpowiednim ustrojem politycznym. A warunki te właśnie wówczas dopiero Niemcy zdobywały.

Нїмецький соціялїзм до речі забув, що французка критика, — невдалим відгомоном якої він був, — мала на думцї сучасне буржуазне суспільство з відповідними до його матеріяльними умовами істнування і відповідною полїтичною констітуцією, тоб-то як раз ті обставини, про здобуттє яких в Нїмеччинї тільки була мова.

Socyalizm więc taki służył niemieckim absolutnym rządom z ich orszakiem klechów, bakałarzy, junkrów i biurokratów jako pożądane straszydło przeciw groźnie występującej burżuazyi.

Він був для нїмецьких абсолютних урядів з їхнєю дружиною попів, шкільних учителів, дїдичів і бюрократів — за добре пугало проти грізно виступаючої буржуазії.

Był on słodkiem dopełnieniem do knutów i kul, któremi rząd tłumił niemieckie powstania robotnicze.

Він був солодким додатком до гірких ударів нагайки і рушничих куль, якими цї самі уряди «усмиряли» повстання нїмецьких робітників.

Kiedy z jednej strony „prawdziwy“ socyalizm w ten sposób był bronią w ręku rządów przeciw niemieckiej burżuazyi, to z drugiej był on bezpośrednim wyrazem reakcyjnych interesów niemieckiego małomieszczaństwa.

Таким чином «справжній» соціялїзм, повернувшись у зброю урядів проти нїмецької буржуазії, почав також заступати ся і за безпосереднє реакційні інтереси, за інтереси нїмецьких дрібних міщан.

Małomieszczaństwo to, powstałe w XVI wieku jeszcze i od tego czasu w rozmaitych formach odradzające się, jest w Niemczech właściwą podstawą panującego porządku rzeczy.

Це дрібне міщанство, що залишило ся від 16. столїття і що з того часу раз-по-раз знов виринало в ріжноманітних формах, — було правдивою підвалиною істнуючого ладу.

Podtrzymywanie jego jest tedy obroną istniejącego w Niemczech ustroju. Obawia się ono przemysłowego i politycznego panowania burżuazyi, gdyż to grozi mu koniecznym upadkiem z jednej strony dzięki konkurencyi kapitałów, a z drugiej dzięki powstaniu rewolucyjnego proletaryatu.

Задержуваннє його було задержуваннєм істнуючого в Нїмеччинї ладу. Воно боїть ся промислового і полїтичного панування буржуазії через те, що це пануваннє запевняє йому погибіль з одного боку, в наслїдок концентрації капіталу, з другого боку, — в наслідок зросту революційного пролєтаріяту.

„Prawdziwy“ socyalizm chciał przy jednym ogniu upiec dwie pieczenie. Rozszerzał się jak epidemia.

Тому здавало ся, що «справжній» соціялїзм зараз забє обидві мухи. І він розповсюджував ся, як пошесть.

Szata, utkana ze spekulacyjnego przędziwa, wyhaftowana kwiatami mędrkującej elokwencyi, zwilżona łzą sentymentalności ciężka ta szata, którą okrywali niemieccy socyaliści parę swych skostniałych „prawd wiecznych,“ zwiększała tylko odbyt ich towaru wśród publiczności.

Керея, зіткана з метафізичного прядива, помережена квітками красномовного мудрійства, вкрита росою чулого сентименталїзму, ця надзвичайна керея, в котру нїмецкі соціялїсти загортали своїх кілька задубілих »вічних правд«, побільшувала тілько здобуток їхніх товарів серед цієї публики.

Powoli socyalizm niemiecki coraz bardziej godził się ze swem powołaniem, i przybierał napuszoną pozę obrońcy tego mieszczaństwa.

З свого боку нїмецкий соціялїзм щораз більше пізнавав своє призначеннє, — призначеннє бути будучим заступником оцього дрібного міщанства.

Naród niemiecki uznał on za jedyny naród normalny, niemieckiego drobnomieszczanina za normalnego człowieka. We wszelkiej jego nikczemności szukał jakiejś ukrytej wyższej socyalistycznej treści i nadawał jej tym sposobem wprost przeciwne znaczenie.

Він проголошував нїмецьку націю за нормальну націю, а нїмецького міщанина за нормальну людину. Кожному гидкому вчинкові цього міщанства він надавав якійсь таємничий, високий, соціялїстичний зміст, перевертаючи цї вчинки на виворіть.

Wreszcie, konsekwentnie przeprowadzając swe rozumowania, wystąpił przeciw „barbarzyńsko-destrukcyjnym” dążeniom komunizmu i ogłosił światu, że stoi ponad partyjną walką klas Wszystkie dzieła, które w Niemczech uznane zostały za socyalistyczne i komunistyczne, należą z małymi wyjątkami do tej kategoryi brudnych i wyjaławiających ducha produkcyj literackich.

Консеквентний до краю, він виступив безпосереднє проти грубо-руйнуючої тенденції комунїзму, і проголосив свою безпартійність вищою від усякої клясової боротьби. За дуже небагатьма виїмками всї наче-б то соціялїстичні і комунїстичні писання, що кружляють по Нїмеччинї, належать до цієї брудної знесилюючої лїтератури.

2. Socyalizm konserwatywny lub burżuazyjny.

2) Консервативний або буржуазний соціялїзм.

Część burżuazyi życzy sobie usunięcia niektórych dzisiejszych wad społecznych, aby utrwalić istnienie burżuazyjnego społeczeństwa.

Певна частина буржуазії хоче зарадити соціяльному лихові, щоб забезпечити істнованнє буржуазного суспільства.

Tutaj należą ekonomiści, filantropi, humaniści, poprawiacze losu klas robotniczych, organizatorzy dobroczynności publicznej, opiekunowie zwierząt, założyciele stowarzyszeń wstrzemięźliwości, pokątni reformatorzy najrozmaitszego gatunku i t. d.

До цієї частини належать: економісти, філянтропи, гуманісти, ті, що хотять полїпшити становище працюючої кляси, доброчинцї, ласкавцї тварів, фундатори товариств тверезости, дрібні реформатори самих ріжних сортів.

Burżuazyjny ten socyalizm wytworzył nawet całe systemy społeczne.

І цей буржуазний соціялїзм справив навіть цїлі системи.

Jako przykład podać tu możemy „Filozofię nędzy“ Proudhona.

Прикладом може бути Фільозофія де ля Місере Прудона.

Socyaliści tego pokroju chcieliby zatrzymać wszystkie formy życiowe nowożytnego społeczeństwa, lecz bez walk i niebezpieczeństw, które są jego niezbędnym wynikiem. Chcieliby dzisiejszego społeczeństwa bez czynników, które je rewolucyonizują i rozprzęgają, chcieliby burżuazyi bez proletaryatu.

Цї соціялїсти-буржуа хотять зоставити надалї житєві умови сучасного суспільства, скасувавши необхідно випливаючу з цих умов боротьбу і небезпеки. Вони хотять зоставити надалї сучасне суспільство, але без тих елєментів, які баламутять його і руйнують. Вони хотять буржуазії без пролєтаріяту.

Naturalnie, że burżuazya uważa ten świat, w którym ona panuje, za najlepszy ze światów. Burżuazyjny socyalizm z słodkiej tej fantazyi wytwarza mniej lub więcej wykończony systemat.

Буржуазія, розумієть ся, уявляє, що той сьвіт, в якому вона панує, — то найкращий сьвіт. Буржуазний соціялїзм виробляє з цього утішного уявлення напів системи або цїлі системи.

Jeżeli też nawołuje on proletaryat do urzeczywistnienia tego systemu i wejścia do nowej Jerozolimy, to w gruncie rzeczy żąda od niego jedynie, by pozostał w dzisiejszem społeczeństwie, lecz odrzucił swą do niego nienawiść.

Пропонуючи пролєтаріятови здійснити його системи і увійти в новий Єрусалим, цей соціялїзм, властиво домагаєть ся лишень того, щоб пролєтаріят зостав ся в старому суспільстві, але щоб перестав його ненавидїти.

Inna forma tego socyalizmu mniej systematyczna, lecz bardziej praktyczna, starała się odstręczyć klasę robotniczą od wszelkiego rewolucyjnego ruchu, dowodząc, że dla niej korzystną być może nie ta lub owa zmiana polityczna, lecz tylko przekształcenie materyalnych warunków życia, przekształcenie stosunków ekonomicznych.

Друга, не така систематична, але більш практична форма цього соціялїзму силкувалась відвернути робітничу клясу від кожного революційного руху, доказуючи, що не та чи иньша полїтична зміна, а лиш зміна матеріяльних, економічних відносин, може полїпшити становище робітників.

Socyalizm burżuazyjny przez zmianę materyalnych warunków nie pojmuje jednak bynajmniej zniesienia burżuazyjnej organizacyi produkcyi, które nastąpić może li tylko w drodze rewolucyjnej, lecz poprostu administracyjne ulepszenia na gruncie istniejących warunków wytwarzania. Ulepszenia te nie mogłyby więc w niczem zmienić stosunku kapitału do pracy i w najlepszym razie zmniejszyłyby dla burżuazyi koszty jej panowania i uprościłyby jej gospodarkę państwową.

Але зміну матеріяльних життєвих обставин цей соціялїзм зовсїм не розумів, як буржуазних продукційних відносин, бо це можливо тільки шляхом революції, він має на увазї лишень адмінїстративні полїпшення на ґрунтї цих самих продукційних відносин, що, таким чином, нїчого не змінять в відносинах поміж капіталом і наємною працею, а тільки в кращім разї зменьшують для буржуазії кошти її панування і роблять простїйшим державне порядкування.

Najodpowiedniejszy swój wyraz ów burżuazyjny socyalizm znajduje wówczas, gdy przeistacza się poprostu w pospolitą figurę retoryczną.

Буржуазний соціялїзм досягає відповідного до себе виразу лишень там, де він робить ся звичайною реторичною фігурою.

Wolność handlu — w imię interesów klasy robotniczej, cła ochronne — w imię interesów klasy robotniczej, więzienia celkowe — w imię interesów klasy robotniczej — oto ostateczne i jedyne poważnie wypowiedziane słowo burżuazyjnego socyalizmu.

Вільна торговля! користна для робочої кляси; охоронні тарифи! в інтересї працюючої кляси; тюрма! в інтересі робочої кляси: це останнє, єдине поважне помисленне слово буржуазного соціялїзму.

Socyalizm bowiem burżuazyjny sprowadza się do twierdzenia, że wyzyskiwacz jest wyzyskiwaczem w interesach klasy robotniczej.

Соціялїзм буржуазії весь складаєть ся з доказування, що буржуа є буржуа — в інтересї працюючої кляси.

3. Krytyczno-utopijny socyalizm i komunizm.

3) Критично-утопичний соціялїзм і комунїзм.

Nie mówimy tutaj o literaturze, która we wszystkich wielkich rewolucyach nowożytnych wypowiedziała żądania proletaryatu (pisma Baboeufa i innych).

Ми тут балакаємо не про лїтературу, що у всїх великих сучасних революціях висловлювала вимоги пролєтаріяту. (Писання Бабефа і инш.)

Pierwsze próby proletaryatu, aby bezpośrednio przepchnąć swój interes klasowy w czasach powszechnego wzburzenia umysłów, w czasach druzgotania ustroju feodalnego, próby te koniecznie musiały się rozbić o niedostateczny rozwój proletaryatu, zarówno jak i o brak warunków niezbędnych dla jego wyzwolenia, które są właśnie wytworem burżuazyjnego okresu.

Перші спроби пролєтаріяту безпосередне осягнути своїх власних інтересів, зроблені в часи загального заворушення, період упадання февдального суспільства, — конче мусїли розбити ся через нерозвиненість самого пролєтаріяту і через брак матеріяльних умов до його визволення, бо цї умови як раз сами — лиш продукт буржуазної епохи.

Rewolucyjna literatura, towarzysząca tym pierwszym proletaryatu poruszeniom, w treści swojej jest nieuchronnie reakcyjna. Chce ona ascetyzmu i bezlitosnej a sztucznej niwelacyi w imię równości.

Революційна лїтература, що супроводила цї перші рухи пролєтаріяту, на зміст була мимоволї реакційною. Вона проповідувала загальний аскетизм і заведеннє грубої рівности.

Właściwe socjalistyczne i komunistyczne systematy St. Simona, Fouriera, Owena i t. d. pochodzą z pierwszego okresu „nierozwiniętej“ jeszcze walki proletaryatu z burżuazyą, o czem mówiło się wyżej (Patrz rozdział „Burżuazya i proletaryat“).

Дїйсні соціялїстичні і комунїстичні системи, системи Сен-Симона, Фурє, Оуена і т. и. виринули в першій, нерозвиненій добі боротьби між пролєтаріятом і буржуазією, в добі про яку ми писали ранїйш. (Див. Буржуазія і пролєтаріят.)

Twórcy tych systemów spostrzegają już antagonizm klas, zarówno jak i oddziaływanie rozkładowych żywiołów w samem łonie istniejącego społeczeństwa. Nie przypisują oni wszakże proletaryatowi żadnej historycznej samodzielnej roli, w ruchach jego nie widzą żadnego właściwego mu politycznego ruchu.

Творцї цих систем уже бачать антаґонізм кляс; вони бачуть і вплив тих елєментів, що руйнують саме пануюче суспільство. Але вони не помічають на боцї пролєтаріяту нїякої історичної самодїяльности, нїякого властивого йому полїтичного руху.

Ponieważ rozwój antagonizmu klas postępuje jednocześnie z rozwojem przemysłu, nie znajdują oni właśnie odpowiednich warunków materyalnych do wyzwolenia proletaryatu, a więc, aby je stworzyć, chcą odkryć naukę socyalną, szukają praw socyalnych.

Затим, що розвиток клясових антаґонізмів йде поруч з розвитком промислу, то вони теж не могли знайти матеріяльних умов, потрібних до визволення пролєтаріяту; вони намагались утворити цї умови соціяльною наукою соціяльними законами.

Zamiast działalności społecznej występuje tu osobista ich działalność twórcza, zamiast dziejowych warunków wyzwolenia — warunki fantastyczne, zamiast powoli posuwającej się organizacyi klasowej proletaryatu — nowa organizacya społeczeństwa przez nich samych wynaleziona.

На місце суспільної діяльности мусїла стати їхня особиста дїяльність, на місце історичних умов до визволення — фантастичні умови, на місце спокволу поступаючої орґанїзації пролєтаріятів в клясу — умисне приміркована орґанїзація суспільства.

W przyszłej historyi widzą oni jedynie propagandę swych zasad i praktyczne przeprowadzenie swych planów społecznych.

Будуча сьвітова історія замикаєть ся для них в пропагандї і в запровадженню на практицї їхніх суспільних плянів.

Pojmowali oni wprawdzie, że w reformatorskich projektach swoich bronią interesów proletaryatu, jako klasy najbardziej cierpiącej, ale nie mogli pojąć, aby proletaryat mógł być czemś innem jak klasą najwięcej w dzisiejszem społeczeństwie cierpiącą.

Вони справдї розуміли, що в своїх плянах вони переважно боронять інтереси робочої кляси, яко кляси, що найбільше терпить. Та пролєтаріят істнує для них тільки з огляду на те, що він найбільше терпить.

Nierozwinięte jeszcze formy walki klas, zarówno jak i ich własne stanowisko społeczne sprowadza to, iż uważają się oni za stojących wyżej od wszelkiego antagonizmu klasowego

Але не розвинена форма клясової боротьби, так само як їх власне життєве становище, доводять до того, що їм починає здавати ся, що вони стоять далеко вище по над тими клясовими антаґонїзмами.

i chcą polepszyć warunki życia dla wszystkich członków społeczeństwa, nie wyjmując tych nawet, co się w niem najlepiej ulokowali, i dlatego też odwołują się ustawicznie do całego społeczeństwa bez różnicy, a nawet najgłówniej do klas panujących właśnie.

Вони бажають полїпшити життєве становище всїх членів суспільства, навіть тих, яким живеть ся найкраще. Через це вони раз-у-раз звертались до усього суспільства без ріжницї, ба навіть переважно до пануючих кляс.

Potrzeba jedynie plan ich zrozumieć, aby uznać go za najmożliwszy plan najlepszego społeczeństwa.

Вони гадали, що треба лиш зрозуміти їхню систему, щоб признати її за найкращий плян найлїпшого суспільства.

Odrzucają więc wszelką polityczną i zwłaszcza wszelką rewolucyjną działalność — celu swego chcą dopiąć pokojowo, probując wywalczyć uznanie dla nowej ewangelii społecznej przez potęgę przykładu drobnych i naturalnie zawsze martwo porodzonych eksperymentów.

Вони відхилялись, через це, від усякої полїтичної, а надто революційної дїяльности; вони хотїли осягнути своєї мети мирними шляхами і силкувались пробити дорогу для нової суспільної евангелії, дрібними, звичайно хибними, експеріментами і силою прикладу.

Fantastyczne obrazowanie przyszłego społeczeństwa, powstałe w tym czasie, kiedy proletaryat był jeszcze bardzo nierozwiniętym, a więc sam fantastycznie swoje własne stanowisko pojmował, odpowiada zupełnie jego pierwszym instyktownym porywom do zupełnego przekształcenia społeczeństwa.

Фантастичне малюваннє будучого суспільства виникає в такі часи, коли пролєтаріят ще дуже мало розвинений, а значить сам ще фантастично уявляє собі своє власне становище; воно, це малюваннє, відповідає першим, повним предчуття, його пориванням до загальної перебудови суспільства.

Mamy wszakże żywioł krytyczny w pismach tej szkoły. Uderzają one na wszystkie podstawy istniejącego społeczeństwa, dają więc cenny materyał dla oświecania robotników. Ich pozytywne poglądy co do przyszłości społeczeństwa, np.

Але соціяльні і комунїстичні писання складають ся також з критичних елєментів. Вони нападають на всї підстави сучасного сусплільства. Через це вони поставили дуже коштовний матеріял до просьвічення робітників.

zniesienie antagonizmu między miastem a wsią, zniesienie rodziny, prywatnego zysku, pracy najemnej, ogłaszanie społecznej harmonii, przeistoczenia się państwa w zarząd kierujący jedynie produkcyą — wszystko to wypowiada tylko konieczność usunięcia antagonizmu klas, który wówczas właśnie rozwijać się dopiero poczynał, a tem samem znany im był zaledwo w pierwszej bezszktałtnej nieokreśloności.

Їхні позітивні пункти що до будучого суспільства, напр. знесеннє ріжницї по-між містом і селом, знищеннє родини, приватного зиску, наємної працї, проголошення суспільної гармонії, обернненє держави в просте порядкуваннє продукцією — всї цї їхні пункти кажуть лишень про знесеннє тих клясових антаґонізмів, котрі як-раз тільки починають розвивати ся і котрі вони знають ще тільки у їх першій нерозвиненій, непевній формі.

Dla tego też wszystkie owe poglądy mają tu charakter zupełnej utopijności.

Через це цї пункти сами мають ще чисто-утопичний характер.

Postęp historyczny sprowadza stopniowo upadek powagi krytyczno-utopijnego socyalizmu. O ile walka klasowa rozwija się i na określoności zyskuje, o tyle też fantastyczne wzniesienie się ponad nią i niemniej fantastyczne jej zwalczanie traci wszelką praktyczną wartość i wszelkie teoretyczne uzasadnienie.

Вага критично-утопичного соціялїзму стоїть в цїлком протилежному відношенню до історичного розвитку. Помірно з тим, як розвиваєть ся і впорядковуєть ся клясова боротьба, це фактичне підніманнє себе над него, фантастичне звоюваннє її губить всяку практичну вартість, всяку теоретичну вагу.

Jeżeli twórcy tych systemów w wielu razach byli rewolucyonistami, to ich uczniowie konstytuowali się zawsze w sekty reakcyjne. Przeciw postępowemu rozwojowi proletaryatu występują oni uporczywie z przestarzałymi poglądami swych mistrzów.

Через це, як творцї цих систем з багатьох боків і були революційні, то їх ученики раз-у-раз складають реакційні секти. Вони міцно тримають ся за старі погляди своїх учителїв, не вважаючи на історичний поступовий розвиток пролєтаріяту.

konsekwentnie chcieliby oni walkę klas złagodzić i antagonizmów unikać.

Завдяки цьому вони хотять знов загасити клясову боротьбу і усунути клясові антаґонізми.

Marzą wciąż o urzeczywistnieniu swych utopij przez urządzenie falansterów (pewnego rodzaju stowarzyszeń), komustycznych kolonij lub jakiejś małej Ikaryi (nazwa pewnej kolonii komunistycznej) — tego kieszonkowego wydania Nowej Jerozolimy — i w tym to celu apelują ustawicznie do filantropii burżuazyjnych serc i sakiewek.

Вони ще досї мріють про здійсненє своїх суспільних утопій, про закладаннє окремих »фалянстерів«, заснованнє Кольоній, урядженнє малої «Ікарії», — цього манесенького видання нового Єрусалиму і для того, щоб збудувати всї цї ішпанські замки, вони мусїли звертать ся до філянтропії буржуазних душ і гаманцїв.

Powoli też przechodzą do kategoryi wyżej wspomnianych reakcyjnych i konserwatywnych socyalistów, wyróżniając się od nich jedynie pedantyczną systematycznością i fanatyczną wiarą w cudowne skutki swej nauki.

По малу малу вони сходять до катеґорії ранїйше намальованих реакційних або консервативних соціялїстів, відріжняючись від них лиш більш систематичним педантизмом і фанатичною вірою в чудодійну силу своєї соціяльної науки.

Stąd to pochodzi ich rozgoryczenie przeciw wszystkim politycznym ruchom proletaryatu, które — wedle ich zdania — mają swe źródło najwyłączniej w nierozumieniu zbawczych nauk ich nowej ewangelii.

Через це вони з серцем виступають проти всякого полїтичного руху робітників, гадаючи, що він міг повстати тільки з сліпої невіри в нову євангелію.

Zwolennicy Owena walczą w Anglii z czartystami podobnież jak we Francyi zwolennicy Fouriera ze stronnictwem walczącem o reformy (Reformiści).

Оуеністи реаґують проти чартистів в Анґлїї, а Фур’єристи — проти реформістів у Франції.

IV. Stanowisko komunistow wobec rozmaitych partyi opozycyjnych.

IV. Відносини комунїстів до ріжних опозиційних партій

Rozdział II określa już sam przez się stosunek komunistów do istniejących partyj robotniczych, a więc stosunki ich do czartystów w Anglii oraz do stronnictwa reform agrarnych w Ameryce Północnej.

Після того, що говорило ся в II. розділї, відносини комунїстів до вже закладених робітничих партій розуміють ся сами собою; а значить, так само розуміють ся сами собою їх відносини і до анґлїйських чартистів і до аґрарних реформаторів в Північній Америцї.

Kierunki te walczą wprawdzie w imię najbliższych celów i interesów klas pracujących, ale zarazem reprezentują we współczesnym ruchu i jego przyszłość.

Борючись за найближчі цїли і інтереси робочої кляси, вони разом з тим заступають ся і за будучі інтереси руху.

We Francyi komuniści łączą się z socyalistyczno-demokratyczną partyą przeciw konserwatywnej i radykalnej burżuazyi, nie wyrzekają się jednak z racyi tego sojuszu prawa do krytycznej oceny frazesów i iluzyj, przekazanych przez rewolucyjną tradycyę.

У Франції комунїсти прилучають ся до соціялїстично-демократичної партії проти консервативної і радикальної буржуазії, але за тим вони не зрікають ся права відносити ся критично до фраз і ілюзій, що лишили ся з революційної традиції.

W Szwajcaryi popierają oni radykałów, nie zapominając, że stronnictwo to składa się z elementów sprzecznych a mianowicie demokratycznych socyalistów francuskiej szkoły oraz przedstawicieli radykalnej burżuazyi.

В Швайцарії вони підпирають радикалів, не забуваючи, що ця партія складаєть ся з протилежних елєментів; почасти з демократичних соціялїстів на французькій кшталт, почасти з радикальних буржуа.